Ознаки щастя

Кілька років тому під час ділової подорожі літаком я сидів поруч з чоловіком із Нідерландів. Я дуже хотів поспілкуватися з ним, оскільки молодим місіонером служив у Бельгії та Нідерландах.

Коли ми познайомились з ним, він дав мені свою візитку з унікальною назвою посади “професор щастя”.  Я прокоментував цю його дивовижну професію і запитав, чим займається професор щастя. Він сказав, що навчає людей, як мати щасливе життя, встановлюючи змістовні стосунки і цілі. Я відповів: “Це чудово, але що, якби ви також могли навчати, як ці стосунки можуть тривати після смерті, і відповідати на інші запитання душі, наприклад: яка мета життя, як ми можемо подолати свої слабкості та що відбувається з нами після смерті?” Він погодився, що було б чудово — мати відповіді на ці запитання, і я з радістю сказав йому, що ми їх маємо.

Сьогодні я хочу розглянути кілька основних принципів, що стосуються справжнього щастя, яких, здається, оминає багато хто в цьому заплутаному світі, де багато речей є цікавими, але мало є по-справжньому важливими.

Алма навчав своїх сучасників: “Бо слухайте, я кажу вам, багато чого станеться; і знайте, є одна річ, яка є більш важливою, ніж усі інші, — бо знайте, не дуже далеко той час, коли Викупитель буде жити і прийде до Свого народу”¹.

Це проголошення є настільки ж важливим для нас сьогодні, коли ми очікуємо на Друге пришестя Христа і готуємося до нього!

Тому моє перше спостереження полягає в тому, що бути збудованими на основі Ісуса Христа є важливим для нашого щастя. Це є надійним фундаментом, “фундаментом, що на ньому якщо люди будують, вони не можуть упасти”². Якщо ми робитимемо так, це підготує нас до викликів життя, що б не сталося.

Багато років тому я разом з нашим сином Джастіном поїхав у літній табір для скаутів. Коли заходи розпочалися, він радісно оголосив, що разом зі своїми друзями хоче отримати знак за заслуги у стрільбі з лука. Для цього хлопцям потрібно було пройти короткий письмовий тест і влучити стрілами в мішень.

Моє серце обірвалось. У той час Джастін був досить слабким через кістозний фіброз — хворобу, з якою він боровся від народження. Я гадав, чи зможе він достатньо натягнути лук, щоб стріла потрапила в мішень.

Коли він з друзями вийшов із семінару про стрільбу з лука, я подумки помолився про те, щоб він не був принижений невдачею. Після кількох тривожних годин я побачив, як він іде стежкою до мене, широко усміхаючись. “Тату! — вигукнув він. — Я отримав знак за заслуги! Я влучив у яблучко; то була мішень поруч з моєю, але я влучив у яблучко!” Він натягнув лук з усією своєю силою і випустив стрілу, не в змозі контролювати її траєкторію. Який же я вдячний тому інструктору зі стрільби з лука за виявлене розуміння і за те, що він не сказав: “Вибачай, але не та мішень!” Натомість, бачачи очевидні обмеження і щире завзяття Джастіна, він з добротою сказав: “Чудово!”

Так саме буде і з нами, коли ми докладатимемо найкращих зусиль, аби йти за Спасителем і Його пророками попри наші обмеження. Якщо ми йтимемо до Нього, дотримуючись наших завітів і каючись у наших гріхах, то з радістю почуємо похвалу нашого Спасителя: “Гаразд, рабе добрий і вірний!”³

Я свідчу про божественність Спасителя світу і Його викупну любов і силу, які зцілюють, зміцнюють і піднімають нас, коли ми щиро прагнемо прийти до Нього. І навпаки, ми ніяк не можемо рухатися і з натовпом, і також до Ісуса. Спаситель подолав смерть, хворобу і гріх та вказав нам шлях до нашого остаточного удосконалення, якого ми досягнемо, якщо будемо йти за Ним з усім своїм серцем⁴.

Моє друге спостереження полягає в тому, що для нашого щастя важливо, аби ми пам’ятали, що є синами і дочками люблячого Небесного Батька. Знання про цю реальність і довіра їй змінюють все.

