Ми хочемо, пане, побачити Ісуса

Одного дня навесні 1945 року один молодий чоловік прокинувся у військовій лікарні. Йому пощастило бути живим — його поранило за вухом, але лікарі прооперували його і тепер він міг нормально ходити й говорити.

На жаль, куля пошкодила частину його мозку, що відповідала за розпізнавання облич. Тепер він дивився на свою дружину, навіть не впізнаючи її; він не міг впізнати власну матір. Навіть обличчя у дзеркалі було йому незнайоме — він не міг зрозуміти, був то чоловік чи жінка¹.

У нього була лицьова сліпота — стан, на який страждають мільйони людей².

Люди, які страждають на лицьову сліпоту, намагаються розпізнавати інших, запам’ятовуючи певні правила — правило для впізнання дочки за її веснянками або друга за його шаркаючою ходою.

Ось друга історія, більш особиста: ще будучи малим хлопцем, я завжди сприймав мою маму як людину, що створює правила. Вона вирішувала, коли я можу гратися і коли мені треба йти спати або, що навіть гірше, коли я маю виривати бур’яни у дворі.

Звичайно ж вона любила мене. Але дуже часто, і на мій сором, я сприймав її як “Ту, кого потрібно слухатися”.

Лише через кілька років я почав сприймати її як реальну людину. Мені соромно, що я ніколи дійсно не помічав її жертву, не замислювався над тим, чому вона роками носила лише ті самі дві спідниці (тоді як я отримував нове шкільне вбрання) або чому під кінець дня вона була така втомлена і хотіла, щоб я раніше ліг спати.

Можливо, ви помітили, що ці дві історії насправді є однією історією — протягом багатьох років я дійсно мав лицьову сліпоту. Я не міг розпізнати мою маму як реальну людину. Я бачив її правила, але не помічав у них її любові.

Я розповів вам ці дві історії, щоб підкреслити одне: я думаю, що ви знаєте когось (можливо, цією людиною є ви), хто страждає від такої собі духовної лицьової сліпоти.

Можливо, вам важко сприймати Бога як люблячого Батька. Ви можете дивитися на небеса і бачити не обличчя любові й милості, а хащі правил, через які вам потрібно пробиратися. Можливо, ви вірите, що Бог править Своїми небесами, говорить через Своїх пророків і любить вашу сестру, але потайки ви задумуєтесь, чи любить Він вас³. Можливо, ви трималися за залізний жезл, але ще не відчули любов Спасителя, до якої він веде⁴.

Я думаю, що ви знаєте таких людей, оскільки протягом довгого часу я був такою людиною — у мене була духовна лицьова сліпота.

Я думав, що у моєму житті я маю лише дотримуватися правил і відповідати абстрактним нормам. Я знав, що Бог любить нас досконалою любов’ю, але сам того не відчував. Боюсь, я думав більше про те, як потрапити на небеса, аніж про те, як мені бути з моїм Небесним Батьком.

Якщо ви, як і я, інколи можете лише відкривати рота, роблячи вигляд, що співаєте “пісню викупительної любові”⁵, то що ж нам робити з цим?

Як нагадує нам Президент Рассел М. Нельсон, завжди відповідь — Ісус⁶. І це дуже хороша новина.

В Євангелії від Івана є короткий вірш, який мені подобається. У ньому розповідається про групу незнайомців, які йдуть до Його учня з важливим проханням. “Ми хочемо, — кажуть вони, — пане, побачити Ісуса”⁷.

Це те, чого хочемо усі ми — ми хочемо побачити Ісуса таким, яким Він насправді є, і відчути Його любов. Це має бути причиною більшості того, що ми робимо в Церкві — і, звичайно ж, кожних причасних зборів. Якщо ви інколи задумуєтесь над тим, який урок провести, які збори спланувати, і чи може варто не зважати на духовні потреби дияконів, а просто пограти у футбол, то можете використати цей вірш як скерування: чи допоможе це людям бачити і любити Ісуса Христа? Якщо ні, то, можливо, спробуйте щось інше.

Коли я усвідомив, що маю духовну лицьову сліпоту, що бачу правила, а не відображення Батькового милосердя, то розумів, що це не провина Церкви. Це не Божа провина, і це не означало, що все втрачено; ми всі маємо про це дізнатися. Навіть перші свідки Воскресіння часто зустрічалися з воскреслим Господом лицем до лиця, але не впізнавали Його; з гробниці в саду і до узбережжя Галілеї Його перші послідовники “бач[или] Ісуса, що стояв, та… не пізнал[и], що то Ісус”⁸. Їм потрібно було навчитися впізнати Його, і нам також⁹.

