Перехід землями Айови; Учення і Завіти 136:1–18

Завʼяжіть комусь зі студентів очі й поставте його чи її біля якоїсь стіни в класній кімнаті. Після цього з шумом переставте у класі деякі предмети, щоб студент чув пересування предметів. Попросіть студента з пов’язкою на очах вибрати однокласника, щоб той вголос скеровував його або її, аби допомогти дійти до іншого боку кімнати. Коли студент вибере когось, запитайте:

• Чому ви обрали цю людину?

• Як наша довіра до іншої людини впливає на те, наскільки точно ми виконуємо її вказівки?

Попросіть того, хто буде давати вказівки, робити це так, щоб студент із завʼязаними очима міг безпечно пройти від однієї стіни в кімнаті до її протилежної стіни. Потім нехай обидва студенти повернуться на свої місця.

Попросіть когось зі студентів вголос прочитати наведений далі абзац стосовно виходу святих з Наву. Попросіть клас звернути увагу на те, як досвід святих може нагадувати досвід студента, якого вели через класну кімнату.

Отримавши погрози розправи від місцевих погромників, святі почали залишати Наву в лютому 1846 р., подорожуючи на захід через штат Айова. “Вихід з Наву був для святих актом віри. Вони вирушили в дорогу, не знаючи точно, куди йдуть і коли знайдуть місце для поселення. Вони знали тільки, що вигнання з Іллінойсу через їх ворогів не забариться і що їхні провідники одержали одкровення про те, що треба шукати притулок десь у Скелястих горах” (Історія Церкви в Повноті часів Посібник для студента, 2-ге видання [Посібник Церковної системи освіти, 2003 р.], с. 331).

• Чим досвід святих, які залишали Наву, подібний до досвіду студента, якого провели від однієї до протилежної стіни в кімнаті? (Вони покладалися на бачення й настанови того, кому вони довіряли, щоб ця людина допомогла їм дістатися їхнього місця призначення).

• Про що ми можемо дізнатися з досвіду святих, які залишали Наву? (Студенти можуть відповісти різними словами, але вони мають визначити наступний принцип: Ми виявляємо віру, коли слухаємося поради і вказівки наших церковних провідників).

Запропонуйте комусь зі студентів прочитати вголос розповідь про Уільяма Клейтона. Попросіть студентів послухати про те, як брат Клейтон виявляв свою віру.

“Уільям Клейтон був покликаний увійти в склад однієї з перших груп, які відʼїжджали з Наву, і залишив свою дружину, Діанту, яка всього через місяць мала народити свою першу дитину, з її батьками. Долаючи дороги, схожі на місиво, і перебуваючи в холодних наметах, він дуже нервував, переживаючи за Діанту. Пройшло вже два місяці, а він все ще не знав, чи благополучно вона народила [дитину], але нарешті він отримав радісну звістку: народився “чудовий повненький хлопчик”. Уільям Клейтон, майже відразу ж, як почув цю новину, сів і склав пісню, яка мала особливе значення не лише для нього, але й стане гімном натхнення й вдячності для членів Церкви у всіх поколіннях. Це була пісня “Вперед, святі!” (Наш спадок: Коротка історія Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів [2005], с. 71 ).

Запропонуйте класу проспівати разом перші три куплети гімну “Вперед, святі!” (Гімни, № 17). (Або заздалегідь домовтеся з кимось зі студентів чи групою студентів, щоб вони підготувалися заспівати перші три куплети цього гімну). Перед тим як заспівати цей гімн, попросіть студентів знайти або почути в ньому фрази, що описують віру святих в Ісуса Христа і їхню довіру до своїх провідників.

Коли перші три куплети гімну будуть проспівані, запитайте:

• Як цей гімн ілюструє віру святих в Ісуса Христа і їхню довіру до своїх провідників?

Запропонуйте комусь зі студентів прочитати вголос наведену далі розповідь про Орсона і Кетрін Спенсерів. Нехай студенти послухають про приклади віри й довіри Спенсерів.

“[Кетрін], яка завжди була тендітною і хворобливою, швидко занедужала під тягарем тяжких випробувань, яких після відʼїзду з Наву ставало дедалі більше. Засмучений чоловік написав благального листа батькам своєї дружини, просячи дати їй притулок в їхньому домі, поки святі не знайдуть місця, щоб оселитися. Прийшла така відповідь: “Нехай вона відмовиться від своєї принизливої віри і тоді може повернутися до нас, але тільки після того, як відмовиться”.

Під час читання цього листа вона попросила свого чоловіка взяти його Біблію, відкрити її на книзі Рут і прочитати перший розділ, шістнадцятий і сімнадцятий вірші: “Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій—мій Бог” (Memoirs of John R. Young: Utah Pioneer 1847 [1920], 17–18). Невдовзі після цього Кетрін Спенсер померла.

Попросіть студентів проспівати четвертий куплет гімну “Вперед, святі!” Попросіть їх подумати, як слова цього куплету стосуються Кетрін Спенсер. Після того як вони проспівають цей куплет, запитайте:

• Як слова цього куплету стосуються Кетрін Спенсер?

Запропонуйте студентам поставити собі мету виявляти віру в Ісуса Христа і краще дотримуватися порад і вказівок своїх церковних провідників.

