Служіння підопічним
Допомагаймо і піклуймося так, як це робив би наш Спаситель, особливо про тих, про кого ми маємо привілей піклуватися через любов і призначення служити.
Дорогі брати і сестри, друзі, вітаю вас на генеральній конференції!
Після генеральної конференції минулого жовтня ми з сестрою Гонг пройшлися Конференц-центром, щоб привітатися і послухати історії про ваш євангельський досвід.
Наші члени Церкви з Мексики сказали: “Hoy es el tiempo de Mexico [Тепер настав час Мексики]”.
Ми познайомилися з подругами Джиллі і Мері з Англії. Коли Мері приєдналася до Церкви, вона втратила своє місце проживання. Джиллі від усього серця запропонувала Мері пожити у неї. Джиллі, сповнена віри, сказала: “Я ніколи не сумнівалася, що Господь зі мною”. Під час конференції Джиллі також з радістю зустрілася із сестрою-місіонеркою, яка навчала її 47 років тому.
Джефф і його дружина Мелісса відвідали конференцію, на якій він був вперше. Джефф професійно грав у бейсбол (він був кетчером), а тепер він — лікар-анестезіолог. Він сказав мені: “На мій подив, я потрохи просуваюся до хрищення, бо відчуваю, що це найбільш правильний і чесний спосіб життя”.
А раніше Меліссі треба було вибачатися перед призначеним для Джеффа братом-служителем: “Джефф не хоче бачити “білі сорочки” у нашому домі”. Той брат-служитель сказав: “Щось придумаємо”. Тепер він і Джефф — хороші друзі. На хрищенні Джеффа я зустрів громаду святих останніх днів, яку люблять Джефф, Мелісса і їхня дочка Шарлотта.
Як послідовники Ісуса Христа, ми прагнемо служити іншим, як служив би Він, щоб змінювати життя.
Коли Пеггі сказала мені, що її чоловік, Джон, збирається охриститися після 31 року шлюбу, я спитав у неї, що змінилося.
Пеггі сказала: “Ми з Джоном вивчали Новий Завіт за програмою За Мною йдіть, і Джон спитав про доктрину Церкви”.
Пеггі запропонувала: “Запросимо місіонерів”.
Джон відповів: “Ніяких місіонерів, тільки якщо мій друг може прийти”. За 10 років брат-служитель Джона став його найвірнішим другом. (Я подумав, а що б сталося, якби брат-служитель Джона припинив приходити до нього після одного, двох або дев’яти років?)
Джон слухав. Він читав Книгу Мормона з щирим наміром. Коли місіонери запросили його охриститися, Джон погодився. Пеггі сказала: “Я була просто вражена і розплакалася”.
Джон сказав: “Я змінювався, бо наближався до Господа”. Пізніше Джон і Пеггі були запечатані у святому храмі. Минулого грудня Джон помер у віці 92 років. Пеггі сказала: “Джон завжди був хорошою людиною, але коли він охристився, то змінився у ще кращий бік”.
Ми з сестрою Гонг зустріли онлайн Меба і Дженні під час пандемії COVID-19. (Ми зустріли онлайн багато чудових пар і окремих осіб під час пандемії COVID-19, всі вони після молитви були представлені нам їхніми президентами колів).
Меб і Дженні зі смиренням розповіли про те, що непокоїло їх у житті і змусило замислитися, чи можна зберегти їхній храмовий шлюб, і якщо так, то як. Вони вірили, що Спокута Ісуса Христа і їхні зобов’язання, які вони взяли на себе, укладаючи завіт, можуть допомогти їм.
Уявіть мою радість, коли Меб і Дженні отримали нові храмові рекомендації і разом повернулися у дім Господа. Пізніше Меб ледь не помер. Яким благословенням було для Меба і Дженні те, що вони відновили свої завіти з Господом і одне з одним та відчули любов багатьох людей, які були поруч і служили їм.
Скрізь, куди я приходжу, я з вдячністю дізнаюся про тих, хто служить іншим і піклується про інших так, як це робив би наш Спаситель.
