Тут любов живе

Діти у Початковому товаристві співають: “Тут любов живе”¹.

Колись я подарував сестрі Гонг маленький медальйон. На ньому було вигравірувано крапка-крапка, крапка-крапка, крапка-крапка-тире. Ті з вас, хто знає азбуку Морзе, упізнають, що це літери I, I, U (ай, ай, ю). Але літера I (ай) має ще одне кодове значення. Мандаринською мовою “ai” (ай) означає “любов”. Тому, якщо двічі розшифрувати це послання, воно буде таким: “Я люблю тебе”. Дорога Сюзен, “I, ai (爱), U” (ай, ай, ю).

Ми виражаємо любов багатьма мовами. Мені сказали, що людство розмовляє 7 168 живими мовами². У Церкві ми говоримо 575 задокументованими основними мовами, з багатьма діалектами. Ми також передаємо наміри, інтонацію та емоції через мистецтво, музику, танець, логічні символи, міжособистісну та глибоко особисту експресію³.

Сьогодні давайте поговоримо про три мови євангельської любові: мову теплоти і благоговіння, мову служіння і жертовності та мову належності до завітів.

Перша: євангельська мова теплоти і благоговіння.

З теплотою і благоговінням сестра Гонг запитує у дітей та молоді: “Звідки ви знаєте, що ваші батьки та рідні вас люблять?”

У Гватемалі діти кажуть: “Мої батьки старанно працюють, щоб нагодувати нашу сім’ю”. У Північній Америці діти кажуть: “Мої батьки ввечері читають мені історії і укладають в ліжко”. У Святій Землі діти кажуть: “Мої батьки оберігають мене”. У Гані, Західна Африка, діти кажуть: “Мої батьки допомагають мені досягнути моїх цілей за програмою “Діти та молодь”.

Одна дитина сказала: “Хоча моя мама дуже втомлена після роботи, бо працювала весь день, вона приходить погратися зі мною”. Її мати заплакала, почувши, якими важливими є її щоденні жертви. Одна молода жінка сказала: “Хоча ми з мамою іноді не погоджуємося одна з одною, я їй довіряю”. Її мати також заплакала.

Інколи нам потрібно знати, що прояви нашої любові тут бачать і цінують.

З теплотою і благоговінням наші причасні та інші збори зосереджуються на Ісусі Христі. Ми з благоговінням говоримо про Спокуту Ісуса Христа, як особисту і реальну, а не лише абстрактну спокуту. Ми називаємо відновлену Церкву Ісуса Христа Його іменем — Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ми використовуємо благоговійну мову, коли звертаємося до Небесного Батька в молитві, та з теплотою виявляємо повагу, коли спілкуємося одне з одним. Визнаючи центральну роль Ісуса Христа у храмових завітах, ми менше кажемо “ходити до храму” і більше кажемо “приходити до Ісуса Христа у дім Господа”. Кожен із завітів несе в собі послання: “Тут любов живе”.

Нові члени Церкви кажуть, що церковну лексику нерідко доводиться розшифровувати. Ми усміхаємось від думки, що англійською мовою “stake house” (дім колу) також може означати “стейк-хаус” (м’ясний ресторан); “ward building” (будівля приходу) — також має значення “лікарня”, а “opening exercises” (вступна частина зборів) звучить як пропозиція “зайнятися гімнастикою”. Але, будь ласка, давайте виявляти розуміння і доброту, коли ми разом вивчаємо нові мови любові. Одній новонаверненій жінці сказали у церкві, що її спідниці надто короткі. Замість того, щоб образитися, вона відповіла так: “Моє серце вже навернено; будь ласка, виявіть терпіння, поки я всього навчусь, і мої спідниці теж навернуться”⁴.

