“За Мною йдіть”
Чи дійсно одкровення приходять від Бога?
21–27 червня
Листопад 1831 року: Уільям Е. Маклеллін уважно слухав, сидячи на конференції Церкви з Джозефом Смітом та кількома іншими старійшинами. Лише кілька днів тому Джозеф повідомив його про одкровення, що стало відповіддю на п’ять запитань, з якими Уільям звернувся виключно до Бога (див. Учення і Завіти 66). Зараз учасники конференції прийняли рішення опублікувати одкровення пророка збіркою, назвавши її “Книга заповідей” (пізніше вона стала називатися Учення і Завіти).
Виклик: Деякі старійшини не були переконані, що одкровення приходять від Бога. Вони вважали, що мова не була достатньо вишуканою. Щоб відповісти на цю заяву, Господь кинув виклик: “Призначте того, хто є наймудрішим серед вас”, аби написати щось “подібн[е]” до одкровень. Якщо комусь вдасться це зробити, тоді старійшини зможуть сказати, що одкровення не істинні. А якщо нікому не вдасться це зробити, тоді старійшинам доведеться “свідчити”, що одкровення прийшли від Бога (див. Учення і Завіти 67:5–8).
Результат: Уільям, колишній шкільний учитель, прийняв виклик від Господа і спробував написати одкровення. Йому це не вдалося1. Невдача Уільяма зміцнила його свідчення про те, що Джозеф Сміт є пророком. Разом з іншими старійшинами на конференції Уільям підписав заяву, в якій проголошувалося наступне: він знає “через Святого Духа”, що одкровення були “дані через натхнення від Бога” і що вони “на користь усім людям і є справді істинними”2.