Разом чи окремо

Ви, мабуть, думаєте: “Ця стаття—саме те, що мені потрібно!” або “Це саме те, що потрібно моєму супутнику життя!” Ви, можливо, хотіли б мати перелік практичних порад, як жити далі, залишившись без дітей у домі. Але істина, яку я для себе зрозумів за роки роботи з подружніми парами, така: у більшості випадків рідко буває так, щоб перелік креативних ідей або порад стосовно того, що робити або як відновлювати стосунки, мав довготривалу дію—якщо відсутній стабільний зв’язок на емоційному рівні.

Де б ми не жили—в Улан-Баторі, Монголія, чи в Сан-Паулу, Бразилія,—ми є синами і дочками Бога. Ми—люди, і в нас є емоції. Ми можемо виявляти емоції по-різному, залежно від своєї культури чи виховання, але всі ми їх маємо—самотність, відторгнення, страх, сум, радість і щастя. Навіть у тих культурах, де під одним дахом може жити кілька поколінь, як тільки діти стають дорослими, батьки часто відчувають відчуженість.

Подружні пари, що живуть в опустілому гнізді, часто кажуть мені: “Між нами більше немає нічого спільного”. І якщо вони зважають лише на те, що подобається робити одному, всупереч того, що хоче робити інший, то так і є. Якщо між нами немає зв’язку на емоційному рівні, то ми можемо бути в одній кімнаті зі своїм подружжям і все ж почуватися самотніми.

То що ж може робити подружня пара, аби дивитися в одному напрямку, а не в різні сторони? Давайте спочатку поговоримо про минуле.

У кожного з нас різне минуле. Ми маємо свій досвід спілкування з батьками, братами і сестрами, родичами, друзями і знайомими, який формує і визначає наші вчинки та очікування в шлюбі. Наприклад, чи встановився в дитинстві міцний емоційний зв’язок між нами й тими людьми, які про нас дбали? Дивлячись у своє минуле, ми можемо поставити два важливі запитання:

• Наскільки міцний емоційний зв’язок ми хочемо встановити зі своїм подружжям?

• Чи хочемо ми впускати своє подружжя у свій емоційний простір?

Якщо ми зосереджуємося на поведінці свого подружжя, а не на причинах тієї поведінки, то найвірогідніше будемо виявляти суворість і стримувати м’якість. Якщо ми зі співчуттям ставимося до важких моментів, які були в житті нашого подружжя в дитинстві, то зазвичай у нас виникає сильніше бажання надавати підтримку. Співчуття, лагідність, м’якість створюють сприятливу атмосферу, щоб ділитися емоціями. Уміння говорити про почуття зі своїм подружжям—це каталізатор, що допомагає створювати емоційну стабільність і налагоджувати зв’язок.

Президент Рассел М. Нельсон радив: “Налагодьте хороше спілкування зі своїм супутником життя. … Подружнім парам потрібно проводити час разом, щоб спостерігати, розмовляти і по-справжньому слухати одне одного”¹.

Навіть після багатьох років подружнього життя буває нелегко ділитися чимось дуже особистим. Але ось кілька кроків, які в цьому допоможуть:

1. Дайте визначення своїм емоціям. Назвіть їх, наприклад: “відчай”, “передчуття” або “запал”.

2. Відчуйте їх. Уповільніться. Запитайте: “Де і коли я помітив/ла це почуття?”

3. Визнайте ці почуття. Емоції мають мету. Не соромте себе або своє подружжя за наявність почуттів. Натомість просіть, щоб Небесний Батько допомагав і скеровував.

4. Діліться почуттями. Коли ви ділитеся емоціями зі своїм подружжям, це часто зближує вас обох. У Gospel Topics (Євангельські теми) читаємо: “Подружні пари можуть зміцнювати свій шлюб, якщо часто приділяють час, щоб поговорити, вислухати, виявити увагу і повагу та ніжні почуття”².

Подружня пара будь-якого віку зміцнює свої стосунки, якщо навчається разом визначати, усвідомлювати, розуміти свої емоції та говорити про них. Буде корисно застосувати ці два надихаючі принципи: (1) “Чоловік і дружина мають урочисту відповідальність любити одне одного … і піклуватися одне про одного” та (2) чоловік і дружина повинні “допомагати одне одному … як рівноправні партнери”³

Зображення

elderly couple holding hands

Відомий дослідник у галузі подружніх стосунків доктор Джон Готтман каже, що основою міцного шлюбу є здатність обговорювати важкі теми та емоції і працювати над ними. Він розробив модель, яку назвав “спокійний початок”. Той у подружжі, хто має проблему, спокійно готує основу для обговорення занепокоєння замість того, щоб критикувати своє подружжя. Ось чотири кроки:

1. Кажіть про те, що відчуваєте. Зосереджуйтеся на тому, що ви відчуваєте, а не на тому, що каже чи робить інший. Наприклад: “Я хвилююся, мене непокоїть, я боюся або мені страшно”. Кажіть про свої почуття, використовуючи займенник “я”, наприклад: “Я відчуваю …”

2. Говоріть про одну конкретну ситуацію або подію. Намагайтеся висловлюватися чітко і по суті. Не давайте оцінок і не засуджуйте своє подружжя. Розповідайте, що ви пережили внаслідок цієї події та викликаних нею почуттів.

