Ісус Христос, наш Спаситель і Викупитель

Ніщо не мало на цій землі настільки великого впливу, як життя Ісуса Христа. Ми не можемо уявити своє життя без Його вчень. Без Нього ми б загубилися серед міражів вірувань і поклонінь, породжених через страх і темряву там, де панують чуттєвість і матеріалізм. Ми так далеко від досягнення мети, яку Він поставив нам, однак ми ніколи не повинні губити її з виду або забувати, що наше велике сходження до світла, до досконалості не було б можливим без Його вчень, Його життя, Його смерті та Його воскресіння⁸.

Аби хоч якоюсь мірою цінувати [Ісуса Христа] і бути Йому вдячними за те, що Він зробив для нас, ми повинні пам’ятати ось ці надзвичайно важливі істини:

Ісус прийшов на землю, щоб виконати волю нашого Батька.

Він прийшов, знаючи наперед, що Йому доведеться нести тягар гріхів усіх нас.

Він знав, що буде піднятий на хресті.

Він був народжений, щоб бути Спасителем і Викупителем усього людства.

Він був здатний виконати Свою місію, бо був Сином Божим і володів владою Бога.

Він бажав виконати Свою місію, тому що любить нас.

Жодна смертна істота не мала влади чи здатності викупити інших смертних з їхнього загубленого й занепалого стану, і ніхто інший не міг добровільно віддати життя й таким чином уможливити загальне воскресіння всіх інших смертних.

Тільки Ісус Христос був здатний і волів виконати таку викупительну справу любові⁹.

Ісус Христос … прийшов на цю землю у призначений заздалегідь час через царське первородство, яке зберігало Його божественність. У Його природі були поєднані риси Його смертної матері і божественні риси та сили Його Небесного Батька.

Його унікальна спадковість зробила Його спадкоємцем почесного титулу—Єдинонародженого Сина Божого у плоті. Як Син Божий, Він успадкував сили і розум, які не мала жодна людина ні до, ні після. Він був у буквальному значенні Еммануїлом, що означає “з нами Бог”. (Див. Ісая 7:14; Мт. 1:23).

І хоч Він був Божим Сином, посланим на землю, та за божественним планом Батька вимагалося, щоб Ісус був підданий усім труднощам і випробуванням земного життя. Тому Він і відчував “спокуси, … голод, спрагу і втому”. (Мосія 3:7).

Аби стати Викупителем всіх дітей нашого Батька, Ісус мав бути цілковито слухняним усім законам Бога. Оскільки Він підкорився волі Батька, то зростав “від благодаті до благодаті, доки не отримав повноту” Батькової сили. Отже Він мав “усю владу і на небі, і на землі”. (УЗ 93:13, 17)¹⁰.

Оскільки [Ісус] був Богом—саме Сином Бога—Він міг взяти на Себе вагу й тягар усіх інших людських гріхів. Ісая такими словами пророкував про готовність нашого Спасителя зробити це: “Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив. … А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був,—кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас оздоровлено!” (Ісая 53:4–5).

Цей святий, самовідданий акт добровільного взяття Ним на Себе гріхів усіх інших людей, є Спокутою. Смертній людині не збагнути, як Цей Один міг понести на Собі гріхи за всіх. Але ось що я знаю: Він взяв на Себе гріхи всіх і зробив це через Свою безкінечну любов до кожного з нас. Він сказав: “Бо знай, Я, Бог, вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати, якщо покаються; … таким стражданням, яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом—і Я хотів, щоб Я міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися”. (УЗ 19:16, 18).

Незважаючи на те нестерпно тяжке випробування, Він усе ж взяв чашу й випив. Він страждав від болю за всіх людей, щоб так не страждати нам. Він терпів приниження й образи від Своїх переслідувачів без скарг чи бажання помсти. Він зніс биття, а потім ганьбу жорстокої страти—на хресті¹¹.

У Гефсиманії і на Голгофі [Ісус] здійснив безкінечну й вічну Спокуту. Це був єдиний найвеличніший вияв любові в записаній історії людства. А потім настали Його смерть і воскресіння.

Таким чином Він став нашим Викупителем—викупивши всіх нас від фізичної смерті і викупивши тих з нас із духовної смерті, хто буде підкорятися законам і обрядам євангелії¹².

Ми можемо ніколи й не зрозуміти і не збагнути у земному житті, як Він здійснив те, що Він здійснив, однак ми не повинні не розуміти, чому Він зробив те, що Він зробив.

Усе, що Він зробив, було викликано Його безкорисливою, нескінченною любов’ю до нас¹³.

