У пошуках внутрішнього миру

Дорогі брати і сестри! Ми мали благословення почути надихаючі вчення й прекрасну музику, які зворушили нас під час цієї першої сесії генеральної конференції. Ми дякуємо вам за участь і вашу віру.

Сьогодні я говоритиму про те, що засвоїв стосовно дива здобуття внутрішнього миру за будь-яких обставин. Спаситель знає, що всі діти Небесного Батька прагнуть миру, і Він сказав, що може нам його дати. Ви пам’ятаєте слова Ісуса Христа, записані в книзі Івана: “Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!”¹.

Що Він має на увазі, коли каже про мир, і як Він може його дати, ми краще розуміємо, коли дізнаємося про обставини, в яких перебували ті, хто чув, як Він промовляє ці слова. Послухайте розповідь Івана про кульмінаційний момент служіння Христа. На Нього насувалися люті сили зла, які незабаром мали вразити і Його учнів.

А ось слова Спасителя:

“Якщо Ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте!

І вблагаю Отця Я, — і Втішителя іншого дасть вам, щоб із вами повік перебував, —

Духа правди, що Його світ прийняти не може, бо не бачить Його та не знає Його. Його знаєте ви, бо при вас перебуває, і в вас буде Він.

Я не кину вас сиротами, — Я прибуду до вас!

Ще недовго, і вже світ Мене не побачить, але ви Мене бачити будете, бо живу Я — і ви жити будете!

Того дня пізнаєте ви, що в Своїм Я Отці, а ви в Мені, і Я в вас.

Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об’явлюсь йому Сам.

Запитує Юда, не Іскаріотський, Його: Що то, Господи, що Ти нам об’явитися маєш, а не світові?

Ісус відповів і до нього сказав: Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього.

Хто не любить Мене, той не береже Моїх слів. А слово, що чуєте ви, не Моє, а Отця, що послав Мене.

Говорив це Я вам, бувши з вами.

Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив.

Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!”²

Я засвоїв щонайменше п’ять істин з цього учення Спасителя.

По-перше, дар миру надається після того, як у нас буде віра, щоб дотримуватися Його заповідей. Ті члени Господньої Церкви, які уклали завіти, вже пообіцяли бути послушними.

По-друге, Святий Дух прибуде й залишатиметься з нами. Господь каже, що якщо ми будемо непохитно вірними, Святий Дух перебуватиме в нас. Ось яке обіцяння міститься в причасній молитві: Святий Дух буде супроводжувати нас і ми будемо серцем та розумом відчувати Його втішення.

По-третє, Спаситель обіцяє, що коли ми дотримуємося своїх завітів, то зможемо відчувати любов, яку Батько і Син мають один до одного і до нас. Ми зможемо відчувати Їх поруч у земному житті, і так само після того, як матимемо благословення бути з Ними вічно.

По-четверте, дотримання Господніх заповідей вимагає чогось більшого за послух. Ми маємо любити Бога всім своїм серцем, силою, розумом і душею³.

Ті, хто Його не любить, не дотримуються Його заповідей. Тож дар миру буде недосяжним для них ні в цьому житті, ні у світі прийдешньому.

По-п’яте, зрозуміло, що Господь любив нас настільки, що сплатив ціну за наші гріхи, — через нашу віру в Нього і наше покаяння, через дію Його Спокути — аби ми могли, завдяки вірі в Нього і покаянню, мати дар миру, “вищ[ого] від усякого розуму”⁴, у цьому житті й разом з Ним у вічності.

Дехто з вас, можливо багато хто з вас, не відчувають того обіцяного Господом миру. Ви, можливо, молилися, щоб відчути внутрішній мир і духовний спокій. Утім вам могло здаватися, що небеса відповідають мовчанням на ваші благання про мир.

Ворог наших душ не хоче, аби ви й близькі вам люди знаходили мир. Він не може його мати. Він робить усе можливе, аби у вас навіть не виникало бажання знайти той мир, який дарують вам Спаситель і Небесний Батько.