3. Сформулюйте позитивну потребу. Опишіть, що є важливим для вас у стосунках. Просіть подружжя робити позитивні кроки у напрямку вирішення вашої потреби. Чемно формулюйте своє прохання. Слова “будь ласка” або “мені було б дуже приємно” можуть значно покращити ситуацію.

4. Висловлюйте вдячність. Хваліть своє подружжя за всі зроблені кроки, які вам допомагають.

Більшість з нас або глибоко вдячні за емоційний зв’язок зі своїм подружжям, або відчайдушно прагнуть його налагодити. Як сказано в Писаннях: “Одначе в Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка” (1 Коринтянам 11:11). Якщо у нас є потреба і ми звертаємося до свого подружжя за співчуттям, і якщо, за будь-яких причин, нашого супутника життя немає поруч або він чи вона неспроможні заспокоїти нас, то існує велика ймовірність того, що ми відчуваємо те, що доктор Сью Джонсон називає травмованою прив’язаністю. Ці травми призводять до негативної реакції, яка виявляється в кількох формах:

• Нападки. Ми зриваємося і критикуємо своє подружжя за те, що його чи її немає поруч, вживаючи такі категоричні фрази, як: “Тебе ніколи немає, коли ти мені потрібен/на. Тобі байдуже до моїх проблем”.

• Утихомирення. Ми погоджуємося з точкою зору свого подружжя, намагаючись припинити або не поглиблювати обговорення, однак питання не вирішується, і, як наслідок, накопичується невдоволення.

• Захист. Ми наводимо докази, як адвокати в суді, щоб виправдати свої реакції в нинішніх обставинах.

• Замкнутість. Ми замикаємося і мовчимо. Ми тримаємо відстань і говоримо лише про буденні справи, не вдаючись до жодного змістовного спілкування.

• Переслідування. Ми настільки відчайдушно потребуємо спілкування, що продовжуємо ставити запитання, вимагаємо відповідей, просимо брати зобов’язання і намагаємося контролювати хід подій—усе це не заради стосунків, а для того, щоб заспокоїти свої поранені почуття.

Такі реакції не є аномальними, коли нам здається, що ми втратили звʼязок з людиною, яку любимо. Але вони є небезпечними, бо можуть започаткувати негативний цикл. Спочатку травмована прив’язаність, потім негативна реакція, після цього негативна реакція на першу реакцію, і все продовжується по колу. Таким чином кожен у подружжі причетний до цього циклу і від нього страждає.

Зображення

couple in Hong Kong

Звичайно, близькість є важливою складовою шлюбу. В дійсності, можна казати про близькість як про багатогранний компонент шлюбу. Відчувати близькість одне одного, мати фізичний контакт і налагодити міцний емоційний зв’язок—це взаємопов’язані речі.

Емоційна близькість посилює зв’язок і стосунки, які сексуальна близькість поглиблює і збагачує. Тому з подружжям, хто має слабкий сексуальний потяг, буде нелегко мати сексуальні стосунки, якщо емоційний зв’язок слабкий або його зовсім немає. У цьому сенсі регулярний, глибинний емоційний зв’язок є надійним захистом для сексуальної близькості.

З роками все важче мати сексуальні стосунки. У деяких випадках компетентні лікарі та фахівці можуть надати пораду і допомогу. Але я впевнений, що фізичний контакт можна підтримувати за допомогою простих, але надзвичайно важливих проявів: поцілувати подружжя перед сном, часто брати за руку або виявляти свої почуття ніжними обіймами чи потисками.

Зображення

two birds sitting in a nest

Ілюстрації Керолайн Вібберт

Тож якщо вам усе ще хочеться мати перелік ідей або способів, як налагодити спілкування упродовж років, коли вам доводиться жити без дітей, є хороша новина: оскільки ви обоє зберігаєте емоційний зв’язок чи знову його налагоджуєте, вам буде набагато легше створити такий перелік, до якого ви обоє зможете додавати пункти. Це буде ваш перелік, і оскільки ви його створюєте, існує більша ймовірність, що ви будете його дотримуватися. Зазвичай подружжя налагоджують міцніший емоційний зв’язок, якщо спільними зусиллями знаходять вирішення проблем у своєму шлюбі незалежно від того, що було в їхньому минулому, які вони мають хобі, інтереси або види діяльності.