Царства слави

Із сучасного одкровення ми знаємо, що остаточна доля всіх, хто живе на землі, — це не примарна ідея раю для праведних і пекла з вічними стражданнями для решти. План Бога, даний Ним з любовʼю Своїм дітям, також містить реальність, про яку навчав наш Спаситель, Ісус Христос: “Багато осель у домі Мого Отця”¹.

У доктрині, даній через одкровення для відновленої Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, сказано, що всі діти Бога — за винятками, яких не так вже й багато, щоб розглядати їх тут, — зрештою успадкують одне з трьох царств слави, причому навіть найменше з них “перевершує всіляке розуміння”². Після періоду, коли неслухняні страждають за свої гріхи, і ці страждання готують їх до того, що має настати потім, усі воскреснуть і підуть на Останній суд Господа Ісуса Христа. Там наш люблячий Спаситель, Який, як нас навчено, “прославляє Батька і спасає всі творіння Його рук”³, призначить всіх дітей Бога до одного з цих царств слави згідно з бажаннями, які вони виявили через свій вибір.

Ще одна унікальна доктрина й усталена практика відновленої Церкви — це заповіді та завіти, дані через одкровення, які пропонують усім дітям Бога священний привілей підготуватися до найвищого ступеня слави в целестіальному царстві. Саме на найвищому — на піднесенні в целестіальному царстві — зосереджена Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Із сучасного одкровення святі останніх днів отримують унікальне розуміння плану щастя, даного Богом Своїм дітям. Цей план починається з нашого життя як духів до нашого народження і відкриває мету й умови вибраної нами подорожі у смертному житті та бажану нами долю після неї.

Ми знаємо із сучасного одкровення, що “всім царствам дано закон”⁴ і що те царство слави, яке ми отримаємо на Останньому суді, визначається законами, яких ми вирішили дотримуватися у своїй земній подорожі. За цим даним з любовʼю планом існує багато царств — багато осель, — щоб усі діти Бога успадкували царство слави, закони якого вони зможуть “витримати”.

Описуючи природу і вимоги кожного з цих трьох царств у Батьковому плані, ми починаємо з найвищого, що є ціллю божественних заповідей та обрядів, які Бог відкрив через Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. У “целестіальній” славі⁵ є три ступені⁶, найвищим з яких є піднесення у целестіальному царстві. Це місце для тих, “хто отримав від Його повноти і Його слави”, тому “вони є богами, саме синами [і дочками] Бога”⁷ і будуть “мешкати в присутності Бога і Його Христа на віки вічні”⁸. Через одкровення Бог відкрив вічні закони, обряди і завіти, яких слід дотримуватися, щоб набути рис праведності, необхідних для реалізації цього божественного потенціалу. Ось на цьому й зосереджується Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів, бо мета цієї відновленої Церкви — підготувати Божих дітей до спасіння в целестіальній славі, а точніше, до піднесення в її найвищому ступені.

За Божим планом, що ґрунтується на вічній істині, встановлено, що піднесення можна досягнути лише завдяки відданому дотриманню завітів вічного шлюбу між чоловіком і жінкою, укладеного у святому храмі⁹, того шлюбу, який зрештою стане доступним для всіх вірних. Ось чому ми навчаємо, що “стать є невід’ємною властивістю доземної, смертної й вічної особистості та її призначення”¹⁰.

Унікально цінним вченням, яке допоможе нам підготуватися до піднесення, є Проголошення про сім’ю, оприлюднене в 1995 році¹¹. В його положеннях пояснено вимоги, виконання яких підготує нас жити з Богом Батьком і Його Сином, Ісусом Христом. Ті, хто не зовсім розуміє план Батька, який Він дав з любовʼю для Своїх дітей, може вважати це Проголошення про сім’ю не чим іншим, як заявою, що відображає політику Церкви і яку слід змінити. На противагу їм ми стверджуємо, що Проголошення про сім’ю, яке основується на нескасовній доктрині, визначає, якими мають бути земні сімейні стосунки, завдяки яким і може відбуватися найважливіша частина нашого вічного розвитку.

Апостол Павло описує три ступені слави, порівнюючи їх до слави сонця, місяця і зірок¹². Він називає найвищу славу “небесн[ою]”, а другу — “славою для місяця”¹³. Він не називає найнижчу славу, але в одкровенні Джозефу Сміту їй дано назву “телестіальна”¹⁴. У ще одному одкровенні описана природа людей, які призначаються до кожної з цих царств слави. Ті, хто не вибрав “дотримуватися закону целестіального царства”¹⁵, успадкують інше царство слави, нижче за целестіальне, в якому діють закони, яких вони вибрали дотримуватися і яких їм “дотримуватися” зручно. Слово дотримуватися, яке так часто зустрічається у Писаннях, означає безпечне місце¹⁶. Наприклад, ті, хто перебуває в террестріальному царстві — відповідно до популярного уявлення про небесне царство, — “це ті, хто отримує від присутності Сина, але не від повноти Батька”¹⁷. Це ті, хто були “шанованими людьми землі, кого було засліплено лукавством людей”¹⁸, але хто “не є доблесними у свідченні про Ісуса”¹⁹.