Кілька років тому, коли ми з сестрою Сабін летіли додому після виконання церковного доручення, ми сиділи за дуже кремезним чоловіком з татуюванням великого злого обличчя та цифри 439 на потилиці його лисої голови.

Коли ми приземлилися, я сказав: “Вибачте, пане. Ви не проти, якщо я запитаю про важливість цієї цифри на вашому татуюванні на потилиці?” Про зле обличчя запитати я не наважився.

Він сказав: “Це я. Це те, хто я є. Ця територія належить мені: 219!”

На голові у нього була цифра чотириста тридцять дев’ять, тож я був здивований, що він неправильно її назвав, бо ж вона була такою важливою для нього.

Я подумав про те, як сумно, що ідентичність і самооцінка цього чоловіка були основані на цифрі, яка асоціювалася з бандитською територією. Я подумав собі: цей кремезний чолов’яга колись був чиїмось малим сином, якому все ще потрібно було відчувати, що його цінують, і свою приналежність. Якби він тільки знав, ким насправді є, і кому насправді належить, адже всі ми “дорого куплені”⁵.

У пісні з фільму Принц Єгипту є одна мудра фраза: “Дивіться на своє життя з перспективи небес”⁶. Коли знання про наш божественний родовід і вічний потенціал глибоко проникає у наші душі, ми зможемо сприймати життя як цілеспрямовану пригоду, що постійно розгортається, завдяки якій ми можемо вчитися і розвиватися, навіть якщо на короткий період “бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці”⁷.

Третя ознака щастя — завжди пам’ятати цінність душі. У нас найкраще це виходить, коли ми дотримуємося настанови Спасителя: “Любіть один одного! Як Я вас полюбив”⁸.

Він також навчав: “Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили”⁹.

У книзі Приповістей є мудра порада: “Не стримуй добра потребуючому, коли в силі твоєї руки це вчинити”¹⁰.

Ми ніколи не пожалкуємо, що були надто добрими. У Божих очах доброта є синонімом величі. Бути добрим також означає пробачати і не засуджувати.

Багато років тому наша молода сім’я збиралася провести домашній сімейний вечір, подивившись фільм. Ми всі вже сиділи у машині, крім одного з наших синів і моєї дружини Валері. Надворі вже було темно, і коли наш син поспіхом відчинив двері й побіг до машини, то випадково вдарив ногою, як він подумав, нашого кота на ганку. На превеликий жаль для нашого сина і моєї дружини, яка йшла за ним, то був не наш кіт, а дуже невдоволений скунс, який дав про це знати! Ми всі повернулися в дім, де вони обоє прийняли душ і вимили волосся томатним соком, як вважалося надійним засобом для усунення запаху скунса. Коли вони помилися й переодягнулися, ми всі вже не відчували ніякого запаху, тому вирішили, що все гаразд і ми можемо поїхати в кіно. 

Коли ми всілися у задній частині зали, усі люди навколо нас один за одним раптом вирішили вийти, щоб купити попкорн. Однак, повернувшись, ніхто з них не сів на своє початкове місце.

Ми сміємося, коли пригадуємо ту халепу, але що якби усі наші гріхи мали неприємний запах? Що якби ми могли на запах відчувати нечесність, хтивість, заздрість чи гординю? Знаючи, що наші слабкості відомі, ми, сподіваюся, могли б бути більш тактовними й обережними у стосунках з іншими, як і вони з нами, коли ми робимо необхідні зміни у нашому житті. До речі, мені подобається, коли я відчуваю запах тютюну у церкві, бо це означає, що хтось прийшов змінитися. Їм потрібні наші привітні обійми.

Президент Рассел М. Нельсон мудро сказав: “Один з найлегших способів визначити справжнього послідовника Ісуса Христа — це звернути увагу на те, наскільки терпеливо ця особа ставиться до інших людей”¹¹.

Павло писав ефесянам: “А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!”¹²

Як учнів Ісуса Христа нас просять довіряти Небесному Батьку і нашому Спасителю й не намагатися замінити Їх. Ісус Христос досконало знає недосконалості кожного і досконало судитиме їх.

