Миттєве рішення
Скільки себе пам’ятаю, я грав у футбол і мріяв стати професіональним гравцем. Мої батьки підтримували мене у досягненні цієї мрії. Вони також заохочували мене ходити до церкви. Але коли я підростав, то ходив до церкви лише тоді, коли не було гри. Я знав, що євангелія, церковні заходи й друзі дуже допомагають мені в житті, але чого я по-справжньому бажав, то це здійснення своєї мрії—грати в футбол.
У процесі тренувань я познайомився з “важливими” друзями у великих футбольних клубах. Я мав нагоду грати в цих клубах і навіть тренуватися в них. Для участі в турнірах я подорожував по багатьох країнах, і думка про можливість жити так, як живе професіональний футболіст, приносила мені велику радість і щастя. Під час однієї з таких подорожей до Азії моя мрія мало не збулася. Представникам одного великого клубу сподобалася моя гра, і вони захотіли взяти мене до своєї команди. Але мій агент не зміг улагодити якісь розбіжності під час переговорів, тож внаслідок цього ми не підписали контракт.
Вдома одні мої друзі заповнювали документи для поїздки на місію, інші поверталися з місії і з захопленням розповідали, як чудово бути місіонером. Коли вони говорили, їхні очі сяяли від надміру почуттів, а Дух відчувався дуже сильно. У мене також було бажання служити на місії. Я також хотів здобути подібний досвід. Але я переймався тим, що, обравши служіння на місії, моя мрія стати футболістом не здійсниться, бо я втрачу фізичну форму й спритність. Моє бажання стати професіональним гравцем було неймовірним. Я відмовився від коледжу та працював і жив тільки заради здійснення своєї мрії.
У свої футбольні поїздки я завжди брав Книгу Мормона. Я любив слова пророків, те, як вони жили, їхню рішучість виконувати заповіді та хороший приклад, який вони показували людям. Мені було соромно, що я не був прикладом для інших гравців і не ставив те, що від Бога, на перше місце. Іноді я намагався розповідати про свої вірування, але завжди чув у відповідь: “Давай насолоджуватися поїздкою. Забудь про ці дурниці. Розважаймося!” Мене почали дратувати плітки, нечесність та інші аспекти футбольного життя. Багато разів мені було самотньо і сумно, і я знав, що є місце, де завжди почуваюся щасливим і маю друзів, яким я небайдужий—друзів, які збиралися разом на заходи і танці, на заняття семінарії та інституту релігії—целестіальні друзі. Мені дуже всього цього не вистачало.
Одного недільного дня, коли я не був у поїздці, я пішов до церкви у свій приход у Бразилії. У кінці зборів єпископ запросив мене до свого офісу, щоб поговорити. Я знав, що розмова буде про місію, тому що всі хлопці мого віку вже повернулися додому. Єпископ запрошував мене служити на місії, а я намагався змінити тему розмови, кажучи, що я ще не готовий. Я намагався викручуватися, як тільки міг, але єпископ наполягав і переконав мене, що важливо відслужити місію. Розмова закінчилася тим, що моєю метою стане підготовка до місії.
За кілька місяців я подав документи і в той же час продовжував тренуватися. На якийсь час мені вдалося знайти рівновагу між футболом і Церквою. Але я не знав, що це триватиме недовго. Мені доведеться зробити вибір.
Коли надійшло покликання, вся сім’я зібралася в домі. Усі були дуже схвильовані. Потім задзвонив телефон.
На зв’язку був мій футбольний агент. Він сказав, що отримав для мене хороший контракт з європейським клубом. Моя уява полинула у височінь! Я побачив стадіон, заповнений людьми, які прийшли дивитися гру. Я подумав про гарний будинок, машину і платню, яку міг отримувати. Моя мрія ось-ось могла здійснитися. Вона була майже в руці. Але потім, сидячи біля телефону, я поглянув на конверт.
На очі почали навертатися сльози. За одну мить, ніби у кіно, переді мною промайнуло все моє життя. По телефону агент запитав, що я думаю про таку новину. Я мовчав. Я не міг розмовляти, а мої ноги тремтіли. Я хотів, щоб ця мить не була реальністю, але то була реальність! Я мав прийняти рішення, найважче з усіх у моєму житті.
Тремтячим голосом я нарешті сказав йому, що вже отримав кращий контракт. Протягом двох років я буду місіонером Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Я подякував агентові за можливість, за його роботу і зусилля. Потім я поклав слухавку і пішов у свою кімнату, де довго плакав. Я знав, що пропозиція не буде чекати два роки, і моя футбольна мрія не здійсниться.
Я став на коліна і помолився Небесному Батькові, попросивши у Нього втіхи. Я відчув тихий лагідний голос, який втішав моє серце словами: “Сину мій, ти вже належиш до найкращої команди у світі”. Я міркував над цими словами і досі над ними міркую.
Зараз, уже відслуживши в Бразильській місії Форталеса, я ніскільки не шкодую, що зробив саме такий вибір. Істинна Церква Ісуса Христа відкрита для всіх, хто хоче бути щасливим. А на місії я дізнався, що найкращий спосіб бути щасливим—це робити те, що хоче Небесний Батько. Моя місія була найкращим вибором у моєму житті. Вона навчила мене, що всі, хто в першу чергу шукає царства Божого, матимуть місце у Господній команді (див. Матвій 6:33).