Коли я усвідомив, що маю духовну лицьову сліпоту, то почав виконувати пораду Мормона молитися “з усією енергією [свого] серця”, щоб бути сповненим любові, обіцяної Його учням, — моєї любові до Нього і Його любові до мене — і “побачи[ти] Його таким, як Він є… [і] мати цю надію”¹⁰. Я роками молився, щоб я міг виконувати першу найбільшу заповідь — любити Бога і відчувати, що “перша велика істина… що Бог любить нас всім Своїм серцем, всією могутністю, розумом і силою”¹¹.

Я також читав і перечитував знову і знову чотири Євангелії — читаючи цього разу не для того, щоб знайти правила, а щоб побачити, Ким Він є і що Він любить. І з часом мене знесло річкою любові, що витікала від Нього.

Із самого початку Ісус проголосив, що прийшов зцілювати зранених серцем, проголошувати волю полоненим, а незрячим прозріння¹².

Це був не просто список справ чи хороша реклама; це те, як виглядає Його любов.

Якщо ми відкриємо будь-яку Євангелію, то майже на кожній сторінці побачимо, як Він дбає про людей, які страждають — соціально, духовно і фізично. Він торкається людей, які вважалися забрудненими і нечистими¹³, і годує голодних¹⁴.

Яка ваша улюблена історія про Ісуса? Підозрюю, що вона показує, як Син Бога простягає руки, щоб обійняти тих, кого не приймає суспільство, або запропонувати їм надію — прокаженого¹⁵, ненависної самарянки¹⁶, звинуваченого і скандального грішника¹⁷ або національного ворога¹⁸. Це дивовижна благодать.

Спробуйте записувати кожну ситуацію, коли Він хвалив незнайомців, зцілював їх чи їв з ними, і у вашій ручці може скінчитися чорнило ще до того, як ви закінчите Євангелію від Луки.

Коли я побачив це, моє серце затріпотіло від любові, і я почав відчувати, що Він, можливо, таки любить мене. Президент Нельсон навчав: “Чим більше ви будете дізнаватися про Спасителя, тим легше вам буде довіряти Його милості, Його безмежній любові”¹⁹. І тим більше ви будете довіряти вашому Небесному Батьку і любити Його.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав нас, що Ісус прийшов, щоб показати “нам, Хто є Бог, наш Небесний Батько, Яким Він є, наскільки цілковито відданим Він є Своїм дітям в усі часи і в кожному народові”²⁰.

Павло каже, що Бог є “От[цем усього] милосердя й Бог[ом] потіхи всілякої”²¹.

Якщо ви бачитимете в Ньому щось інше, будь ласка, продовжуйте далі.

Пророки запрошують нас шукати Його обличчя²². Я сприймаю це як нагадування про те, що ми поклоняємося нашому Батьку, а не збірці правил, і що ми не закінчимо, поки не побачимо Ісуса як відображення любові нашого Батька²³, і будемо йти за Ним, а не лише дотримуватися Його правил²⁴.

Коли пророки і апостоли говорять про завіти, вони не схожі на тренерів, які кричать із трибун (червоного кольору), гукаючи: “Сильніше старайтесь!” Вони хочуть, аби ми побачили, що наші завіти фундаментально стосуються стосунків²⁵ і можуть бути ліками від духовної лицьової сліпоти²⁶. Це не правила, щоб заслужити Його любов; Він уже любить вас досконалою любов’ю. Наше завдання — зрозуміти ту любов і налаштувати наше життя відповідно²⁷.

Ми намагаємося дивитися крізь наші завіти, наче крізь вікно, на відображення Батькового милосердя за ним.

Завіти мають форму Божих обіймів.

Зрештою, ми можемо навчитися бачити Його, служачи Йому. “Бо як може знати людина господаря, якому вона не служила?”²⁸

Кілька років тому я отримав покликання, до якого, на мою думку, був не готовий. Я прокинувся рано, знервований, але з фразою в думці, яку раніше не чув: що служити у цій Церкві означає стояти у річці Божої любові до Його дітей. Ця Церква є групою робітників з кирками і лопатами, які намагаються допомогти розчистити канал для річки Божої любові, щоб вона досягла Його дітей у кінці потоку.

Ким би ви не були, яким би не було ваше минуле, для вас є місце в цій Церкві²⁹.

Хапайте кирку і лопату й приєднуйтеся до команди. Допомагайте доносити Його любов Його дітям і ви також відчуєте її³⁰.

Шукаймо Його любляче обличчя, Його завітні обійми, а потім станьмо пліч-о-пліч з Його дітьми і разом заспіваймо “Спокутар Ізраїля”:

Шукаймо Його любляче обличчя, а потім будьмо посудиною Його милосердя до всіх Його дітей³². В ім’я Ісуса Христа, амінь.