Моя четверта ознака щастя — зберігати вічну перспективу. План нашого Батька простягається у вічності; дуже легко зосереджуватися на тому, що відбувається тут і зараз, та забувати про те, що буде далі.

Кілька років тому наша дочка Дженніфер, якій тоді було 16 років, дала мені цей повчальний урок. Їй збиралися зробити подвійну пересадку легенів, під час якої п’ять хворих часток її легенів будуть повністю видалені та замінені двома здоровими меншими частками, подарованими двома дивовижними друзями, подібними до Христа. Це була дуже ризикована процедура, однак увечері напередодні операції Дженніфер майже проповідувала мені усіма своїми 40 кілограмами, кажучи: “Не хвилюйся, тату! Завтра я прокинуся з новими легенями або прокинусь у кращому місці. У тому чи іншому випадку все буде чудово”. Ось це віра; ось це вічна перспектива! Коли ми бачимо життя з точки зору вічної перспективи, це дає нам ясність бачення, втішення, сміливість і надію.

Після операції, коли настав той довгоочікуваний день, щоб вилучити трубку і вимкнути апарат для дихання, які допомагали Дженніфер дихати, ми з нетерпінням чекали, щоб побачити, чи запрацювали її дві менші частки. Коли вона зробила свій перших подих, я відразу ж заплакав. Побачивши наші переживання, вона швидко вигукнула: “Як же добре дихати”. 

З того дня щоранку і щовечора я дякую Небесному Батьку за здатність дихати. З усіх боків ми оточені незліченними благословеннями, які можемо легко приймати як належне, якщо не будемо уважними. З іншого боку, якщо нічого не очікувати і цінувати все, то життя стає магічним.

Президент Нельсон сказав: “Кожен новий ранок — це дар від Бога. Навіть повітря, яким ми дихаємо, з любов’ю надане нам Ним. Він оберігає нас день за днем і підтримує нас кожної миті. Тому нашим першим благородним вчинком кожного ранку має бути смиренна молитва вдячності”¹³.

І це приводить мене до мого п’ятого і останнього спостереження, яке полягає в тому, що ви ніколи не будете щасливіші, ніж ви вдячні.

Господь проголосив: “І того, хто сприйматиме все з вдячністю, буде уславлено”¹⁴. Можливо, це тому, що вдячність породжує й численні інші чесноти.

Як змінилося б наше усвідомлення, якби щоранку ми прокидалися лише з тими благословеннями, за які були вдячні минулого вечора. Нездатність цінувати наші благословення може призвести до почуття незадоволення, що може позбавити нас радості та щастя, які породжує вдячність. Люди з великої і просторої будівлі закликають нас поглядати за межу, тим самим зовсім забуваючи про ту межу.

У дійсності найбільше щастя і благословення смертного життя полягає у тому, ким ми станемо завдяки Божій благодаті, коли укладемо з Ним священні завіти і будемо дотримуватися їх. Наш Спаситель відшліфує і очистить нас заслугами Своєї спокутної жертви; про тих, хто охоче йде за Ним, Він сказав: “Вони будуть Моїми в той день, коли Я прийду збирати Свої самоцвіти”¹⁵.

Я обіцяю вам, що якщо ми будуємо наше життя на основі Ісуса Христа, цінуємо нашу істинну ідентичність як синів і дочок Бога, пам’ятаємо про цінність душі, зберігаємо вічну перспективу і дякуємо за безліч наших благословень, особливо запрошення Христа прийти до Нього, то зможемо знайти справжнє щастя, якого прагнемо під час подорожі цим смертним життям. У житті все ще будуть виклики, але ми зможемо краще протистояти кожному з них з почуттям мети і миру завдяки вічним істинам, які ми розуміємо і за якими живемо.

Я свідчу вам про реальність Бога, нашого люблячого Батька, і Його Улюбленого Сина, Ісуса Христа. Я також свідчу про живих пророків, провидців і одкровителів. Яке ж це благословення — отримувати поради небес через них. Спаситель чітко проголосив: “Чи Моїм власним голосом, чи голосом Моїх слуг, все одно”¹⁶. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.