Уроки з Книги Мормона
Вибирати cвободу i вічне життя
Коли я став студентом університету, то навчався за 160 км від дому. Для всіх студентів-новачків то був захоплюючий час. Багато з них уперше жили поза домом, і їм хотілося скористатися щойно здобутою свободою від батьківської опіки.
Я був членом університетської баскетбольної команди, і всі скоро дізналися, що я належу до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Протягом одного з перших тижнів семестру один з членів нашої команди запросив мене на нічну суботню вечірку для нових студентів, яка мала відбутися в пустелі за містом. Я запитав, чи на вечірці будуть алкогольні напої. Мене запевнили, що не буде. Я відчув занепокоєння, отримавши цю відповідь, але, незважаючи на це, вирішив піти. Для мене також організували побачення з незнайомою дівчиною й запевнили, що у неї такі ж стандарти, як і в мене. Мій друг по команді сказав, що ми поїдемо на його машині.
Тієї суботи ввечері ми від’їхали на певну відстань у пустелю і знайшли місце проведення вечірки. На моє величезне розчарування вживання алкоголю було головною розвагою, незважаючи на те, що більшості студентів-новачків не вистачало трьох років до досягнення віку, коли вживання алкогольних напоїв дозволялося законом того штату. Дівчина, з якою для мене організували побачення, разом з моїм товаришем по команді і його подругою не могла дочекатися, коли ми почнемо пити. Коли я виразив уголос своє розчарування, вони відповіли, що мені потрібно “підрости й трохи пожити”, а вони в цьому допоможуть. Я сказав, що ніколи не вживав алкогольні напої і зараз не збираюся цього робити. Невдовзі вони залишили мене у спокої і приєдналися до решти компанії.
Я самотньо сидів у стороні від тих, що пили й непристойно реготали. У мене не було машини, щоб поїхати звідти, і я думав, як потрапив у таку халепу. Пізніше тієї ж ночі я побачив світло фар кількох автомобілів, що їхали через пустелю до місця вечірки. Машини оточили нашу групу, а потім, як по сигналу, на кузові машин засвітилися сирени, з чого я зрозумів, що то були поліцейські машини. Багато студентів спробували втекти в пустелю, але їх швидко затримали. Я залишався там, де сидів, спантеличений таким перебігом подій.
Поліція почала перевіряти документи, щоб встановити вік студентів, проводячи тест на наявність алкоголю у диханні тих студентів, які за законом не досягли віку, коли алкоголь дозволялося вживати. Коли поліцейські підійшли до мене, я сказав офіцеру, що не пив алкогольних напоїв ні тієї ночі, ні будь-коли раніше. Він посміявся з мене, але коли я твердо заявив, що він може мені довіряти, вираз його обличчя змінився. Він сказав, що я можу не проходити тест, і розпорядився, щоб я відвіз до університету машину мого товариша по команді. Ті, хто не досягнув віку, з якого дозволялося вживати алкогольні напої, були записані й мали сплатити штраф. Декого забрали у відділок.
Особисте послання
Однак на мене в поліції не було заведено жодного запису, і о 3 ранку в неділю я приїхав додому. Збори носіїв священства у моєму приході починалися о 7:00. Мій будильник задзвенів о 6:45. Я вимкнув його й повернувся на другий бік, якусь мить розмірковуючи про причини, з яких можу не піти на збори цього ранку. Але мій дух був занепокоєний. Я встав, одягнувся в недільний одяг і пішов до каплиці, прибувши на 10 хвилин пізніше початку зборів.
Коли я увійшов до каплиці, моє серце закалатало, бо я зі спини впізнав свого батька. Він приїхав провідати мене, не попередивши про це. Я просковзнув до нього і сів поруч. Він поглянув на мене й посміхнувся. Потім, твердо поклавши руку на моє коліно, він нахилився і прошепотів кілька слів, значення яких було для мене дуже глибоким: “Я знав, що знайду тебе тут, синку”. У той же час Небесний Батько прошепотів ті ж самі слова в моїй душі. У мене не вистачає слів, щоб описати любов і радість, які я відчув у ту мить.
За кілька місяців я вже був на місії. Ще за кілька місяців я отримав повідомлення, що мій батько раптово помер. Однак слова, сказані тієї неділі ним і через нього, залишилися зі мною назавжди.
Свобода вибирати свободу чи неволю
Цей випадок ілюструє вічну істину, про яку Легій розповів своїм синам давним-давно: “І через те, що [діти людські] викуплені від падіння, вони стали вільними назавжди, можуть відрізняти добро від зла; діяти самостійно, а не бути під впливом. … І вони вільні вибирати волю і вічне і життя через великого Посередника для всіх людей, або вибирати неволю і смерть, що чекають на вас у полоні та під владою диявола” (2 Нефій 2:26–27).
План щастя нашого Батька передбачає вияв свободи волі, але також, якщо в цьому є необхідність, передбачає підзвітність і суд. Мій товариш по команді й інші учасники вечірки були вільні обирати свою поведінку, але вони не були вільні вибирати наслідки своєї поведінки. Хтось із них провів ніч у відділку. Інші почали життя, не контролюючи свої пожадання, що продовжують поневолювати їх до сьогодні.
Неволя, в яку ми добровільно себе віддаємо, коли прагнемо свободи шляхом неправильних рішень—це велика іронія. Каїн думав, що буде вільним після вбивства свого брата, але результатом стало прокляття й муки за те, що він зробив (див. Мойсей 5:32–39). Петро називав тих, хто піддається лихому впливові,—“джерела безводні”, які обіцяють свободу, але в той самий час самі є служителями розпусти. “Бо хто ким переможений, той тому й раб” (2 Петра 2:17, 19). Однак Петро розповідав також і про істинний шлях свободи такими словами: “Вміє Господь рятувати побожних від спокуси”, бо ми уникаємо “нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа” (2 Петра 2:19, 20).
Самуїл, Ламанієць, пропонував нам пам’ятати, що нам “дозволено діяти за себе; бо ось, Бог дав [нам] знання і зробив [нас] свободними. … І Він дав [нам] можливість вибирати життя або смерть” (Геламан 14:30–31).
Коли мій товариш по команді не сказав мені правди, запрошуючи на вечірку, мій дух занепокоївся, але я не звернув на це уваги. Коли ж я зіткнувся з реальністю, то був більш розчарований собою, аніж товаришем по команді. Але тримаючись осторонь, я зміг отримати духовну втіху, а пізніше тимчасову перевагу, коли поліція дозволила мені повернутися додому.
Однак найбільше благословення свободи я відчув тоді, коли, будучи на самоті рано-вранці в кімнаті свого гуртожитку, прийняв рішення де мені слід бути, не знаючи наперед про скарб, який там чекав на мене. Такі випадки, що супроводжуються служінням Духа, є передвісниками свободи, невід’ємно поєднаної з благословеннями вічного життя.
Я свідчу, що, обираючи свободу й вічне життя, ми можемо пізнати найбільше щастя.