Особисті миті зі Спасителем
Така подія може бути лише раз у житті—а може частіше?
Внизу: фотографії люб’язно надані автором
Крики чулися між дерев, коли люди бігли, щоб сховатися від лави і падаючого каміння. Я стояла за лаштунками і слухала саундтрек, який гучно розносився з динаміків по всьому пагорбу.
Того літа я брала участь у виставі на відкритому повітрі “Пагорб Кумора”, в якій розповідалося про кілька подій з Книги Мормона. Мене взяли на танець врожаю (див. 1 Нефій 18:23–24) і на роль невіруючої (див. 3 Нефій 1:4–21), але всі, зокрема і персонал, були залучені до участі в наступній сцені.
Світло прожектора зупинилося на фігурі в білому одязі, яка, здавалося, пропливала над найвищим ярусом сцени. Звичайно ж, у дійсності то був не Спаситель, а такий самий студент-волонтер, як і я. Але в ту мить на сцені я уявила, що там знаходиться справжній Спаситель.
Я подумки побачила, як Він підходить до мене, а я дивлюся Йому у вічі. Я дуже сильно відчула Духа всім своїм єством. У ту мить я хоч трохи зрозуміла, що відбудеться, коли побачу справжнього Спасителя. Я зберігаю в серці ті незабутні духовні переживання.
Через шість місяців слова єпископа В. Крістофера Уедделла, у той час другого радника у Верховному єпископаті, змінили моє бачення: “Кожної неділі ми можемо відчувати щось подібне до того, що відчували люди, які вижили після великих руйнувань, що супроводжували розп’яття Спасителя, як про це розповідається у Книзі Мормона”1.
Я була приголомшена. Чи могла я відчувати кожного тижня те саме, що відчула того вечора на сцені? Чим більше я про це думала, тим більше усвідомлювала, що прийняття причастя—це особиста зустріч зі Спасителем; це ніби стати на коліна перед Ним і доторкнутися до слідів від цвяхів на Його руках і ногах.
Нам не потрібно брати участь у виставі, щоб відчути любов і розуміння Спасителя або щоб чітко уявити, як ми з Ним зустрінемося особисто. У нас є така можливість кожного тижня. Кожної неділі Він чекає на те, щоб показати нам Свою любов і розуміння. Нам потрібно лише прийти до Нього.