Як приборкати свій норов
Зростаймо і ставаймо чоловіками і жінками Бога, приборкуючи свій норов, так щоб мир і любов могли наповнити наші домівки.
Протягом років, коли я викладав курс “Шлюб і сім’я” і читав роботи, в яких студенти розповідали про свої стосунки з батьками, ставало очевидним, що неконтрольований гнів може завдавати великої руйнації шлюбним і сімейним стосункам. Гріх гніву (див. Переклад Джозефа Сміта, Ефесянам 4:26) не лише шкодить стосункам, але і псує характер.
Я не можу назвати жодного виправдання вияву гніву, хоча, звичайно, праведне обурення і виправляння помилок може бути виправданим. У Писаннях сказано, що неконтрольований гнів є завжди згубним і руйнівним. Він є одним з основних засобів Сатани у руйнуванні шлюбних і сімейних стосунків.
Господь назвав Сатану “батьком суперечок, і він підбурює серця людей сперечатися із злістю, один з другим” (3 Нефій 11:29). Спаситель проголосив нефійцям: “Ось, це не Моє вчення—підбурювати серця людей на злість один проти одного; але Моє вчення у тому, щоб з цим було покінчено” (3 Нефій 11:30; курсив додано).
Замінити гнів підбадьоренням
Під час занять я даю своїм студентам завдання написати роботу про сім’ю, з якої вони походять. Особливо я прошу їх описати сильні і слабкі сторони своїх батьків, а також їхній шлюб. Можливо, найбільш негативною рисою, що характеризує сімейне життя і про яку студенти згадували у своїх роботах, є нестриманість батька, хоча нестриманість притаманна не лише батькові. Навіть коли батько активний у церкві й виконує покликання, читає Писання із сім’єю і служить іншим, буває так, що йому важко контролювати свій гнів.
Звичайно, діти трохи завищують гнівливість батька (і матері), оскільки батькам необхідно їх дисциплінувати, і мало хто в той час дякує батькам за виправлення. Але молодь студентського віку має більш об’єктивний погляд на своє життя вдома і дає оцінку як тому, що було добре, так і тому, що було погано. Багато хто висловлює думку, що хотіли б, аби батьки ставилися до них більш суворо! Однак багато мають шрами, залишені подіями, що відбулися в ранньому віці.
Одна молода жінка пригадує, що її батько часто кричав, погрожував і сильно шльопав своїх дітей. Коли хтось із дітей протягом дня робив щось не так, то всі вони ховалися, коли батько повертався з роботи.
Порівняйте це з підходом, який застосовував батько Президента Гордона Б. Хінклі: “Я завжди буду вдячний за батька, який ніколи у гніві не прикладав руки до своїх дітей,—казав Президент Хінклі.—Він мав чудовий талант—дати дітям зрозуміти, чого від них чекали і підбадьорював їх, поки вони не досягнуть бажаного результату”1.
Говорячи про довготривалий вплив, який батько має на своїх дітей, Президент Хінклі додав: “Я переконаний, що жорстокі батьки виховують жорстоких синів. Я переконаний, що таке покарання у більшості випадків приносить більше шкоди, ніж добра. Дітей не потрібно бити. Їм потрібна любов і заохочення. Їм потрібний батько, на якого вони можуть дивитися з повагою, а не зі страхом. А понад усе, їм потрібен взірець”2.
Стосовно батьків, які не дотримуються самодисципліни і жорстоко поводяться з іншими, коли їх охоплює гнів, Президент Хінклі застерігав: “Жоден чоловік, який вдається до такої порочної і непристойної поведінки, не гідний священства Божого. Жоден чоловік, який поводиться таким чином, не гідний привілеїв дому Господа. Мені шкода, що зустрічаються чоловіки, які не заслуговують на любов своїх дружин і дітей. Є діти, які бояться свого батька, і дружини, які бояться свого чоловіка”3.
Президент Хінклі закликає таких батьків до покаяння. “Візьміть себе в руки. Приборкайте свій норов,—сказав він.—Більшість з того, що викликає ваш гнів, має дуже незначні наслідки. Але яку страшну ціну ви сплачуєте за свій гнів. Просіть Господа, щоб Він простив вас. Просіть свою дружину простити вас. Вибачтеся перед дітьми”4.