У Перу ми з сестрою Гонг познайомилися із Сальвадором та його братами і сестрами1. Сальвадор та його брати і сестри — сироти. Це був день народження Сальвадора. Церковні провідники і члени Церкви, які віддано служать цій сім’ї, надихають мене. “Чиста й непорочна побожність … зглянутися над сиротами та вдовицями”2, щоб “допома[гати] слабким, підніма[ти] руки, що опустилися, і зміцню[вати] ослаблі коліна”3.
У Гонконзі президент кворуму старійшин скромно розповів про те, як їхній кворум постійно 100 відсотково проводить співбесіди щодо служіння. “Ми з молитвою складаємо напарництва, щоб кожен міг піклуватися про когось і щоб про нього піклувалися, — каже він. — Ми регулярно питаємо у кожного напарництва про тих, кому вони служать. Ми не ставимо галочки, ми служимо служителям, які піклуються про наших людей”.
У місті Кіншаса, Демократична Республіка Конго, президент Боколо ділиться тим, як він і його сім’я приєдналися до Церкви у Франції. Одного дня, читаючи своє патріарше благословення, брат Боколо відчув натхнення від Духа повернутися зі своєю сім’єю до ДР Конго. Брат Боколо знав, що якщо вони повернуться, то перед ними постане багато випробувань. До того ж їхньої Церкви, Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ще не було у Кіншасі.
Однак з вірою, подібної до віри багатьох інших святих, сім’я Боколо послідувала за Духом Господа. У Кіншасі вони служили іншим і благословляли тих, хто був поряд з ними, подолали труднощі, отримали духовні і мирські благословення. Зараз вони насолоджуються тим, що в їхній країні є дім Господа4.
Одному новонаверненому служили через особистий приклад. За його словами, коли він був молодим чоловіком, він проводив свої дні, вештаючись на пляжі. Він розповів, що сталося з ним одного дня: “Я побачив гарну дівчину у скромному купальнику”. Вражений цим, він підійшов спитати, чого така гарна дівчина носить такий скромний купальник. Вона була членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів і спитала з усмішкою: “А ти б хотів прийти у неділю в церкву?” Він сказав: “Так”.
Багато років тому, коли ми були на виконанні завдання разом зі старійшиною Л. Томом Перрі, він розповів про те, як він і його напарник постійно служили одній сестрі, яка жила у небезпечному районі Бостона. Коли старійшина Перрі з напарником прийшли, сестра з недовірою сказала: “Просуньте свої храмові рекомендації під дверима”. Лише після того як вона побачила храмові рекомендації, вона відімкнула численні замки і відкрила двері5. Звичайно, я не кажу, що служителям в напарництві потрібні храмові рекомендації. Але мені подобається думати, що, коли ті, хто шанує завіти, служать, доми відмикаються і серця відкриваються.
Старійшина Перрі також дав практичну пораду. Він сказав: “Дайте напарництвам прийнятну кількість призначень, які вибрані з молитвою, географічно розташовані неподалік і, якщо можливо, щоб на дорогу витрачалося небагато часу”. Він порадив: “Почніть з тих, хто найбільше потребує, щоб їх відвідували. Спирайтеся на тих, хто, ймовірніше за все, прийме такі відвідування і добре відреагує на них”. Він завершив такими словами: “Віддана постійність приводить до чудес”.
Вище і святіше служіння підопічним6 відбувається тоді, коли ми молимося про “чисту любов Христа”7 і дослухаємося до Духа. Це також відбувається, коли президенти кворумів старійшин і Товариств допомоги під проводом єпископів скеровують зусилля у служінні, зокрема даючи призначення для служіння напарництвам. Будь ласка, надайте нашим молодим чоловікам і жінкам потрібні їм можливості, щоб служити разом з братами-служителями і сестрами-служительками, які мають досвід. І, будь ласка, дозвольте нашому молодому підростаючому поколінню надихати братів-служителів і сестер-служительок у своїх напарництвах.
