Мені потрібне благословення
У лютому 2005 р. я проходив останній етап підготовки у школі офіцерів у зимовому лісі штату Алабама. Дні й ночі ми проводили на холоді, відпрацьовуючи тактику для невеликих піхотних підрозділів. В один з вечорів безупинно лив сильний холодний дощ. Я та інші кандидати на офіцерське звання намагалися розбити табір, щоб провести в ньому ніч.
Я почувався нещасним. Мої ноги й руки заклякли, кожен рух був болісним. Я намок з голови до п’ят і тремтів усім тілом. Але найгірше, мені здавалося, що в мене розвивається запалення легенів, на яке хворів кілька разів у минулому.
Почали приходити думки облишити все, але потім я згадав приклад піонерів з ручними візками. Вони ніколи не здавалися, незважаючи на перепони, які видавалися нездоланними. Я прийняв рішення закінчити підготовку. Ми всією сім’єю надто багато жертвували, тож я не міг відмовитися від своєї мети стати офіцером. Я молився Небесному Батькові, щоб Він дав сили йти далі.
Усю ту ніч я не спав, а наступного дня мені стало ще гірше. Я був знесилений. Години підготовки на холоді не полегшили мого болю й кашлю. Один з інструкторів помітив мій стан і наказав мені посидіти пару годин у наметі з підігрівом.
Стоячи босоніж у багні й розвішуючи свій мокрий одяг, я прагнув отримати благословення священства. Один із входів до намету раптом відкрився й до нього увійшли два кандидати на офіцерське звання. Я почав розмовляти з одним з них. Його звали Скотт Ланделл. Якимось чином розмова зайшла про міжнародні подорожі. Скотт сказав мені, що до армії провів пару років на Філіппінах. Дух відразу ж сказав мені, що Скотт був колишнім місіонером.
—Що ти там робив?— запитав я.
—О, просто церковне служіння, —відповів він.
—Ти член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів?—запитав я.
—Так,—відповів він.
—Я також,—додав я.
Ми потисли руки, і я запитав Скотта, чи не дасть він мені благословення. Він не вагаючись погодився, і я став на коліна в багно. Він промовив благословення, і я миттєво видужав! До мене повернулася сила, і я перестав кашляти. Моя хвороба зникла. Я закінчив підготовку, і через місяць став кадровим офіцером.
Небесний Батько по-справжньому піклується про кожного з нас, і Він благословить нас у Свій спосіб, якщо ми будемо виявляти в Нього віру. У найважчі моменти Він підніме нас.
Скотт Ланделл загинув під час бойових дій в Афганістані 25 листопада 2006 р. Я не дуже добре його знав, але його смерть глибоко вразила мене. Небесний Батько послав його до мене у критичний момент мого життя. Я ніколи не забуду його, і я завжди пам’ятатиму те особливе благословення, дане мені гідним носієм священства.