Найважливішими подіями історії є ті, що впливають на найбільшу кількість людей упродовж найдовших періодів часу. За цією міркою, жодна подія не може бути більш важливою для окремих людей або народів, ніж воскресіння Учителя.

Буквальне воскресіння кожної душі, яка жила й померла на землі, є безперечним фактом і до цієї події людина повинна ретельно готуватися. Славетне воскресіння повинно бути метою кожного чоловіка і кожної жінки, бо воскресіння буде реальністю.

Нічого немає більш абсолютно загального, ніж воскресіння. Кожну живу істоту буде воскрешено. “Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть”. (1 Кор. 15:22).

Записане у Писаннях каже нам, що на третій день після розп’яття Ісуса стався потужний землетрус. Камінь відкотився від входу гробниці. Кілька жінок із числа Його найвідданіших послідовників прийшли до цього місця з пахощами і “не знайшли тіла Господа Ісуса”.

З’явилися ангели і просто сказали: “Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес!” (Лука 24:3–6). В історії не існує нічого рівного тому вражаючому проголошенню: “Нема Його тут, бо воскрес!”

Той факт, що наш Господь воскрес, основується на свідченнях багатьох гідних довіри свідків. Воскреслий Господь з’являвся кільком жінкам, двом учням по дорозі в Еммаус, Петру, апостолам; а “потім,—як повідомляв Павло,—з’явився нараз більше як п’ятистам браттям, … А по всіх Він з’явився й мені”. (1 Кор. 15:6, 8). …

Як один з Його свідків в останні дні, я свідчу, що Він живе сьогодні. Він—воскресла Істота. Він наш Спаситель, наш Господь і Божий Син. Я свідчу, що Він прийде знову як наш прославлений, воскреслий Господь. І день той не далеко. Усім, хто приймає Його як Спасителя і Господа, Його воскресіння у буквальному розумінні означає, що життя не закінчується смертю, бо Він пообіцяв: “Бо живу Я—і ви жити будете”. (Іван 14:19)¹⁴.

Тільки Він один мав силу воскресіння. І на третій день після Свого поховання Він вийшов із гробниці живий і показав Себе багатьом. … Як один з [Його] особливих свідків, як нас названо у цей час, я свідчу вам, що Він живий. Він живе, маючи воскресле тіло. Не існує ні істини, ні факту, в яких я був би більше впевнений чи більше переконаний, ніж в істинності буквального воскресіння нашого Господа¹⁵.

Найбезціннішим благословенням, яке доступне для кожного члена Церкви, є свідчення про божественність Ісуса Христа і Його Церкви. Свідчення є одним з небагатьох наших надбань, які ми можемо взяти з собою, коли підемо з цього життя.

Мати свідчення про Ісуса Христа—це володіти знанням через Святого Духа про божественну місію Ісуса Христа.

Свідчення про Ісуса—це знати про божественну природу народження нашого Господа—що Він дійсно є Єдинонародженим Сином у плоті.

Свідчення про Ісуса—це знати, що Він був обіцяним Месією і що Він, перебуваючи серед людей, зробив багато великих чудес.

Свідчення про Ісуса означає знати, що закони, дані Ним як учення, є істинними, і потім жити за цими законами й обрядами.

Мати свідчення про Ісуса—це знати, що у Гефсиманському саду Він добровільно взяв на Себе гріхи всього людства, що змусило Його страждати і тілом, і духом та кровоточити кожною порою. Усе це Він зробив, щоб не страждати нам, якщо ми покаємось. (Див. УЗ 19:16, 18).

Мати свідчення про Ісуса Христа—це знати, що Він переможно вийде з могили у фізичному, воскреслому тілі. І тому, що Він живе, буде жити і все людство.

Мати свідчення про Ісуса Христа—це знати, що Бог Батько та Ісус Христос справді з’явилися пророку Джозефу Сміту, щоб започаткувати новий розподіл Його євангелії, аби до Його пришестя спасіння могло бути проповідане всім народам.

Мати свідчення про Ісуса Христа—це знати, що Церква, яку Він встановив у середині часів і відновив у наш час, є, як заявив Господь, “єдиною істинною і живою Церквою на лиці всієї землі” (УЗ 1:30).

Мати свідчення вкрай необхідно. Але ще важливіше для нас бути доблесними у своєму свідченні.

Свідчення про Ісуса означає, що ми приймаємо божественну місію Ісуса Христа, сприймаємо Його євангелію і виконуємо Його роботу. Воно також означає, що ми приймаємо місію пророка, яку мали Джозеф Сміт та його наступники, і виконуємо їхню пораду. Як сказав Ісус: “Чи Моїм власним голосом, чи голосом Моїх слуг, все одно”. (УЗ 1:38).