Сила праведного прикладу
А тепер розглянемо взірцеву поведінку, яка надихнула одного юнака написати такі слова про свого батька:
“Я ніколи не чув, щоб мій батько лаявся. Це для мене є великим джерелом сили, оскільки батько—мій найвеличніший живий приклад того, як правильно жити святому останніх днів. Маючи такий гарний приклад для наслідування, легше приймати будь-які рішення в житті. Коли я ловлю себе на тому, що роблю те, що робив мій батько, то ще більше вдячний за праведного батька, який щодня жив за євангелією Ісуса Христа. Я буду завжди в боргу перед моїм татом, який показав, як чинив би Христос”.
Батько має величезний вплив на своїх дітей. Якими благословенними є син чи донька, які мають батька, що дбає, навчає, дорікає з любов’ю і впливає на своїх дітей, щоб вони стали кращими людьми, кращими чоловіками, дружинами, батьками чи матерями. Гнів не викликає почуття любові і довіри в серці того, проти кого він спрямований. Натомість, він викликає ненависть і спогади про нещасне дитинство, які надто часто поширюються на наступне покоління.
Приборкання норову
То як же людині, яка бореться з гнівом, навчитися самодисципліні? Світ намагається допомогти людям приборкати характер за допомогою поведінкової коригуючої програми, на яку знадобиться багато років, а результат може бути дуже поверхневим. Але Господь і пророки кажуть нам, що ми вже знаємо, як тримати гнів під контролем. Проблема гніву є наслідком нерозуміння і незастосування учень євангелії. Президент Бойд К. Пекер, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Істинне вчення, якщо воно засвоєне, змінює світогляд і поведінку. Вивчення доктрин євангелії покращить поведінку швидше, ніж це зробить вивчення самої поведінки”5.
Учення про покаяння особливо стосується гріха гніву. Воно може принести зцілюючу силу Спокути в наше життя. Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Ви можете змінити все, що хочете змінити, і зробити це дуже швидко. Це ще один сатанинський виверт—переконати нас, що для покаяння необхідні роки й роки, й безкінечна вічність. Для покаяння потрібно рівно стільки часу, скільки необхідно, щоб сказати: “Я змінюся”, і справді це зробити. Звичайно ж, буде нелегко над цим працювати й відшкодовувати збитки. Ви можете навіть решту свого життя—а в дійсності краще, щоб так і було,—доводити дієвість покаяння його неперервністю. Але зміна, зростання, оновлення, покаяння можуть прийти до вас миттєво, так само як це було з Алмою і синами Мосії”6.
Кажучи про контроль над гнівом, Президент Хінклі навчав: “Хто може підрахувати рани, їхню глибину і біль, завдані грубими, злими словами, сказаними у гніві? Яке це жалюгідне видовище, коли чоловік, сильний в усіх відношеннях, втрачає самоконтроль через те, що якась дрібниця, як правило, зовсім незначна, виводить його з рівноваги. Звичайно, у кожному шлюбі час від часу бувають непорозуміння. Але немає жодного виправдання гніву, що вибухає з найменшого приводу. …
Запальний норов—це жахлива, руйнівна річ. А трагедія полягає в тому, що він не приносить ніякого добра. Він лише живить зло почуттям образи, бунтарства і болю. Я звертаюся до кожного чоловіка і хлопчика, які чують мене і яким нелегко вгамувати свій язик, просити, щоб Господь дав силу подолати цю слабкість, вибачитися перед тими, кого ви образили, і розвивати в собі силу приборкати язик”7.
Молоді люди легко сприймають приклад батьків і знаходяться під його впливом. Зростаймо і ставаймо чоловіками і жінками Бога, приборкуючи свій норов так, щоб мир і любов могли наповнити наш дім. Найважливіші аспекти батьківства такі: подружжя повинно мати хороший шлюб і показувати своїм дітям приклад любові й терпіння. Опанування гніву принесе дивіденди зараз і в майбутньому, коли діти створять власні домівки і сім’ї.