Учення і Завіти 14–16

Щоб студенти краще зрозуміли історичний контекст одкровень, які ви будете вивчати сьогодні, коротко повідомте інформацію, подану у вступній частині цього уроку. Крім цього, ви можете попросити когось зі студентів прочитати наведену далі історію. Перед тим як цей студент почне читати, поясніть, що Девіду Уітмеру потрібно було посіяти на сімейній фермі пшеницю та розкидати по полю добриво. Він відчув натхнення, що повинен допомагати Джозефу і Оліверу після того, як закінчить цю роботу. Попросіть студентів послухати, які чудеса дали можливість Девіду Уітмеру допомогти Оліверу Каудері та Джозефу Сміту уникнути своїх переслідувачів:

Зображення

Люсі Мак Сміт

“Девід пішов у поле й зрозумів, що там роботи для нього було на цілих два дні. … Потім він запряг своїх коней у борону і замість того, щоб розділити поле на лани, як фермери зазвичай називають частини поля, почав боронувати по всьому полю і продовжував аж до полудня, коли зупинився, щоб пообідати; і тут він подивився навколо і, на свій подив, виявив, що півполя він вже засіяв пшеницею. Після обіду він продовжував працювати, як і до цього, і на вечір закінчив усю роботу, яку мав зробити за два дні.

Його батько, прийшовши того вечора на поле й побачивши, що було зроблено, вигукнув: “Тут без допомоги вищої сили не обійшлося, і, я думаю, як тільки ти розкидаєш добриво, тобі було б краще відразу ж вирушити у Пенсильванію”.

Наступного ранку Девід, взявши собі під руку деревʼяну мірку, пішов розсівати добриво, яке залишив два дні тому у купах біля будинку своєї сестри. Однак, прийшовши на те місце, він побачив, що добриво зникло! Тоді він побіг до сестри й запитав її, чи не знає вона, куди поділося добриво. Та, здивувавшись, відповіла: “А чому ти мене питаєш? Хіба вчора воно не було все розсіяне?”

“Та, ні, наскільки я знаю”,–-відповів Девід.

“Мені це дивно,—відповіла його сестра,—бо діти прийшли до мене вранці й благали піти з ними та подивитися, як чоловіки розсівають добриво на полі; діти сказали, що вони ніколи в житті не бачили, щоб його розсівали так швидко. Тому я й пішла з ними і побачила трьох чоловіків, які працювали в полі, як діти й казали, але подумала, що ти найняв їх, бо поспішаєш; я зразу ж повернулася в будинок і вже й не думала більше про це”.

Девід розпитував багатьох і серед своїх родичів, і серед сусідів, але так і не дізнався, хто це зробив” (Lucy Mack Smith, History of Joseph Smith by His Mother, ed. Preston Nibley [1958], 148–149).

• Як, на вашу думку, той випадок міг вплинути на Девіда Уітмера?

Підсумуйте Учення і Завіти 14:1–5, пояснивши, що Господь оголосив, що Його робота розпочалася, і пообіцяв благословення тим, хто залучиться до неї. Попросіть когось зі студентів прочитати Учення і Завіти 14:6–7. Нехай клас слідкує за текстом і знайде, які настанови Господь дав Девіду і які благословення Девід отримає за виконання Господніх настанов.

• Що Господь пообіцяв Девіду Уітмеру? Що вимагалося від Девіда робити, щоб це обіцяння виповнилося?

Попросіть студентів сформулювати своїми словами принцип, про який сказано в Ученні і Завітах 14:7. Коли студенти відповідатимуть, напишіть на дошці такий принцип: Якщо ми виконуємо Божі заповіді й витерпимо до кінця, то отримаємо вічне життя.

• Що означає отримати вічне життя? (Отримати вічне життя означає жити вічно з нашими сімʼями у Божій присутності. Вічне життя—це таке життя, яким живе Бог.

• Як може обіцяння про вічне життя спонукати нас виконувати Божі заповіді та витерпіти до кінця?

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 14:8. Нехай клас слідкує за текстом і знайде, які ще благословення міг отримати Девід Уітмер, бувши слухняним. Коли студенти скажуть, що вони знайшли, поясніть, що невдовзі після того, як Джозеф Сміт отримав це одкровення для Девіда, той став одним із трьох свідків Книги Мормона. Він бачив ангела Моронія і золоті пластини та чув голос Бога, Який свідчив про істинність літопису.

Поясніть, що Господь дав Девіду Уітмеру ще одне обіцяння, обумовлене вірністю Девіда. Щоб підготувати студентів до визначення принципу в словах, сказаних Господом Девіду, напишіть на дошці наступне: Якщо ми , то Господь буде .

Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 14:9–11. Нехай вони визначать принцип, який відповідає зразку на дошці. Запропонуйте кільком студентам поділитися тим, що вони знайшли. Студенти можуть назвати різні принципи, але переконайтеся, що вони чітко розуміють: Якщо ми віддано допомагаємо Господу в Його роботі, то Він буде благословляти нас і в духовному, і в матеріальному.