Говорячи про тих, хто зрештою отримає благословення целестіального царства, Господь сказав Джозефу Сміту:

“Вони ті, хто сприйняли свідчення Ісуса і повірили в Його ім’я, і кого було хрищено за подобою Його поховання, кого було поховано у воді в Його ім’я, і це згідно з заповіддю, яку Він дав”. (УЗ 76:51).

Це ті, хто є доблесними у своєму свідченні про Ісуса, хто, як проголосив Господь, “долає вірою, і кого запечатано Святим Духом обіцяння, Якого Батько проливає на всіх тих, хто є праведним та істинним”. (УЗ 76:53)¹⁶.

Фундаментальним принципом нашої релігії є віра в Господа Ісуса Христа. Чому нам потрібно зосереджувати свою впевненість, свою надію і свою довіру на одній окремій особистості? Чому віра в Нього є настільки необхідною, щоб мати спокій в розумі в цьому житті і надію в житті прийдешньому?

Наші відповіді на ці запитання показують, зустрічаємо ми майбутнє з мужністю, надією та оптимізмом чи з побоюваннями, тривогою і песимізмом.

Моє послання і свідчення такі: Тільки Ісус Христос є унікально підготовленим, щоб здійснити ту надію, щоб надати ту впевненість і ту силу, які нам потрібні, аби подолати світ і піднятися над нашими людськими слабкостями. Для цього ми повинні мати віру в Нього та жити за Його законами і вченнями. …

Віра в Нього—це більше, ніж просто визнання, що Він живий. Це більше, ніж сповідувати вірування.

Віра в Ісуса Христа виявляється в цілковитому покладанні на Нього. Як Бог, Він має безмежні силу, розум і любов. Не існує жодної людської проблеми, яку б Він не був здатний розв’язати. Оскільки Він спустився нижче всього (див. УЗ 122:8), Він знає, як допомогти нам піднятися над нашими щоденними труднощами.

Віра в Нього означає мати переконання, що хоч ми й не розуміємо усього, усе розуміє Він. Отже ми повинні сподіватися на Нього “в кожній думці, не вага[тис]я, не б[ояти]ся”. (УЗ 6:36).

Віра в Нього означає вважати, що Він має всю силу над всіма людьми і всіма народами. Не існує жодного зла, яке б Він не міг припинити. Усе—в Його руках. Ця земля—в Його повноправному володінні. І все ж Він дозволяє діяти злу, щоб ми могли робити вибір між добром і злом.

Його євангелія—це ідеальна рекомендація для вирішення всіх людських проблем і соціальних бід.

Але Його євангелія діє виключно тоді, коли застосовується в нашому житті. Отже ми повинні “бенкету[вати] словами Христа; бо ось, слова Христа скажуть [н]ам усе, що [н]ам треба робити”. (2 Неф. 32:3).

Якщо ми не живемо за Його вченнями, то не виявляємо віру в Нього.

Подумайте, наскільки б іншим був світ, якби все людство робило те, що Він сказав: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. … Люби свого ближнього, як самого себе”. (Мт. 22:37, 39).

Тоді якою б була відповідь на запитання: “Що слід зробити стосовно проблем і скрутного становища, з якими сьогодні стикаються окремі люди, суспільства і країни”? Ось його проста рекомендація:

“Віруйте в Бога; віруйте, що Він є, і що Він створив усе, і на небесах, і на землі; віруйте, що Він має всю мудрість, і всю силу, і на небесах, і на землі; віруйте, що людина не розуміє всього того, що Господь може розуміти. …

Віруйте, що ви повинні покаятися у ваших гріхах і відмовитися від них, і упокоритися перед Богом; і просити від щирого серця, аби Він простив вас; і ось, якщо ви вірите всьому цьому, дивіться, виконуйте це.” (Мосія 4:9–10; курсив додано)¹⁷.

Одна з цілей цього життя для нас—бути перевіреними, щоб побачити, чи “робитим[емо ми] все, що Господь” наш Бог накаже нам. (Авр. 3:25). Коротко кажучи, нам слід дізнатися про волю Господа і виконувати її. Нам слід наслідувати приклад Ісуса Христа і бути схожими на Нього.

Надзвичайно важливе питання життя має бути таким же, як і питання, поставлене Павлом: “Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив?” (Дії 9:6). …

Нам потрібно більше чоловіків і жінок Христа, які будуть завжди пам’ятати Його, які будуть виконувати Його заповіді, що Він дав їм. Найбільше мірило успіху—це бачити, наскільки точно ми можемо йти Його шляхом¹⁸.