Попросіть студентів знайти карту 6 (“Рух Церкви на захід”), що знаходиться в їхніх Писаннях у розділ “Карти до історії Церкви”, і визначити місцезнаходження Наву та Уінтер-Квортерза. Поясніть, що через тривалі дощі і недостатнє забезпечення, святі, які пішли з Наву в лютому 1846 року, провели чотири місяці, долаючи 300 миль землями Айови. Через ці умови й через те, що вони втратили допомогу більше 500 здорових чоловіків-святих останніх днів, просування групи уповільнилося. Ці чоловіки, які стали відомі як Мормонський батальйон, дослухалися до заклику Президента Бригама Янга, записатися до армії Сполучених Штатів Америки, щоб заробити гроші й допомогти бідним членам Церкви в мандрівці на захід. Ця жертва багато в чому допомогла, але також через неї багато сімей залишились у подорожі без чоловіків і батьків. Зважаючи на повільне просування, провідники Церкви вирішили не продовжувати свій шлях на захід до Скелястих гір аж до весни 1847 року. Вони порадили святим осісти й перезимувати. Одне з найбільших поселень—Уінтер Квортерз, було розташоване на західному боці річки Міссурі, в сучасному штаті Небраска.

Запропонуйте комусь зі студентів прочитати вголос наведене далі описання Уінтер Квортерз та інших тимчасових поселень:

Багато святих жили у зрубах та землянках, зроблених з верби й землі. У багатьох людей були не відповідні для холодної погоди помешкання. Поширилися, викликаючи страждання й смерть, такі хвороби, як малярія, пневмонія, туберкульоз, холера і цинга. На кінець першої зими померло більше семисот чоловік. (Див. Наш спадок, сс. 71–72; Історія Церкви в Повноті часів. Посібник для студента, с. 342).

• Якби ви були разом зі святими в Уінтер-Квортерзі, то що б ви відчували, усвідомлюючи, що треба буде пройти ще сотні кілометрів?

Попросіть студентів прочитати вступ до Учення і Завітів 136 і дізнатися, де було дано це одкровення і хто його отримав. Попросіть їх розказати, що вони дізналися.

Запросіть одного зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 136:1.

• Як, на вашу думку, святим могло допомогти знання, що Господь продовжував відкривати їм Свою волю? (Серед відповідей можуть бути такі: це одкровення допомогло їм знати, що Господь знає про них; що Він допомагатиме їм в їхній подорожі на захід; що Він промовляв через президента Бригама Янга, так само як Він промовляв через пророка Джозефа Сміта).

Попросіть кількох студентів по черзі прочитати вголос Учення і Завіти 136:2–5. Попросіть решту класу слідкувати за текстом і знайти, що Господь сказав робити святим, щоб підготуватися до своєї подорожі на захід.

• Яким чином мали бути організовані групи?

• Чому, ви вважаєте, було корисно організувати святих у групи з призначеними провідниками? Яким чином така організація подібна до того, як Церква організована сьогодні? (Після того як студенти дадуть свої відповіді, ви можете записати на дошці наступну істину: Господь організовує Своїх святих у групи, щоб кожна людина отримувала скерування і про неї піклувалися).

• Що у вірші 4 сказано про те, як святі отримають силу?

Поясніть, що через хвороби та смерть в Уінтер-Квортезі та в навколишніх поселеннях було багато таких сімей та окремих людей, які потребували фінансової допомоги, щоб продовжувати свій шлях на захід.

Розділіть студентів на пари. Запропонуйте їм разом опрацювати Учення і Завіти 136:6–11 і знайти, як саме святі мали турбуватися про нужденних. Перед тим як студенти будуть читати цей уривок, поясніть, що не всі святі одночасно залишили Уінтер-Квортерз. Фраза “тих, хто має затриматися”, у 6-му вірші стосується святих, які мали на якийсь час залишитися в Уінтер Квортерз та навколишніх таборах.

• Які слова і фрази у віршах 6–11 вказують, як святі мали піклуватися про нужденних?

• Яке слово у 7-му вірші стосується людей, які готують шлях для інших? (Піонери).

Напишіть на дошці наведене далі визначення. (Воно процитоване в Oxford English Dictionary, 2nd ed. [1989], “pioneer”).

• Згідно з 11-м віршем, що Господь обіцяв тим, хто допоможе іншим, які перебувають у нужді, і підготують для них шлях? Чого ми можемо навчитися з цього? (Коли студенти відповідатимуть, напишіть на дошці наступний принцип: Господь благословить нас, коли ми будемо допомагати іншим, кому потрібна допомога, і готуватимемо для них шлях).

Попросіть студентів обговорити у своїх парах таке питання:

• Хто підготував для вас шлях, щоб ви могли мати благословення євангелії?

Попросіть студентів подумати над таким запитанням. Потім попросіть кількох з них поділитися своїми відповідями з класом.

• Що ви будете робити, аби бути піонером—допомагати іншим, кому потрібна допомога, і готувати шлях для них, аби вони мали благословення євангелії?

Підсумуйте Учення і Завіти 136:12–18, пояснивши, що Господь наказав Своїм слугам, щоб ті навчали святих з цього одкровення.

Завершіть свідченням про істини, які ви обговорювали, та закличте присутніх діяти за цими істинами.