Більше ніж герой

З 1856 по 1860 рік тисячі піонерів-святих останніх днів, подорожуючи до Долини Солоного озера, понад 1000 миль (1600 км) тягнули ручні візки зі своїми речами. 167 років тому саме цього тижня, 4 жовтня 1856 року, Президент Бригам Янг несподівано дізнався, що дві групи з ручними візками, очолювані Едвардом Мартіном і Джеймсом Віллі, все ще були за сотні миль від Солт-Лейк, а зима швидко наближалася¹. Вже наступного дня, недалеко від місця, де ми сьогодні зустрілися, Президент Янг став перед святими і проголосив: “Багато наших братів і сестер перебувають на рівнинах з ручними візками, і їх потрібно привезти сюди… Йдіть і приведіть тих людей, які зараз на рівнинах”².

Уже через два дні перші рятувальні групи вирушили на пошук піонерів з ручними візками.

Член групи Віллі описав розпачливу ситуацію перед прибуттям основної групи рятувальників. Він написав: “[Якраз] коли здавалося, що все втрачено… що жити залишилося недовго, як грім серед ясного неба, Бог відповів на наші молитви. Ми побачили рятівний загін, який віз їжу й припаси… Як же ми дякували Богові за наш порятунок”³.

Ці рятувальники були героями для піонерів, бо ризикуючи власним життям за екстремальних погодних умов, намагалися привести якомога більше людей до безпечного дому. Одним з цих героїв був Іфраїм Хенкс.

У середині жовтня, не знаючи про скрутне становище груп з ручними візками, Хенкс повертався додому в Солт-Лейк після подорожі, коли вночі його розбудив голос, який сказав: “Люди з ручними візками в біді, і ти потрібен; чи ти підеш і допоможеш їм?”

З цим запитанням, яке не йшло йому з думки, Хенкс поспішив до Солт-Лейк-Сіті. А почувши заклик президента Гебера Ч. Кімболла, що потрібні ще волонтери, він сам по собі вже наступного дня вирушив на допомогу. Швидко їдучи, Хенкс обігнав на дорозі інших рятувальників і дістався до групи Мартіна. Він згадував: “Те, що постало перед моїм поглядом, коли я прибув до їхнього табору, ніколи не буде стерто з моєї пам’яті… [і] цього було достатньо, аби зворушити найчерствіше серце”⁴.

Іфраїм Хенкс цілими днями ходив від намету до намету, благословляючи хворих. Він розповідав, що “у багатьох випадках, коли ми священнослужили хворим і виганяли хвороби в ім’я Господа Ісуса Христа, страждаючі одразу піднімалися; вони зцілювалися майже миттєво”⁵. Іфраїм Хенкс назавжди залишиться героєм для тих піонерів з ручними візками.

Подібно до того дивовижного порятунку, події, які впливають на наше життя і навіть на хід історії, часто є результатом рішень і досягнень окремих чоловіків і жінок — великих митців, учених, бізнесменів і політиків. Цих надзвичайних людей часто вшановують як героїв, на честь їхніх подвигів встановлюють пам’ятники та споруджують меморіали.

Коли я був маленьким хлопчиком, моїми першими героями були спортсмени. Мої перші спогади повʼязані з колекціонуванням карток із зображеннями та статистикою гравців Вищої бейсбольної ліги. “Поклоніння героям” у дитинстві може бути веселим і невинним, наприклад, коли діти одягаються у своїх улюблених супергероїв на Хелловін. Хоча ми захоплюємося багатьма талановитими і видатними чоловіками й жінками за їхні здібності й внески та поважаємо їх за це, однак якщо зайти за межу, якою ми їх шануємо, це може стати тим самим, що й поклоніння дітей Ізраїля золотому теляті в Синайській пустині.

Те, що колись було невинною дитячою розвагою, в дорослому віці може стати каменем спотикання, якщо “поклоніння героям” політикам, блогерам, впливовим особам, спортсменам або музикантам змушує нас поглядати “за межу”⁶ і втрачати з поля зору те, що справді є важливим.

Для синів Ізраїля викликом було не саме золото, яке вони взяли з собою в подорож до обіцяної землі, а те, що вони дозволили цьому золоту перетворитися на ідола, який потім став об’єктом їхнього поклоніння, відвертаючи їхню увагу від Єгови, Який розділив Червоне море і визволив їх із неволі. Їхня зосередженість на теляті позначилася на їхній здатності поклонятися істинному Богові⁷.

Героєм — нашим героєм, зараз і назавжди, — є Ісус Христос, і будь-що або будь-хто, що відволікає нас від Його вчень, які містяться в Писаннях і у словах живих пророків, може негативно вплинути на наше просування шляхом завітів. До створення цього світу ми поклали свою довіру на Ісуса Христа, коли стало ясно, що план, запропонований Небесним Батьком, за яким у нас була можливість розвиватися і ставати подібними до Нього, було опротестовано.