В одкровенні описано тих, кого буде призначено до найнижчого з царств слави — телестіального: це ті, “хто не може витримати террестріальну славу”²⁰. Цим описано тих, хто відкидає Спасителя і не дотримувався божественних обмежень у своїй поведінці. Це — царство, де перебувають нечестиві після того, як вони постраждали за свої гріхи. Вони описані у сучасному одкровенні як ті, “хто не сприйняв ні євангелію Христа, ні свідчення Ісуса…

Це ті, хто є брехунами, і чаклунами, і перелюбниками, і розпусниками, і всі, хто любить і чинить неправду”²¹.

Говорячи про своє пророче бачення трьох царств слави, Президент Рассел М. Нельсон недавно написав: “Тривалість смертного життя — ледве наносекунда у порівнянні з вічністю. Але яка ж це вкрай важлива наносекунда! Глибоко замисліться ось над чим: упродовж цього життя ви маєте вибирати, яким законам ви готові підкорятися, — законам целестіального царства чи террестріального, чи телестіального — а, отже, у якому царстві слави ви будете жити вічно. Який план! Це той план, який цілковито шанує вашу свободу вибору”²².

Апостол Павло навчав, що Господні вчення і заповіді було дано, щоб всі ми могли досягти “міру зросту Христової повноти”²³. Цей процес вимагає далеко більшого, ніж набуття знання. Недостатньо бути переконаними євангелією; ми повинні діяти і думати так, щоб нам бути наверненими нею. На відміну від інших проповідувань, що навчають нас знати щось, євангелія Ісуса Христа зобов’язує нас стати кимось.

З цих вчень ми можемо дійти висновку, що Останній суд — це не просто оцінювання загальної суми добрих і поганих вчинків — того, що ми вже зробили. Він основується на остаточному наслідку наших справ і думок — тобто на тому, ким ми стали. Ми готуємося до вічного життя через процес навернення. Тут це багатозначне слово означає глибоку зміну природи. Для будь-якої людини недостатньо лише формально виконувати те, що треба. Заповіді, обряди й завіти євангелії — це не перелік внесків, які потрібно зробити на якийсь небесний рахунок. Євангелія Ісуса Христа — це план, в якому нам показано, як стати тими, ким наш Небесний Батько бажає, щоб ми стали²⁴.

Завдяки Ісусу Христу і Його Спокуті, якщо ми робимо помилки в цьому житті, то можемо покаятися і знову повернутися на шлях завітів, який веде до того, чого наш Небесний Батько бажає для нас.

Книга Мормона навчає, що “це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом”²⁵. Але тому непростому обмеженню для “цього життя” надано обнадійливий контекст (принаймні певною мірою для деяких людей) через те, що Господь відкрив Президенту Джозефу Ф. Сміту і що тепер записано в Ученні і Завітах 138. “Я бачив, — написав пророк, — що вірні старійшини цього розподілу, коли вони залишають це смертне життя, продовжують свою працю в проповідуванні євангелії покаяння й викуплення через жертву Єдинонародженого Сина Божого, серед тих, хто знаходиться в темряві й у полоні гріха у великому світі духів мертвих.

Мертвих, які покаялися, буде викуплено через послушність обрядам дому Божого.

І після того як вони розплатяться покаранням за свої провини, і їх буде омито начисто, вони отримають винагороду згідно з їхніми діяннями, бо вони є спадкоємцями спасіння”²⁶.

Крім того, ми знаємо, що Тисячоліття, ті тисяча років, які триватимуть після Другого пришестя Спасителя, будуть часом для виконання необхідних обрядів для тих, хто не отримав їх у своєму земному житті²⁷.

Ми багато чого не знаємо про три основні періоди в плані спасіння та про їхній зв’язок між собою: про (1) доземний духовний світ, (2) смертне життя і (3) наступне життя. Але ми знаємо ці вічні істини: “Спасіння є справою індивідуальною, а піднесення є справою сімейною”²⁸. У нас є люблячий Небесний Батько, Який подбає про те, щоб ми отримали кожне благословення і кожну перевагу, які дозволяють нам отримати наші власні бажання та вибір. Ми також знаємо, що Він нікого не примушуватиме до стосунків, повʼязаних із запечатуванням, проти його чи її волі. Благословення запечатаних стосунків гарантовано всім тим, хто дотримується своїх завітів, але запечатані стосунки ніколи не нав’язуються іншій людині, яка негідна або не бажає їх.

Мої дорогі брати і сестри, я свідчу про істинність цього. Я свідчу про нашого Господа, Ісуса Христа, “Який був творцем і виконавцем [нашої] віри”²⁹, Чия Спокута, за планом нашого Небесного Батька, уможливлює все, в ім’я Ісуса Христа, амінь.