Як досягнути балансу в житті

Як ви знаєте, подолання труднощів повсякденного життя може порушувати баланс і гармонію, до яких ми прагнемо. Намагаючись здобути й підтримувати баланс у житті, багато з нас відчуває збентеження. Я наведу такі приклади, взяті з виступу старійшини М. Рассела Балларда, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів¹.

Неодружений студент каже: “Я знаю, що Писання й провідники Церкви у наш час кажуть, що ми не повинні відкладати шлюб і створення сім’ї. Але мені 26 років. Я ще не закінчив навчання і не маю роботи, яка дала б мені можливість утримувати сім’ю. Чи можу я поки що не одружуватися, принаймні зараз?”

Ще одна людина каже: “Я—жінка, і ніхто мені не пропонує вийти заміж. Як же мені виконувати заповідь стосовно укладання шлюбу?”

Молода матір сказала: “Я розриваюся між навчанням у вузі й піклуванням про дітей. У мене майже немає часу подумати про щось інше. Іноді мені здається, що світ і Церква очікують від мене надто багато. Як би старанно я не працювала, я не зможу жити відповідно до очікуваних вимог. У мені борються почуття впевненості й провини, депресії й відчаю через те, що я не зробила усього, що, як нам кажуть, ми маємо робити для досягнення целестіального царства”.

Ще один неодружений студент каже: “Я маю працювати, щоб оплачувати навчання. У мене не вистачає часу на виконання домашніх завдань і церковне служіння. Як я можу мати збалансоване життя?”

Я чув, як багато людей кажуть: “Я знаю як ніхто інший, як важливо робити зарядку, але у мене немає на неї часу”.

Одна з сестер казала: “Як у сьогоденному світі чоловік і дружина можуть забезпечувати свою сім’ю, якщо дружина не буде ходити на роботу? У них просто не буде достатньо грошей, щоб покрити всі витрати, якщо вона не працюватиме”.

Молодий батько додав: “Мій новий бізнес забирає у мене весь час. Я розумію, що не приділяю уваги дружині, дітям і церковним покликанням, але якщо я зможу пережити цей рік, то зароблю досить грошей, а потім усі справи владнаються”.

О, який він мрійник! Життя не стає легшим. Воно стає більш складним. Не мрійте, що завтра у вас буде більше часу й менше обов’язків. Готуйтеся до майбутнього, виконуючи цю роботу сьогодні; за тих обставин, що ви маєте, робіть те, що вам доведеться робити потім.

Чи слід нам відмовлятися від вищої освіти або інших способів особистого розвитку й зміцнення? Чи слід нам відмовлятися від шлюбу й сім’ї? Чи слід нам припинити підготовку, необхідну для піклування про сім’ї та про себе? Чи слід нам забути про церковне служіння?

Звичайно ж, відповідь на всі ці запитання—заперечна. Хоча й неможливо відразу дати відповідь на всі складні запитання, поставлені мною вище, я б хотів запропонувати кілька ідей.

Пророк Джозеф Сміт навчав: “Одним з величних основоположних принципів мормонізму є такий—здобувайте істину, і шукайте її повсюди”². Він також дав одкровення, що “слава Бога—це розум” (УЗ 93:36) і що “будь-який рівень інтелекту, що його ми досягаємо в цьому житті, підніметься з нами у воскресінні” (УЗ 130:18).

Президент Гордон Б. Хінклі сказав: “Я дуже прошу вас підтримувати баланс у своєму житті. Не давайте так званому “євангельському хобі” заволодіти собою. Хороший обід завжди складається з більш ніж однієї страви. Вам слід стати хорошими фахівцями в обраній… сфері діяльності. Але я застерігаю вас: не перетворіть її на ваш єдиний інтерес у житті.

…Не захоплюйтеся надмірно. Не обмежуйте свої інтереси. Нехай коло ваших інтересів охоплює багато цікавих галузей, у той час як ви будете зміцнюватися у тій царині, яку обрали своєю професією”³.

Президент Хінклі також навчав, що ми маємо чотири основні обов’язки: перед нашими сім’ями, нашими роботодавцями, перед Господом і перед собою. Він радив нам “відводити час на роздуми, і займатися простими фізичними вправами”⁴.

Під час перельотів я помітив, що коли літак залишав аеропорт, стюардеса вставала і серед іншого казала: “Якщо у салоні літака почне падати повітряний тиск, зверху опуститься киснева маска. Якщо вам потрібно потурбуватися про малих дітей або про інвалідів, будь ласка, в першу чергу одягніть кисневу маску собі, а потім допомагайте іншим”. Чому стюардеса так казала? Зрозуміло, що коли ви втратите свідомість, то не зможете допомагати нікому. Так само і з нашим служінням людям і служінням у Церкві та на роботі. Якщо ми не будемо зміцнювати себе, то ніколи не будемо спроможні зміцнити інших.

Президент Джеймс Е. Фауст (1920–2007), другий радник у Першому Президентстві, також зазначав, що “люди, які мають правильний баланс у своєму житті, набагато легше піддаються “натхненню Святого Духа” (Мосія 3:19). Тоді ми позбавляємося якостей тілесної людини. …

Великою мірою, баланс—це знати про речі, які можна змінити, бачити їх у відповідному світлі та прийняти речі, які залишаться незмінними”⁵.