Ісус Христос не лише очолив захист плану нашого Батька, але також відігравав найважливішу роль у його реалізації. Він відповів Батькові й добровільно запропонував Себе як “викуп за всіх”⁸, аби сплатити борг, який кожен з нас матиме через гріх і не зможе сплатити самостійно.

Президент Даллін Х. Оукс навчав: “Ісус Христос зробив усе необхідне для нашої подорожі смертним життям, щоб досягти долі, визначеної планом нашого Небесного Батька”⁹.

У Гефсиманському саду, зіткнувшись із надважким завданням, Спаситель мужньо проголосив: “Не Моя, а Твоя воля нехай станеться” і продовжив, взявши на Себе всі ті болі, хвороби та страждання за гріхи всіх, хто будь-коли будуть жити¹⁰. Досконалим актом слухняності та відданості Ісус Христос завершив найвищий, героїчний вчинок у всьому творінні, кульмінацією якого стало Його славне Воскресіння.

На нашій останній генеральній конференції Президент Рассел М. Нельсон нагадав нам: “Які б у вас не були запитання чи проблеми, відповідь на них завжди можна знайти в житті та вченнях Ісуса Христа. Дізнавайтеся більше про Його Спокуту, Його любов, Його милість, Його доктрину і Його відновлену євангелію зцілення та розвитку. Звертайтеся до Нього! Йдіть за Ним!”¹¹ І я б додав: “Виберіть Його”.

У нашому складному світі, аби зробити життя яснішим, коли воно, можливо, здається заплутаним або непосильним, може виникнути спокуса спертися на героїв суспільства. Ми купуємо одяг, моду на який вони запроваджують, ми приймаємо політику, яку вони пропагують, і ми дотримуємося їхніх пропозицій в соціальних мережах. Це може бути непогано, щоб не надовго відволіктися, але нам слід бути пильними, щоб ця форма поклоніння герою не стала нашим золотим телям. Вибір правильного героя має вічні наслідки.

Коли наша сім’я прибула до Іспанії, щоб розпочати своє служіння провідниками місії, ми знайшли вставлену в рамку цитату. Це були слова старійшини Ніла Максвелла про героїв, яких ми вирішили наслідувати. Він зазначив: “Якщо ви спершу не вибрали Царство Бога, то наприкінці не матиме значення, що саме ви вибрали замість нього”¹². Брати і сестри, саме вибираючи Ісуса Христа, Царя царів, ми вибираємо Царство Боже. Будь-який інший вибір, рівноцінний вибору руки плоті або золотого теляти, в кінцевому підсумку призведе до невдачі.

У книзі Даниїла у Старому Завіті ми читаємо розповідь про Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, які чітко знали, якого героя обрати. І це не був жоден з богів царя Навуходоносора. Вони впевнено проголосили:

“Наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас із палахкотючої огненної печі…

А якщо ні, нехай буде тобі, о царю, знане, що богам твоїм ми не служимо, а золотому бовванові, якого ти поставив, не будемо вклонятися!”¹³

Як навчав апостол Павло: “Існує багато богів”¹⁴ і я можу додати, що багато так званих героїв, перед якими нас запрошують схилитися, яким просять поклонятися та прийняти їх. Але, як це знали і троє друзів Даниїла, є лише Один, Який гарантовано врятує, тому що Він уже це зробив і Він завжди це буде робити.

Для нас під час нашої подорожі назад у присутність Бога, до нашої обіцяної землі, проблема полягає не в тому чи іншому політику, музиканті, спортсмені чи відеоблогері, а в тому, щоб не дозволити їм стати основними об’єктами нашої уваги та зосередженості замість нашого Спасителя і Викупителя.

Ми вибираємо Його, Ісуса Христа, коли вирішуємо шанувати Його день вдома чи у відпустці. Ми вибираємо Його, коли вибираємо Його слова через Писання та вчення сучасних пророків. Ми вибираємо Його, коли вирішуємо мати храмову рекомендацію і жити гідно, щоб користуватися нею. Ми вибираємо Його, коли стаємо миротворцями і відмовляємося від суперечок, “особливо коли у нас є розбіжності в поглядах”¹⁵.

Жоден керівник не виявляв більшої мужності, жоден філантроп — більшої доброти, жоден лікар не вилікував більше хвороб і жоден митець не був більш творчим, ніж Ісус Христос.

У світі героїв з пам’ятниками та музеями, присвяченими подвигам смертних чоловіків і жінок, є Один Герой, Який стоїть над усіма. Я свідчу, що Ісус Христос — не лише наш герой; Він — наш Господь і Цар, Спаситель і Викупитель людства. В ім’я Ісуса Христа, амінь.