Дехто … готовий померти за свою віру, але не готовий повноцінно жити за нею. Христос і жив, і помер за нас. Завдяки Його Спокуті і тому, що ми йдемо Його слідами, ми можемо здобути найпрекрасніший з усіх дарів—вічне життя, те життя, яким живе Той славетний Вічний—наш Небесний Батько.

Христос запитав: “Якими людьми повинні [ми] бути?” А потім відповів, сказавши, що ми повинні бути такими, як Він є. (3 Неф. 27:27).

Та [людина] є найбільшою і найблагословеннішою, і найрадіснішою, чиє життя якнайбільше відповідає життю Христа. Це не має нічого спільного з земними багатствами, владою чи престижем. Єдиним справжнім випробуванням величі, благословенності, радісності є те, наскільки життя може стати схожим на життя Учителя, Ісуса Христа. Він—правильна дорога, уся істина і багате [на благословення] життя.

Постійне запитання, яке знову й знову приходить нам на думку і впливає на наше життя, має бути таким: “Господи, що Ти хочеш, щоб я зробив?” (Дії 9:6). Відповідь на це запитання приходить тільки через Світло Христа і Святого Духа. Щасливі ті, хто живе так, щоб бути сповненими Ними обома. …

Враховуючи все, що [Ісус Христос] зробив і робить для нас, ми, у свою чергу, могли б щось дати і Йому.

Великим даром Христа для нас були Його життя і Його жертва. Чи не могли б бути нашим маленьким даром Йому наше життя і жертви, не тільки в цьому житті, але й у майбутньому?¹⁹

[Ті, кого] веде Христос, будуть Христові. … Їхню волю буде поглинуто Його волею. (Див. Іван 5:30). Вони завжди чинять те, що до вподоби Господу. (Див. Іван 8:29). Вони готові не лише померти для Господа, а що більш важливо, вони бажають жити для Нього.

Зайдіть в їхні домівки—й картини на стінах, книги на полицях, звуки музики, їхні слова та вчинки свідчать про те, що вони християни. Вони стоять як свідки Бога в усі часи і в усьому, і в усіх місцях. (Див. Moсія 18:9). Христос перебуває в їхньому розумі, бо вони звертаються до Нього в кожній думці. (Див. УЗ 6:36). Христос перебуває в їхніх серцях, бо любов їхніх сердець спрямована до Нього завжди. (Див. Алма 37:36).

Майже кожного тижня вони приймають причастя і знову свідчать своєму Вічному Батькові, що бажають узяти на себе ім’я Його Сина, завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей. (Див. Мороній 4:3 )”.

Кажучи словами Книги Мормона, вони “бенкету[ють] словами Христа” (2 Неф. 32:3), “говор[ять] про Христа” (2 Неф. 25:26), “втіша[ють]ся у Христі” (2 Неф. 25:26), “ожива[ють] у Христі” (2 Неф. 25:25), і “уславляю[ть їхнього] Ісуса” (див. 2 Неф. 33:6). Коротко кажучи, вони гублять себе в Господі і знаходять вічне життя. (Див. Лука 17:33)²⁰.

• Президент Бенсон навчав, що хоч ми й не можемо повністю зрозуміти, як Спаситель здійснив Спокуту, ми все ж можемо розуміти, чому Він її здійснив (див. підрозділ 1). Як саме це розуміння позначилося на вашому житті?

• Вивчаючи підрозділ 2, подумайте про наслідки Воскресіння Спасителя. Як Його Воскресіння вплинуло на ваше життя?

• Чому, на вашу думку, свідчення про Ісуса Христа є “найбезціннішим благословенням”? (Див. підрозділ 3). Що для вас означає бути доблесними у своєму свідченні про Спасителя?

• Обдумайте слова Президента Бенсона про віру в Ісуса Христа (див. підрозділ 4). Як саме цей опис віри в Христа перевершує “просто визнання, що Він живий”?

• Президент Бенсон сказав, що люди, яких “веде Христос”, готові “померти за Господа, але що більш важливо, вони бажають жити для Нього” (підрозділ 5). Що для вас означає жити для Спасителя?

Іван 10:17–18; 2 Нефій 9:20–24; 31:20–21; Мосія 16:6–11; 3 Нефій 27:20–22; Мороній 7:33; УЗ 19:1–3, 16–19; 76:22–24; Уложення віри 1:3

“Коли ви відчуваєте радість від того, що розумієте євангелію, то захочете застосовувати все, про що дізналися. Прагніть жити у злагоді з вивченим. Це зміцнить вашу віру і свідчення та збільшить знання” (Проповідуйте Мою євангелію [2005], с. 19).