Мої неусвідомлені благословення
Тільки завдяки випробуванням я зрозуміла, що Небесний Батько мене благословляє.
Фотографія від Getty Images
Коли я приїхала у свій третій район Філіппінської місії Баколод, сезон дощів уже почався. Мене призначили служити на північному заході острова Негрос, що на півдні, в чудовому містечку, оточеному фермами.
У грудні 2014 року на цю провінцію обрушився тайфун Рубі. У нашому районі не було багато руйнувань, але ґрунтові дороги перетворилися на ковзке місиво. Попри несприятливі погодні умови ми продовжували працювати.
Один з найбільш обіцяючих районів знаходився в громаді за околицею того містечка. Усі, кого ми навчали, та новонавернені були фермерами. Оскільки весь день вони працювали на плантаціях цукрової тростини, ми навчали їх після обіду та ввечері.
Аби дістатися до того місця, нам потрібно було йти багнистими полями і стерегтися собак, жаб, змій та москітів. Ми завжди ходили з ліхтариками і парасольками. Члени Церкви проводили нас додому після настання темряви.
Іноді я відчувала, що вже готова здатися. Я не була впевнена, що зможу ходити цими багнистими полями кожного дня, тож молилася про допомогу. Відповідь прийшла: “Купи гумові чоботи!”
Ми з напарницею купили по парі чобіт. Я так раділа тим чоботам, але моя радість швидко пройшла, бо вони були надто важкі й незручні. Ноги в них пітніли, і я не могла ходити швидко.
Якось увечері ми йшли додому і перевзулися у своє звичне взуття. Після того ми вирушили на ще одну зустріч у тому містечку. Я йшла і відчувала легкість. Мені було радісно знову йти у своїх пластикових туфлях. Я не могла зрозуміти, чому раптом відчула вдячність за взуття, в якому ходила всю свою місію.
Відповідь прийшла у вигляді думки: “Усе змінили гумові чоботи”. До того я не розуміла, якими зручними були мої пластикові туфлі.
Раптово усі випробування й труднощі місіонерського служіння блискавкою пронеслися в моїй голові. Моє пластикове взуття було щоденним другом, якого я не цінувала. Намагаючись зрозуміти свої неоднозначні почуття, я відчула внутрішній голос, який промовляв: “У твоєму житті є труднощі й випробування, аби ти змогла навчитися бачити благословення і бути за них вдячною”.
Я зрозуміла, що мені потрібно було пройти через труднощі, аби я змогла оцінити благословення Небесного Батька. Завдяки випробуванням я усвідомила свої благословення і сповнилася вдячністю за них.