Семінарія
Урок 154: Учення і Завіти 138:1–24, 38–50


Урок 154

Учення і Завіти 138:1–24, 38–50

Вступ

3 жовтня 1918 р. у Біхайв-хаузі в Солт-Лейк-Сіті (будинку, де жив Президент Бригам Янг, коли був Президентом Церкви), Президенту Джозефу Ф. Сміту було дано видіння, яке записане в Ученні і Завітах 138. У цьому видінні Президент Сміт побачив Спасителя у період після Його смерті і до часу Його воскресіння, Його священнослужіння в раю праведним духам, які чекали на звільнення від пут смерті. Це перший з двох уроків, на яких буде обговорюватися Учення і Завіти 138.

Рекомендації для навчання

Учення і Завіти 138:1–11

Президент Джозеф Ф. Сміт розмірковує над Писаннями та Спокутою Ісуса Христа

Попросіть студентів подумати про план спасіння й те, що стається з духом і тілом, коли настає смерть.

  • Що стається з нашим духом і тілом, коли ми помираємо? Куди підуть наші духи?

  • На що, як ви уявляєте, буде схожий духовний світ?

Поясніть, що Президент Джозеф Ф. Сміт, шостий Президент Церкви, отримав одкровення про духовний світ. Попросіть когось зі студентів прочитати вголос вступ до Учення і Завітів 138. Попросіть клас стежити за текстом і знайти, що відбулося з Президентом Смітом протягом кількох місяців до генеральної конференції, яка відбулася у жовтні 1918 р. Попросіть їх розповісти, що вони знайшли.

Скажіть, що у ті місяці Президент Джозеф Ф. Сміт був у скорботі через втрату свого сина, Гайрума Мака Сміта, який служив членом Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Старійшина Сміт помер за рік до цього від перфорованого апендициту у віці 45 років.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 138:1–4. Попросіть клас прослідкувати за текстом і знайти, над якою доктриною розмірковував Президент Джозеф Ф. Сміт 3 жовтня 1918 р., перебуваючи на самоті в тиші своєї кімнати.

  • Над якою доктриною розмірковував Президент Сміт? (Коли студенти відповідатимуть, напишіть на дошці таку доктрину: Усе людство може бути спасенним завдяки Спокуті Ісуса Христа та послушності принципам євангелії).

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 138:5. Попросіть клас стежити за текстом і знайти, що відбувалося з Президентом Смітом, коли він розмірковував над Спокутою.

  • Що прийшло на думку Президенту Сміту, коли він розмірковував над Спокутою Ісуса Христа?

Запитайте студентів, чи траплялося з ними колись так, що уривок з Писань приходив їм на думку, коли вони розмірковували над якимось аспектом євангелії. Запросіть їх поділитися їхнім досвідом.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 138:6–10. Запропонуйте класу слідкувати, шукаючи учення, які вразили Президента Сміта. Попросіть їх розповісти, що вони знайшли. Потім поясніть, що Президент Сміт бачив видіння, яке допомагає нам зрозуміти учення Петра про духовний світ.

Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 138:11 і знайти, що побачив Президент Сміт, коли розмірковував над цим віршем з Писань. Попросіть студентів розповісти, що вони знайшли.

Поясніть, що перш ніж студенти дізнаються про видіння духовного світу, яке мав Президент Сміт, вони повинні звернути увагу на описаний ним процес отримання одкровення: він розмірковував над Писаннями і замислився над доктриною, що стосувалася Спокути та любові, яку мають до всього людства Небесний Батько та Ісус Христос. Ці думки викликали в його розумі слова Петра. Потім, коли він розмірковував на словами Петра, “очі [його] розуміння було відкрито” і Святий Дух зійшов на нього і він побачив у видінні духовний світ.

  • Що ми можемо дізнатися від Президента Джозефа Ф. Сміта стосовно підготовки до отримання одкровення? (Студенти можуть відповісти різними словами, але вони мають визначити наступний принцип: Коли ми читаємо Писання й розмірковуємо над ними, то цим готуємося до отримання одкровення. Ви можете запропонувати студентам записати цей принцип у своїх Писаннях біля вірша 11).

  • Як читання Писань та розмірковування над ними допомагає отримати одкровення?

Попросіть когось зі студентів прочитати наведені далі слова старійшини Д. Тодда Крістофферсона, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. (Якщо можливо, дайте студентам копії цієї цитати і попросіть слідкувати за текстом). Попросіть студентів послухати, як, за словами старійшини Крістофферсона, ми повинні вивчати Писання:

Зображення
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон

“Коли я кажу “вивчати”, то маю на увазі дещо більше, ніж читання. … Іноді я бачу, як ви, прочитавши кілька віршів, зупиняєтеся, щоб поміркувати над ними, потім ще раз уважно читаєте вірші й, розмірковуючи над їхнім змістом, молитеся, щоб зрозуміти їх, ставите запитання у своєму розумі, чекаєте на отримання духовних відчуттів і записуєте свої відчуття й думки, які прийшли до вас, щоб запам’ятати їх і дізнатися більше” (“Ти ж колись, як навернешся”, Ensign або Ліягона, трав. 2004, с. 11).