Сатана докладає все більших зусиль, аби посіяти навколо нас ненависть і суперечки. Ми бачимо доказ цього в тому, що відбувається в країнах і містах, по сусідству, в електронних медіа та по всьому світу.

Однак є причина для оптимізму: вона полягає в тому, що кожна новонароджена дитина має в собі Світло Христа. З цим всезагальним даром приходить відчуття того, що є правильним, бажання любити і відчувати любов. Кожна дитина Бога, яка приходить у земний світ, має вроджене відчуття справедливості та істини.

Наш оптимізм стосовно того, що ці діти матимуть внутрішній мир, основується на людях, які про них дбають. Якщо люди, які виховують дітей і служать їм, трудилися над тим, щоб отримати дар миру від Спасителя, тоді вони власним прикладом і зусиллями заохочуватимуть дитину розвивати таку віру, яка допоможе їй заслужити божественний дар миру.

Саме це обіцяння міститься в Писаннях: “Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї”⁵. Це вимагатиме від людини, яка має відповідальність дбати про дітей і виховувати їх, бути гідною дару того миру.

На жаль, ми всі відчували біль за дітей, яких виховували високодуховні батьки, іноді лише один з батьків, а ті діти пізніше, проживши певний час у вірі та в мирі, обирали шлях смутку.

Навіть тоді, коли трапляється такий сумний розвиток подій, мій оптимізм живиться іншим даром від Господа. Ось яким: Він готує багатьох миротворців серед Своїх довірених учнів. Вони відчули мир і любов Бога. Вони мають Святого Духа в своїх серцях, і Господь може спрямувати їх, щоб вони знайшли заблукалу вівцю.

Я бачив це у своєму житті й по всьому світу. І ви також це спостерігали. Іноді, коли вас було спрямовано на порятунок, це могло здаватися збігом обставин.

Одного разу я просто попросив пасажирку, з якою подорожував: “Розкажіть мені трохи про свою сім’ю”. У процесі розмови я попросив її показати фото її дорослої доньки, яка, за її словами, переживала труднощі. Я був вражений добротою, яку випромінювало обличчя дівчини на фото. Я відчув спонукання попросити її електронну адресу. На той час та донька ходила манівцями, не будучи впевненою, чи має Бог для неї послання. Він його мав. Воно було таким: “Господь тебе любить. І завжди любив. Господь хоче, щоб ти повернулася. Обіцяні благословення чекають на тебе”.

Члени Церкви по всьому світу відчували Господній дар внутрішнього миру. Він заохочує кожного допомагати іншим отримувати можливість приходити до Нього і самим ставати гідними того самого миру. Вони, в свою чергу, приймуть рішення шукати натхнення, аби знати, як вони можуть передати той мир іншим.

Підростаюче покоління буде виховувати наступне покоління. Ефект примноження зробить диво. З часом воно поширюватиметься, а Господнє царство на землі підготується і буде вітати Його вигуками “Осанна”. На землі буде мир.

Я складаю своє певне свідчення, що Спаситель живий і що Він керує цією Церквою. Я відчував Його любов у своєму житті і Його любов та турботу про всіх дітей Небесного Батька. Це запрошення прийти до Спасителя є запрошенням отримати мир.

Президент Рассел М. Нельсон — сучасний пророк Бога для всієї землі. Він сказав: “Я запевняю вас, що незалежно від того, що відбувається у світі та у вашому житті, ви можете дивитися в майбутнє з оптимізмом і радістю”⁶.

Я висловлюю вам свою любов. Ваша велика віра і любов поширюється на людей і дає змогу Господу змінювати серця і викликає бажання пропонувати іншим дар миру, вищого від усякого розуму.

Я молюся, щоб ви могли знайти мир, допомогли багатьом іншим знайти його і передати далі. Коли Господь прийде знову, на нас чекають чудові тисяча років миру. Я свідчу про це з радістю в ім’я Ісуса Христа, амінь.