Слова, які ми використовуємо, можуть нас наближати до інших християн і друзів або віддаляти від них. Іноді ми говоримо про місіонерську, храмову, гуманітарну роботу і роботу за програмою благополуччя так, що іншим може здаватися, ніби ми думаємо, що виконуємо все це самотужки. Давайте завжди говорити з теплотою і благоговінням про Божу роботу і славу та заслуги, милість і благодать Ісуса Христа, і Його спокутну жертву, і висловлювати за це вдячність⁵.

Друга: євангельська мова служіння і жертовності.

Коли ми щотижня знову збираємось у церкві, щоб шанувати Суботній день і відчувати радість, ми можемо виражати нашу, відображену у причасних завітах, відданість Ісусу Христу та одне одному, тим, що виконуємо наші церковні покликання, надаємо товариську підтримку, спілкуємося з людьми і здійснюємо служіння.

Коли я запитую місцевих церковних провідників, що їх непокоїть, і брати, і сестри кажуть: “Деякі з членів Церкви не приймають церковних покликань”. Покликання служити Господу та одне одному в Його Церкві є для нас можливістю ставати більш співчутливими, смиренними та збільшувати свій потенціал. Коли нас рукопокладено, ми можемо отримувати натхнення від Господа, щоб підбадьорювати і зміцнювати інших та самих себе. Звичайно, зміна обставин і періодів нашого життя може впливати на нашу здатність служити, але, сподіваємось, ніколи не вплине на наше бажання це робити. Разом з царем Веніямином ми кажемо: “Якби я мав, я дав би”⁶, і пропонуємо все, що можемо.

Провідники колів та приходів, робімо те, що залежить від нас. Коли ми покликаємо братів і сестер на служіння у Господній Церкві (і звільняємо їх від покликань), робімо це з гідністю і натхненням. Допоможіть кожному відчувати, що його цінують, і що вони можуть досягти успіху. Будь ласка, радьтеся з провідницями сестер і дослухайтеся до них. Пам’ятаймо слова президента Дж. Рубена Кларка, який навчав, що у Господній Церкві ми служимо там, куди нас покликано, “не прагнучи цієї посади, але і не відмовляючись від неї”⁷.

Коли ми з сестрою Гонг одружилися, старійшина Девід Б. Хейт радив: “У вас завжди має бути покликання в Церкві. Особливо, коли в житті безліч справ”. Він сказав: “Вам потрібно відчувати Господню любов до тих, кому ви служите, і до вас, коли ви служите”. Я обіцяю, що слова любові звучатимуть тут, там і всюди, якщо ми даємо відповідь “так” церковним провідникам, щоб служити Господу в Його Церкві за допомогою Його Духа і наших завітів.

Відновлена Церква Господа може бути місцем, де створено сприятливі умови для розвитку спільноти Сіону. Якщо ми разом працюємо, служимо, радіємо і пізнаємо Його любов, то єднаємося одне з одним у Його євангелії. У нас можуть бути різні погляди щодо політичних або соціальних питань, але ми перебуваємо у злагоді, коли співаємо разом у хорі приходу. Ми сприяємо налагоджуванню зв’язків та боремося з ізольованістю, коли регулярно служимо зі щирим серцем у домівках одне одного і у своїй місцевості.

Відвідуючи членів Церкви разом з президентами колів, я відчував, як останні виявляли глибоку любов до них за будь-яких обставин. Один з президентів колів, коли ми проїжджали повз домівки членів Церкви у його колі, зазначив, що неважливо, чи живемо ми в будинку з басейном або в хатині із земляною підлогою, служіння в Церкві є привілеєм і для його виконання часто доводиться жертвувати. Втім, як він мудро зазначив, коли ми разом у євангелії служимо і жертвуємо, то бачимо менше недоліків і знаходимо більше миру. Ісус Христос допомагає нам говорити тут голосом Його любові, якщо ми дозволяємо Йому це робити.