Я виріс у Пангвітчі, шт. Юта, маленькому містечку з населенням 1500 чоловік. Я був великою рибою в маленькому озері. Після закінчення школи я отримав стипендію для навчання в Університеті Бригама Янга. Коли я туди приїхав, то швидко зрозумів, що став маленькою рибкою у величезному озері. Я пав духом. Прийшла думка: “Я хочу звідси поїхати”. Кожної суботи й неділі я почав їздити додому. Я ходив до церкви вдома, а не у студмістечку. Мої оцінки були набагато нижчі, ніж вимагалося. Я не знайомився з людьми. Наприкінці року я сказав: “Я сюди не повернуся. Це не для мене”.

На літо я поїхав додому. Але приблизно в середині серпня я зрозумів, що хочу повернутися на навчання. Я так і зробив. Цього разу я відразу ж записався до студентського клубу й до організації з надання служіння. Я переїхав у гуртожиток. Я почав відвідувати церкву в студмістечку і не їздив на вихідні додому. Мої оцінки стали кращими. Я почав розуміти, що життя у студмістечку хороше і радів, що там живу.

Пізніше я став студентом юридичного факультету. Перший рік був важким, бо я вивчав іншу дисципліну, ніж на останніх курсах університету, і мої оцінки знову були не настільки хорошими, як мали б бути. На другий рік я знайшов роботу на неповний робочий день у юридичній фірмі, поки навчався на факультеті. Мої оцінки покращилися. У кінці другого року я одружився з Джой. Навіть незважаючи на додаткові обов’язки, все йшло дуже добре. Мої оцінки були такими хорошими, як ніколи раніше.

А остання історія, яку я хочу розповісти, сталася, коли я здавав кваліфікаційний екзамен. Досвідчений старий адвокат підійшов до мене і сказав: “Бобе, ти не зможеш бути успішним, дієвим адвокатом і активним членом Церкви СОД у той самий час”. Я подумав про інших людей, які були успішними юристами і активними у Церкві, і вирішив бути активним у Церкві. Моє рішення не вплинуло на мій успіх адвоката. В дійсності, це сприяло успіху, тому що я мав збалансоване життя. Я намагався робити те, що Господь просив мене робити, і Він давав мені додаткову силу, розуміння і допомогу.

Відповіді на наші важливі життєві рішення будуть сприяти більшому балансу й щастю, якщо вони приходять через спонукання Духа. Як ми можемо отримати Духа й відповіді, яких прагнемо?

По-перше, дозвольте мені сказати, що нам необхідно ходити щонеділі на причасні збори і приймати причастя. Якщо ми так робимо, ми пам’ятаємо Христа і Його страждання за нас. Ми укладаємо завіт, як і під час хрищення, що ми візьмемо на себе Його ім’я. І ми поновлюємо свій завіт дотримуватися заповідей. Чому ми все це робимо? Остання фраза причасної молитви відповідає на це запитання: “Щоб Його Дух міг завжди бути з ними” (УЗ 20:77).

Це і є ключовим моментом, що допомагає мати супровід Святого Духа, який допоможе вирішувати життєві питання, що постають перед нами. Крім того, нам потрібно часто ставати на коліна й молитися. Нам слід мати бажання служити ближньому. Ми повинні допомагати з любов’ю і не боятися (див. 1 Івана 4:18).

Якщо ми будемо просити Господа послати нам Духа й робитимемо все необхідне, щоб відчувати його вплив, Дух навчить нас усьому. Він допоможе в навчанні. Він допоможе вирішити, чим займатися у житті. І він дасть нам мир та почуття спокою.

На завершення я наведу уривок з Євангелії від Луки 18:1–8:

“І [Господь] розповів їм притчу про те, що треба молитися завжди, і не занепадати духом,

говорячи: “У місті якомусь суддя був один, що Бога не боявся, і людей не соромився.

У тому ж місті вдова перебувала, що до нього ходила й казала: “Оборони мене від мого супротивника.

Але він довгий час не хотів. А згодом сказав сам до себе: “Хоч і Бога я не боюся, і людей не соромлюся,

але через те, що вдовиця оця докучає мені, то візьму в оборону її, щоб вона без кінця не ходила, і не докучала мені”.

І промовив Господь: “Чи чуєте, що говорить суддя цей неправедний?

А чи ж Бог в оборону не візьме праведних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них?

Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону!”

Господь чує молитви й відповідає на них. Іноді ми надто рано здаємося, коли молимося Йому. Нам потрібно бути наполегливими.

Як особливий свідок Ісуса Христа, покликаний свідчити народам усього світу (див. УЗ 107:25), я свідчу, що Він—живий. Він—наш Спаситель. Він знає вас, і Він знає мене. Він знає, що відбувається в нашому розумі й серці. Він буде нашим заступником перед Батьком, якщо ми будемо дотримуватися завітів, які укладаємо щотижня під час причастя.

Ми можемо подолати світ, якщо нашою метою буде пошук балансу в житті. Якщо ми прагнемо постійно мати супровід Духа й вірно прислухатися до Його підказок, то благословення прийдуть.