• Як саме Господь вас попросив допомогти в Його роботі? Які благословення прийшли у ваше життя, коли ви допомагали в Господній роботі?

Попросіть двох студентів вийти й стати перед класом. Нехай один з них прочитає вголос Учення і Завіти 15:1, а потім попросіть іншого студента прочитати вголос Учення і Завіти 16:1. Потім нехай вони в такий же спосіб прочитають вірші 2–6 в цих розділах.

Попросіть студентів визначити, яке спільне бажання мали Джон Уітмер і Пітер Уітмер, про яке написано в Ученні і Завітах15:3–4 і Ученні і Завітах 16:3–4.

• Яке бажання мали Джон Уітмер і Пітер Уітмер молодший? (Дізнатись, що вони можуть робити, що буде найціннішим для них).

Попросіть студентів прочитати подумки Учення і Завіти 15:6 та 16:6. Попросіть знайти, яку відповідь Господь дав цим чоловікам.

• Як Господь відповів на їхнє запитання? Про який принцип ми можемо дізнатися з Господньої відповіді? (Хоч студенти можуть відповісти різними словами, переконайтеся, чи розуміють вони, що для нас дуже важливо докладати зусилля, щоб приводити інших до Ісуса Христа).

• Що ми можемо робити, аби допомогти людям прийти до Христа?

• Чому ці зусилля є такими важливими для нас?

Попросіть студентів прочитати Учення і Завіти 15 та 16 і знайти, чим ці два одкровення відрізняються одне від одного. (Єдина відмінність між ними в тому, що одне адресовано Джону, а інше—Пітеру).

Поясніть, що іноді Господь дає те саме послання різним людям, бо у них можуть бути схожі потреби, обставини або бажання. Однак ми повинні бути впевнені в тому, що Він знає нас особисто. Це видно з цього прикладу: Він назвав Джона Уітмера і Пітера Уітмера молодшого на імʼя і відкрив їм Свою волю кожному окремо.

• Як благословення священства або покликання на місію може показати, що Бог знає нас особисто, навіть якщо в цьому благословенні або покликанні на місію вживаються такі ж слова, що й для інших людей?

Аби навести ще один приклад того, що Бог знає нас особисто, попросіть когось зі студентів прочитати наведену далі історію, розказану старійшиною Девідом А. Беднаром, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів:

Зображення

Старійшина Девід А. Беднар

“Не так давно я розмовляв з одним провідником священства, який відчув підказку запам’ятати імена всієї молоді віком від 13 до 21 року у його колі. Використовуючи фотографії молодих чоловіків і жінок, він зробив картки з текстом і фото, які він переглядав під час подорожей у відрядженні та при інших нагодах. Цей провідник священства швидко запам’ятав всі імена молоді.

Однієї ночі провідник священства побачив уві сні одного з молодих чоловіків, якого він знав тільки по фотографії. Уві сні він побачив цього молодого чоловіка одягненого в білу сорочку і з місіонерською табличкою. Разом з напарником, який сидів поруч, він навчав сім’ю. Молодий чоловік тримав у руці Книгу Мормона, і він мав вигляд, ніби свідчив про істинність книги. Потім сон закінчився і провідник священства прокинувся.

На наступних зборах священства цей провідник наблизився до молодого чоловіка, якого він побачив уві сні, і попросив поговорити з ним протягом кількох хвилин. Після короткого вступу провідник назвав молодого чоловіка на ім’я і сказав: “Я не сновидець. Я ніколи не бачив уві сні жодного члена цього колу, за винятком тебе. Я збираюся розповісти тобі про мій сон, а потім хотів би, щоб ти допоміг мені зрозуміти його значення”.

Провідник священства описав свій сон і запитав молодого чоловіка про його значення. Задихаючись від хвилювання, молодий чоловік просто відповів: “Це означає, що Бог знає, хто я”. Залишок розмови між цим молодим чоловіком і його провідником священства мав найбільше значення, і вони вирішили час від часу зустрічатися і вести бесіди протягом наступних місяців” (“Лагідні милості Господа”, Ensign або Ліягона, трав. 2005, с. 100).

• Чому для нас може бути корисним усвідомлювати, що Бог знає нас особисто?

Запропонуйте кільком студентам розказати, як вони знають, що Бог знає їх особисто. (Можливо, вам потрібно буде пояснити, що приклади студентів не мають бути якимись надзвичайними. Нагадайте студентам, що їм не слід ділитися досвідом, який є надто особистим чи приватним).

• Як знання про те, що Бог знає вас особисто, може впливати на ваші щоденні рішення? Як це знання вплинуло на ваші рішення?

Ви можете завершити цей урок свідченням про істини, які ви обговорювали, потім попросіть студентів діяти за цими істинами.