  • Коли ви дотримувалися такого зразка в особистому вивченні Писань? Яку зміну ви відчули?

Попросіть студентів поставити собі за мету читати Писання й розмірковувати над ними за зразком, описаним старійшиною Крістофферсоном.

Учення і Завіти 138:12–24, 38–50

Джозеф Ф. Сміт бачить праведних померлих, які чекали на своє воскресіння.

Розділіть студентів на пари. Попросіть їх у своїх парах обговорити таке питання:

  • Яку майбутню подію ви очікуєте найбільше? Чому вона так хвилює вас?

Коли пройде достатньо часу, запропонуйте кільком студентам поділитися з класом своїми відповідями. Поясніть, що коли Президент Джозеф Ф. Сміт побачив у видінні духовний світ, то побачив там величезні зібрання духів.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 138:12–13. Попросіть клас знайти, як описано духів, що були зібрані.

  • Як Президент Сміт описав духів, яких побачив?

Попросіть студентів подумки прочитати Учення і Завіти 138:38–49 і знайти імена кількох з духів, які були там. (Ви можете запропонувати студентам позначити ці імена в їхніх Писаннях). Попросіть студентів назвати кілька з імен, які вони знайшли.

  • Відповідно до вірша 49, чого очікували ці духи? (Звільнення).

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 138:14–16, 50. Нехай клас слідкує за текстом і знайде, чому ці праведні духи були сповнені радістю та втіхою.

  • Чому ці праведні духи були сповнені радістю та втіхою? (“Тому що день їхнього визволення був поруч” [вірш 15]. Іншими словами, вони знали, що скоро будуть воскрешені завдяки Спокуті Ісуса Христа).

  • Чому, на вашу думку, возʼєднання їхніх духів і тіл було б визволенням для цих праведних духів?

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 138:17, а клас нехай знайде, які благословення отримають ці праведні душі після того, як їхні духи і тіла возʼєднаються. Можна запропонувати студентам позначити те, що вони знайдуть.

  • Що ми можемо отримати, коли будемо воскрешені? (Повноту радості).

  • Що ми можемо дізнатися з Учення і Завітів 138:14–17, 50 про визволення від фізичної смерті? (Студенти можуть назвати різні доктрини та принципи, однак вони мають зрозуміти такі дві доктрини: Завдяки милості Бога Батька і Ісуса Христа ми будемо визволені з пут смерті і ми можемо отримати завдяки воскресінню повноту радості. Ви можете написати ці доктрини на дошці).

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос наведені далі слова старійшини Девіда А. Беднара, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, про необхідність мати фізичне тіло і яким воно є благословенням. Попросіть студентів послухати, чому, відповідно до плану Небесного Батька, фізичне тіло є вкрай необхідним для нас, щоб отримати повноту радості.

Зображення
Старійшина Девід А. Беднар

“Завдяки нашому фізичному тілу, ми можемо набути значний, глибокий і важливий досвід, який просто не були в змозі отримати у своєму доземному житті. Таким чином, наші стосунки з іншими людьми, здатність розпізнавати істину і діяти відповідно до неї та дотримуватися принципів і обрядів євангелії Ісуса Христа підсилюються у нашому фізичному тілі. …

План Батька призначений, щоб дати скерування Його дітям, допомогти їм стати щасливими і безпечно привести їх додому до Нього з воскреслими, піднесеними тілами” (“Ми віримо, що повинні бути цнотливими”, Ensign або Ліягона, трав. 2013, сс. 41, 43).

  • Чому нам необхідно мати фізичне тіло, щоб отримати повноту радості?

Щоб додати до відповідей студентів, ви можете пояснити, що повнота радості є тією радістю, яку відчуває Небесний Батько. Небесний Батько має фізичне тіло з плоті й кісток (див. УЗ 130:22). Коли наші дух і тіло розділені, ми не є подібними до Нього і не можемо отримати повноту радості (див. УЗ 93:33–34). Коли наші духи і тіла будуть нерозривно возʼєднані—коли ми будемо воскрешені,—то ми зможемо з часом стати подібними до нашого Небесного Батька й мати повноту радості.

