Не бійтеся ділитися євангелією
З дитинства я любила Спасителя і Його Церкву та мріяла про те, як поїду на місію повного дня, буду носити табличку, дарувати людям примірники Книги Мормона і розповідати всім, що є членом Церкви Ісуса Христа. У школі я кілька разів намагалася поділитися євангелією з однокласниками й учителями, але у відповідь отримувала упереджене ставлення і поступово стала боятися розповідати про те, у що вірю. Роками я виношувала у собі свої страхи, що мене не приймуть, якщо дізнаються, ким я є. Було надто важко приховувати від друзів таку важливу частину мого життя.
Нещодавно я повернулася з місії повного дня, яка допомогла мені зрозуміти, що, навіть попри мої невдалі спроби поділитися євангелією, даремно я боялася.
На початку місії я все ще вагалася, перш ніж заговорити з людьми, хоча мала велике бажання свідчити їм про те, що сама знала всім своїм серцем. Мабуть, багато хто з вас мене розуміє—ви знаєте, що членство в Церкві благословило б ваших рідних і друзів, але, коли з’являється можливість розповісти про те, що ви робили у неділю, то всередині все завмирає, і стає неможливо говорити про це.
Коли на місії я приїхала у свій перший район для служіння, то часто мені було боязко підходити до людей. А коли я починала розмову, то мала боротися із собою, щоб чітко пояснити, чому я тут. Моя напарниця дуже допомогла мені побороти страхи однією фразою, яку я пам’ятала всю свою місію: “Це незручно лише тоді, коли ти робиш це незручним”. Я намагалася згадувати про це кожного разу, коли наставав час свідчити про Ісуса Христа. І це спрацьовувало! Люди бачили моє ставлення до того, про що я говорила, і хотіли дізнатися більше.
З кожним днем нерішучість зникала, а моє свідчення про Церкву зміцнювалося. Не завжди наші друзі приймали рішення христитися або навіть просто вислухати нас, але я точно знаю, що наші зусилля були недаремні. Звісно, що у місіонерів є особливий Дух, який допомагає їм знаходити й навчати людей, але ми теж можемо бути частиною цієї роботи, якщо дозволимо Святому Духу говорити і діяти через нас, залишаючись гідними Його впливу і дотримуючись завітів, укладених з Небесним Батьком.
За час своєї місії я зрозуміла щось дуже важливе: євангелія Ісуса Христа—це не просто велика і значуща частина мого життя, це і є моє життя. Життя, яке приносить мені так багато щастя. Як я можу приховувати це від дорогих мені людей і позбавляти їх цих благословень? Ви ніколи не знаєте, хто насправді шукає істину всім серцем або буде сприйнятливим до впливу Духа, коли будете ділитися істиною з людиною. Довіряючи Господу, ми можемо допомагати Йому у найвеличнішій роботі на Землі!