Недосконалі жнива

Ще хлопчиком я навчився любити вражаючі зміни кожної пори року у південно-західній частині штату Монтана, де я виріс. Моєю улюбленою порою року була осінь — час жнив. Наша сім’я сподівалася і молилася, щоб місяці нашої важкої праці були винагороджені щедрим врожаєм. Мої батьки переймалися погодою, здоров’ям тварин і станом зернових, і ще багато чим, на що вони майже не впливали.

З часом я ще більше дізнався про поняття нагальності. Наше існування залежало від врожаю. Мій батько навчав мене користуватися технікою, яку ми використовували для жнив зерна. Я спостерігав за тим, як він завозив техніку в поле, скошував комбайном невеличку зерносмугу, а потім дивився назад з кабіни комбайна, щоб пересвідчитися, що якомога більше зерна потрапляє в резервуар для збирання і не викидається разом з половою. Він повторював це кілька разів, щоразу підлаштовуючи комбайн. Я біг поруч і, як і він, просіював рукою полову й удавав, ніби знаю, що роблю.

Після того як він задовольнився налаштуваннями комбайну, я знайшов серед полови на землі кілька зернят і з критичним поглядом показав їх йому. Я не забуду того, що мій батько сказав мені: “Цього достатньо і це найкраще, на що спроможна ця машина”. Не дуже задоволений його поясненням, я розмірковував над недосконалістю такого збирання врожаю.

Невдовзі, коли вечори почали ставати холодними, я спостерігав, як тисячі перелітних лебедів, гусей і качок сідали на поле, щоб підживитися під час своєї довгої подорожі на південь. Вони їли залишки зерна з нашого недосконало зібраного врожаю. Бог удосконалив усе. І жодне зернятко не пропало.

Часто у нашому світі і навіть у культурі Церкви є спокуса зациклюватися на досконалості. Соціальні медіа, нереалістичні очікування і часто наша власна самокритика створюють почуття невідповідності — що ми недостатньо хороші і ніколи не будемо такими. Дехто навіть неправильно розуміє запрошення Спасителя “отож, будьте досконалі”¹.

Пам’ятайте, що перфекціонізм — це не те саме, що вдосконалюватися у Христі². Перфекціонізм вимагає неможливого, самонав’язаного стандарту, який порівнює нас з іншими. Це викликає почуття провини й тривоги і може змусити нас хотіти віддалитися й ізолюватися.

Інша справа — вдосконалюватися у Христі. Це процес, який з любов’ю скеровується Святим Духом і полягає в тому, що ми стаємо більш схожими на Спасителя. Норми встановлені добрим і всезнаючим Небесним Батьком і чітко визначені в завітах, які нас запрошують укласти. Це звільняє нас від тягарів провини і невідповідності, завжди наголошуючи на тому, ким ми є в очах Бога. Хоча цей процес надихає і підштовхує нас ставати кращими, нас буде суджено за нашою особистою відданістю Богові, яку ми виявляємо в наших зусиллях іти за Ним з вірою. Приймаючи запрошення Спасителя прийти до Нього, ми невдовзі усвідомлюємо, що наших найкращих зусиль достатньо і що благодать люблячого Спасителя виправить усе інше у спосіб, який ми не можемо собі уявити.

Ми можемо бачити цей принцип в дії, коли Спаситель нагодував п’ять тисяч людей.

“А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?

Пилип Йому відповідь дав: І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав.

Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:

“Є тут хлопчина один, що має п’ять ячних хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!”³

Чи замислювалися ви коли-небудь про те, що мав відчувати Спаситель до цього хлопчини, який з вірою дитини запропонував те, що вочевидь було вкрай недостатнім для вирішення проблеми?

“А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.

І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло”⁴.

Спаситель вдосконалив смиренне приношення.

Невдовзі після цього випадку Ісус послав Своїх учнів вперед на човні. Незабаром вони опинилися посеред ночі на бурхливому морі. Вони злякалися, побачивши примарну фігуру, яка йшла до них по воді.

“А Ісус до них зараз озвався й сказав: “Заспокойтесь, — це Я, не лякайтесь!”

Петро ж відповів і сказав: “Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді”.

А Він відказав йому: “Іди”. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.

Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: “Рятуй мене, Господи!”

І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: “Маловірний, чого усумнився?”⁵.

Брати і сестри, можливо, це був не кінець розмови. Я вірю, що коли Петро і Спаситель поверталися до човна пліч-о-пліч, Петро був наскрізь промоклим і, можливо, почувався геть нерозумним, тоді Спаситель міг сказати щось на кшталт: “О, Петре, не бійся і не хвилюйся. Якби ти міг побачити себе таким, яким бачу тебе я, твої сумніви зникли б, а віра зросла. Я люблю тебе, дорогий Петре; ти вийшов з човна. Твоє приношення є прийнятним, і хоча ти й завагався, Я завжди буду поруч, щоб підняти тебе з глибин, і твоє приношення буде зроблено досконалим”.

Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф пояснив:

“Я вірю, що Спаситель Ісус Христос хотів би, щоб ви бачили, відчували і знали, що Він — джерело Вашого зміцнення. Що завдяки Його допомозі немає меж тому, що ви можете досягти. Що ваш потенціал безмежний. Він хотів би, щоб ви бачили себе такими, якими Він бачить вас. І що це дуже відрізняється від того, якими бачить вас світ. …

“Він змученим дає силу, а тим, хто почувається безсилими, Він дає більшу міць”⁶.

Ми повинні пам’ятати, що яким би не було наше найкраще недосконале приношення, Спаситель може зробити його досконалим. Якими б незначними не здавалися наші зусилля, ми ніколи не повинні недооцінювати силу Спасителя. Просте слово доброти, короткий, але щирий візит служіння, або проведений з любов’ю урок Початкового товариства можуть, з допомогою Спасителя, втішити, пом’якшити серця і змінити вічне життя. Наші неоковирні зусилля можуть привести до чудес, і в цьому процесі ми можемо долучитися до досконалих жнив.

Часто ми будемо опинятися у ситуаціях, які вимагатимуть напруження наших зусиль. Можливо, ми будемо почуватися неспроможними для такого завдання. Можливо, ми будемо дивитися на тих, з ким служимо, і відчувати, що нам ніколи не стати такими. Брати і сестри, якщо ви так відчуваєте, подивіться на надзвичайних чоловіків і жінок, які сидять позаду мене і з якими я служу.

Я розумію ваш біль.

Однак я зрозумів, що так само, як перфекціонізм — це не те саме, що вдосконалюватися у Христі, порівняння себе з іншими — це не те саме, що наслідування. Коли ми порівнюємо себе з іншими, то може бути лише два результати. Або ми будемо вважати себе кращими за інших і судитимемо їх і критикуватимемо їх, або вважатимемо себе гіршими за інших і почнемо хвилюватися, критикувати себе і занепадати духом. Порівняння себе з іншими рідко буває корисним, не надихає, а іноді й просто пригнічує. Насправді, ці порівняння можуть бути духовно руйнівними, заважаючи нам отримати потрібну нам духовну допомогу. З іншого боку, наслідування тих, кого ми поважаємо, хто виявляє Христові риси, може бути повчальним, надихаючим і може допомогти нам стати кращими учнями Ісуса Христа.

Спаситель дав нам модель для наслідування тим, як Він наслідував Батька. Він навчав Свого учня Пилипа: “Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: “Покажи нам Отця?”⁷

А потім Він навчав: “Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я”⁸.

Незалежно від того, наскільки незначними можуть здаватися наші зусилля, якщо ми щирі, Спаситель використає нас для виконання Своєї роботи. Якщо ми просто робимо все, що в наших силах, і довіряємо Йому в надолуженні решти, ми можемо долучитися до чудес, які оточують нас.

Старійшина Дейл Г. Ренлунд сказав: “Вам не потрібно бути досконалими, але ви потрібні нам, бо кожен, хто бажає, може щось зробити”⁹.

І як навчає нас Президент Рассел М. Нельсон: “Господу подобаються зусилля”¹⁰.

Спаситель готовий прийняти наші смиренні приношення і вдосконалити їх через Свою благодать. З Христом не існує недосконалих жнив. Ми повинні мати сміливість повірити, що Його благодать — для нас, що Він допоможе нам, визволить нас з глибин, коли ми вагаємося, і вдосконалить наші недосконалі зусилля.

У притчі про сіяча Спаситель розповідає про насіння, посаджене у добру землю. Одне дає плід у сто раз більше, друге у шістдесят, а інше у тридцять. Усі є складовою Його досконалих жнив¹¹.

Пророк Мороній запрошує всіх: “Так, прийдіть до Христа, і вдосконалюйтеся в Ньому … і якщо ви відринете від себе всю безбожність і любитимете Бога з усією вашою могутністю, розумом і силою, тоді Його благодаті буде достатньо вам, щоб через Його благодать ви могли бути досконалими в Христі”¹².

Брати і сестри, я свідчу про Христа, Який має силу вдосконалити навіть наше найскромніше приношення. Робімо все, що в наших силах, принесімо все, що можемо, і з вірою покладімо наші недосконалі приношення біля Його ніг. В ім’я Того, Хто є Господарем досконалих жнив, самого Ісуса Христа, амінь.