Цього літа наша сім’я зустрілася з чудовими членами Церкви і друзями в Лофборо та Оксфорді, Англія. Ці змістовні збори стали для мене нагадуванням про те, як неформальні заходи приходу і служіння всім приходом можуть створювати нові й міцні євангельські узи. Вже деякий час я відчуваю, що в багатьох місцевостях у Церкві, якщо буде трохи більше заходів приходу, звичайно, спланованих і проведених з євангельською метою, це може згуртувати нас, приносячи ще більше відчуття приналежності та єдності.

Один натхненний провідник, відповідальний за заходи приходу, і комітет з проведення заходів, дбають про окремих людей і спільноту святих. Їхні добре сплановані заходи допомагають усім відчути, що їх цінують, долучають і запрошують відігравати потрібну роль. Такі заходи єднають людей різного віку і досвіду, залишають незабутні спогади і можуть проводитися з незначними витратами або безкоштовно. Цікаві євангельські заходи також приваблюють сусідів та друзів.

Під час служіння люди часто знайомляться і спілкуються одне з одним. Доросла молодь знає: якщо дійсно хочеш з кимось познайомитись, тоді стань на сходах поруч з цією людиною і фарбуйте разом, виконуючи проєкт служіння.

Зображення

Молодь займається фарбуванням, беручи участь у проєкті служіння.

Звичайно, жодна людина і жодна сім’я не досконала. Усі ми потребуємо допомоги, щоб сильніше виявляти любов. “Досконала любов проганяє страх геть”⁸. Віра, служіння і жертвування допомагають нам змінитися і стати ближче до Спасителя. Чим більш співчутливим, сумлінним і самовідданим є наше служіння та жертвування в Ньому, тим сильніше ми можемо почати осягати співчуття і милість Ісуса Христа до нас.

І це веде нас до євангельської мови завітної приналежності.

Ми живемо в егоцентричному світі. Для багатьох “власні інтереси понад усе”. Нам може здаватися, що ми знаємо, що для нас є найкращим і як цього досягнути.

Але в кінцевому підсумку виявляється, що це не так. Ісус Христос є уособленням цієї могутньої, безсмертної істини:

“Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.

Бо яка ж користь [чоловіку або жінці], якщо здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить?”⁹

Ісус Христос пропонує кращий шлях — стосунки, основані на божественному завіті, які міцніші за пута смерті. Завітна приналежність до Бога та одне до одного може зцілювати й освячувати наші стосунки, якими ми найбільш дорожимо. Дійсно, Він знає нас краще і любить нас більше, ніж ми знаємо або любимо себе. Дійсно, якщо ми, такі, як ми є, укладаємо завіти, то можемо стати кращими, ніж ми є. Божі сила і мудрість можуть благословити нас всіляким добрим даром у визначені Ним час і спосіб.

Генеративний штучний інтелект (ШІ) досяг значних успіхів у сфері перекладу на інші мови. Давно вже минули дні, коли комп’ютер міг перекласти ідіоматичну фразу: “Бадьорий бо дух, але немічне тіло” як “Це вино добре, але м’ясо зіпсоване”. Цікаво, що комп’ютер швидше опановує мову, якщо йому наводити багато практичних прикладів використання мови, ніж якщо його навчати правилам граматики.

Подібним чином, безпосереднє, часте набуття нами досвіду може бути найкращим духовним шляхом для опанування євангельських мов теплоти і благоговіння, служіння і жертовності та належності до завітів.

Тож де і як Ісус Христос виявляє до вас любов?

Де і як ви відчуваєте, що тут звучить голос Його любові?

Нехай кожен з нас навчиться говорити мовою Його любові та чути голос Його любові тут, у наших серцях і домівках та у наших євангельських покликаннях, на заходах і під час служіння.

Згідно з Божим планом, кожен з нас колись перейде з цього життя у життя прийдешнє. Я уявляю, що коли ми зустрінемось з Господом, Він промовить слова, які є настановою і обіцянням: “Тут Моя любов живе”. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.