У деяких місцях у Церкві у нас є прогалини у служінні. Більшість людей каже, що служать вони, а меншість людей каже, що служать їм. Нам не потрібно піклуватися про когось лише тому, що нас про це попросили. Але часто нам потрібне щось більше, ніж щире привітання у коридорі чи звично сказане на парковці: “Чим я можу допомогти?” У багатьох випадках ми можемо допомогти, можемо зрозуміти інших та їхні обставини і зміцнювати стосунки, коли регулярно відвідуємо членів Церкви у них вдома. Натхненні запрошення змінюють життя. Коли запрошення допомагають нам укласти священні завіти і дотримуватися їх, ми наближаємося до Господа й одне до одного.
Сказано, що ті, хто розуміють істинний дух служіння підопічним, роблять більше, ніж до цього, тоді як ті, хто не розуміють його, роблять менше. Робімо більше — так, як це робив би Спаситель. Як сказано у нашому гімні, це — “вияв любові, священний обов’язок твій”8.
Ради приходів, кворуми старійшин і Товариства допомоги, будь ласка, прислухайтеся до Доброго Пастиря і допоможіть Йому “загинулу вівцю відшука[ти], а сполошену поверну[ти], а поранену перевʼя[зати], а хвору зміцн[ити]”9. Ми можемо прийняти ангелів, не знаючи того самі10, коли ми всім даємо місце у Його заїзді11.
Натхненне служіння підопічним благословляє сім’ї та окремих осіб; це також зміцнює приходи і філії. Подумайте про ваш приход чи вашу філію як про духовну екосистему. Згадаймо алегорію з Книги Мормона про оливкове дерево, коли Господар виноградника і Його служителі виростили цінні плоди і зміцнювали кожне дерево, поєднуючи сильні і слабкі характеристики всіх дерев12. Господар виноградника не раз запитував у Своїх служителів: “Що міг я ще зробити?”13 Разом вони благословляють серця і доми, приходи і філії через натхненне і постійне служіння14.
Служіння — піклування — робить наш виноградник одним тілом15 — священним гаєм. Кожне дерево у нашому гаю — це живе сімейне дерево. Коріння і гілки переплітаються. Служіння підопічним благословляє покоління. Коли потрібне служіння, мудрі єпископи, президенти кворумів старійшин і Товариств допомоги питають: “Хто є братами-служителями і сестрами-служительками?” На радах приходів і співбесідах щодо служіння ми питаємо не лише про випробування чи проблеми, але також хочемо бачити багато лагідних милостей Господа у нашому житті і радіти їм, коли служимо так, як служив би Він.
Наш Спаситель є для нас досконалим взірцем16. Оскільки Він — добрий, Він може ходити, добро чинячи17. Він благословляє одного і 99. Його служіння є особистим. Ми стаємо більш подібними до Ісуса Христа, коли робимо “одному з найменших”, як ми робили б Йому18, коли любимо наших ближніх, як самих себе19, коли “люби[мо] один одного[, як Він нас] полюбив”20 і коли “хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам”21.
Ісус Христос служить. Ангели служать22. Послідовники Ісуса Христа “служ[ать] одне одному”23, “тіш[аться] з тими, хто тішиться, і плач[уть] з отими, хто плаче”24, “пильну[ють і] … жив[лять людей] тим, що стосується праведності”25, “пам’ята[ють] … бідних і нужденних, хворих і страждальців”26, роблять Його ім’я відомим через своє служіння27. Коли ми служимо, як служив би Він, то стаємо свідками Його див і благословень28. Ми отримуємо “краще служіння”29.
Ми можемо втомлюватися фізично. Але у Його служінні підопічним ми маємо “не втомлю[ватися] у доброчинності”30. Ми старанно робимо все можливе, не біжимо швидше, ніж нам під силу31, але довіряємо, як навчав апостол Павло, що “Бог любить того, хто з радістю дає”32. Бо Бог “насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння”33. Іншими словами, Бог робить, “щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість”34. Той, “хто сіє щедро, — той щедро й жатиме!”35
Де б ми не були в цю Великодню пору, допомагаймо і піклуймося так, як це робив би наш Спаситель, особливо про тих, про кого ми маємо привілей піклуватися через любов і призначення служити. Роблячи це, наближаймося до Ісуса Христа й одне до одного, стаючи більше подібними до Нього і послідовниками Ісуса Христа, якими Він би хотів, щоб ми були. У Його святе ім’я, Ісуса Христа, амінь