Поясніть, що праведні в духовному світі чекали на “пришестя”, або прибуття, Сина Божого, щоб Він звільнив їх і відновив їх до їхньої “досконалої форми” (див. УЗ 138:16–17). Запропонуйте студентам уявити собі, що відбувалося на землі, коли ці праведні духи збиралися. Ісус Христос спокутував всіх дітей Небесного Батька Своїми стражданнями у Гефсиманському саду та на хресті. Дехто із праведних духів тисячі років чекали в духовному світі на своє визволення. Жертва Ісуса Христа була принесена й заради того, щоб викупити їх з їхніх гріхів, а також спасти їх від фізичної смерті.

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 138:18–19. Попросіть клас слідкувати, уявляючи, на що могла б бути подібна подія, описана в цих віршах.

  • Як ви думаєте, на що була б подібна поява Ісуса Христа у духовному світі для тих, кого Він відвідав?

  • Чого навчав Спаситель цих духів?

  • Як би ви могли відреагувати на Спасителя, Який тільки-но заради вас здійснив Спокуту, якби вам довелося почути Його проповідування в духовному світі? (Ви можете попросити студентів просто подумати над цим запитанням, а не відповідати вголос).

Попросіть когось зі студентів прочитати вголос Учення і Завіти 138:23–24. Запропонуйте класу слідкувати за текстом і знайти, як праведні духи відреагували на відвідання Спасителя. Попросіть студентів розповісти, що вони знайшли.

Вкажіть на першу з доктрин, написаних на дошці: Усе людство може бути спасенним завдяки Спокуті Ісуса Христа та послушності принципам євангеліїі. Поясніть, що коли студенти далі будуть вивчати Учення і Завіти 138, вони дізнаються, як Небесний Батько уможливив, щоб усі Його діти мали користь від Спокути Спасителя.

Коментарі та довідковий матеріал

Учення і Завіти 138. Контекст, що стосується особисто Президента Джозефа Ф. Сміта

У період з 1869 по 1918 рік Президент Джозеф Ф. Сміт переживав страждання й горе через втрату членів своєї сімʼї. Він поховав тринадцятьох дітей, девʼятеро з яких померли в дитинстві, і одну дружину. Президент Сміт написав наступне в листі до своєї дружини Едни, коли їхня першонароджена дитина, Мерсі Джозефіна, померла, коли їй не було ще й трьох років.

Зображення
Президент Джозеф Ф. Сміт

“Я майже невпевнений, чи здатний писати, бо навіть тепер моє серце болить, а в моєму розумі панує хаос; якщо я й нарікав, то нехай Бог простить мені, моя душа намагалась і намагається боротися з цим пекучим горем, моє серце болить і майже розривається. Я спустошений, мій дім здається пусткою і якимось похмурим, але ж тут моя сімʼя і моє маленьке немовля; і хоч я не можу нічим зарадити, усе ж відчуваю, що той найніжніший, найприємніший, проте найміцніший звʼязок, який повʼязує мене з домом та землею, розірвано, моє маля, моя мила Додо пішла! Я зовсім не можу повірити цьому, і моє серце запитує: як же це може бути? Дарма я придивляюсь, дарма я прислухаюсь; я блукаю кімнатами, а вони всі пусті, покинуті, порожні, залишені. Я дивлюся вниз на доріжку в саду, обдивляюся все в будинку, шукаю тут і там, щоб хоч глянути на маленьку золотоволосу, сонячну голівку та рожеві щічки, але, ні, на жаль, не чути, як дріботять малесенькі ніжки. Не сяють маленькі чорні оченята, світячись любовʼю до татка; не чути ніжного голосочку, який ставить тисячу запитань, так забавно щось розповідає, не щебече весело, мʼякенькі малі рученята з ямочками не обнімають мене за шию, солодкі рожеві вустонька на цілують мене у своїй дитячій невинності у відповідь на мої обійми й поцілунки,—лише пустий маленький стільчик. Її маленькі іграшки заховані, її одягу не видно, і лише одна безнадійна думка давить своїм важким, як свинець, тягарем моє серце: її тут немає, вона пішла! Але хіба вона не повернеться? Вона ж не може залишити мене надовго, де вона? Я не знаходжу собі місця, і тільки Бог один знає, як же я любив мою дівчинку, її, світло й радість мого серця.

Того ранку, коли вона померла, я, пробувши з нею всю ніч, бо доглядав за нею кожну ніч, сказав їй: “Моє маленьке кошеня не спало всю ніч”. Вона похитала голівкою й відповіла: “Я сьогодні засну, татку”. О, як же ці кілька слів пронизали моє серце. Я знав, хоч і не вірив, що це був інший голос, йшлося про сон смерті і вона заснула. О! Світло мого серця згасло. Цей небесний образ, вигравіюваний у моїй душі, майже зник” (в Joseph Fielding Smith, Life of Joseph F. Smith [1938], 455–456).