Послідовники Князя миру

Щоб виконати дане Захарії пророцтво¹, Ісус тріумфально увійшов у Святе Місто на віслюку, який в літературі вважався “давнім символом юдейської царської влади”², що дійсно відповідало статусу Царя над царями та Князя миру³. Його оточував натовп учнів, які святкували і клали на шляху Ісуса свій одяг і пальмове та інше листя. Вони прославляли Бога, голосно промовляючи: “Благословенний Цар, що йде у Господнє Ім’я! Мир на небесах, і слава на висоті!”⁴ А також: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!”⁵ Ця велична подія, яку ми святкуємо і сьогодні як Вербну неділю, була сповненою радості прелюдією до жахливих подій, що відбулися того доленосного тижня, кульмінацією яких була безкорислива жертва Спасителя і вражаюче диво порожньої гробниці.

Як Його послідовники, ми є Його особливим народом, покликаним проголошувати Його чесноти⁶, і тими, хто несе мир, так щедро запропонований Ним завдяки Його спокутній жертві. Цей мир є даром, обіцяним усім, хто поверне свої серця до Спасителя і житиме праведно. Такий мир дає нам силу насолоджуватися земним життям і можливість подолати болючі випробування нашої подорожі.

У 1847 році Господь дав особливі настанови піонерам-святим, яким був потрібен мир, щоб залишатися спокійними та зберігати єдність під час неочікуваних труднощів у їхній подорожі на Захід. Поміж іншого Господь дав святим заповідь: “Припиніть сперечатися один з одним; припиніть говорити зле один про одного”⁷. У Писаннях стверджується, що ті, хто виконує роботу праведності і намагається ходити у смиренні Духа Господа, матиме обіцяння миру, потрібного, щоб вижити у дні неспокою, в які ми живемо сьогодні⁸.

Як учням Князя Миру нам було дано настанову жити, “скріпивши свої серця у єдності і в любові один до одного”⁹. Наш улюблений пророк, Президент Рассел М. Нельсон, недавно сказав: “Суперечка є порушенням усього, що відстоював Спаситель і чого Він навчав”¹⁰. Наш пророк також благав, щоб ми робили все можливе, аби “припинити особисті конфлікти, які наразі вирують у [наших] серцях, і [нашому] житті”¹¹.

Розгляньмо ці принципи у світлі чистої любові Христа до нас, яку ми, як Його послідовники, прагнемо мати один до одного. У Писаннях таку любов названо милосердям¹². Коли ми думаємо про милосердя, нам зазвичай спадають на думку щирі дії і щедрі пожертвування, спрямовані на полегшення страждань тих, хто відчуває фізичні, матеріальні чи емоційні труднощі. Втім, милосердя стосується не лише чогось, що ми жертвуємо комусь, але це риса характеру Спасителя, і може стати рисою нашого характеру. І не дивно, що Господь настановив нас вбратися “в узи милосердя, … які є узами досконалості й миру”¹³. Без милосердя ми ніщо¹⁴, і ми не можемо успадкувати місце, яке Господь підготував для нас в оселях нашого Небесного Батька¹⁵.

Ісус був досконалим прикладом того, що означає мати ці узи досконалості і миру, особливо перед лицем страшних подій, які передували Його мученицькій смерті. Замисліться на хвилинку про те, що міг відчувати Ісус, коли смиренно омивав ноги Своїх учнів, знаючи, що один з них того самого вечора зрадить Його¹⁶. Або коли через кілька годин по тому Ісус милосердно зцілив вухо одного з чоловіків, які супроводжували Юду, Його зрадника, і прийшли арештовувати Його¹⁷. Або навіть, коли Спаситель, Який стояв перед Пилатом, був несправедливо звинувачений первосвященниками та старійшинами і не вимовив жодного слова на захист від фальшивих звинувачень проти Себе, чим викликав подив у римського намісника¹⁸.

В усіх трьох трагічних подіях Спаситель, попри тягар величезного суму та стресу, навчав нас Своїм прикладом, що “любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, … не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву [і] не думає лихого”¹⁹.

Інший важливий аспект, на якому слід наголосити і який має прямий вплив на наше учнівство і те, як ми поширюємо мир Спасителя, це наше ставлення одне до одного. Під час земного священнослужіння Спасителя Його вчення зосереджувалися не тільки, але й, зокрема, на таких чеснотах, як любов, милосердя, терпіння, смирення і співчуття — на фундаментальних якостях тих, хто хоче наблизитися до Нього і встановлювати Його мир. Такі якості є дарами від Бога. Намагаючись розвивати їх, ми почнемо дивитися на відмінності й слабкості наших ближніх з більшим співчуттям, чутливістю, повагою і толерантністю. Однією з найяскравіших ознак того, що ми наближаємося до Спасителя і стаємо більше схожими на Нього, є те, з якою любов’ю, терпінням і добротою ми ставимося до наших ближніх, якими б не були наші обставини.

Часто ми бачимо людей, які висловлюють негативні і навіть принизливі коментарі про уявні якості, слабкості і погляди інших людей, особливо якщо ті якості і думки відрізняються від їхніх власних дій і думок або суперечать їм. І ми дуже часто бачимо, як ці люди передають далі такі коментарі іншим, а ті повторюють почуте, не знаючи насправді всіх обставин конкретної ситуації. На жаль, у соціальних медіа заохочується така поведінка в ім’я відносних істин і прозорості. Без жодних обмежень розмови у цифровому просторі часто підводять людей до особистих нападів на когось і до гарячих суперечок, створюючи розчарування, ранячи серця і розповсюджуючи невгасиму ворожість.

Нефій пророкував, що в останні дні ворог буде лютувати і підбурювати людей гніватися на те, що є хорошим²⁰. Писання навчають, що “все, що запрошує і принаджує творити добро, і любити Бога, і служити Йому, надихнуто Богом”²¹. А з іншого боку “те, що зле, походить від диявола; бо диявол є ворогом Богові, і бореться проти Нього постійно, і запрошує, і принаджує грішити і чинити те, що є зло, постійно”²².

Враховуючи це пророче вчення, не дивно, що однією з тактик ворога є розпалювання ворожнечі та ненависті у серцях дітей Бога. Він радіє, коли бачить, як люди критикують, висміюють і обмовляють одне одного. Ця поведінка може руйнувати характер людини, її репутацію і самоповагу, особливо, якщо про цю людину судять несправедливо. Важливо зауважити, що коли ми впускаємо таке ставлення у наше життя, ми даємо місце у наших серцях ворогу, щоб той сіяв серед нас розбрат і таким чином ризикуємо потрапити у його всепоглинаючу пастку.

Якщо ми не обережні з нашими думками, словами і діями, ми можемо потрапити у пута підступних хитрощів ворога, який зруйнує наші стосунки з людьми навколо нас і нашими близькими.

Брати і сестри, як особливий народ Господа і поширювачі Його миру, ми не можемо дозволити цим хитрощам злого займати місце у наших серцях. Ми не можемо носити такий згубний тягар, який руйнує почуття, стосунки і навіть життя. Євангелія є доброю новиною великої радості.

Звичайно ж, ніхто з нас не досконалий, і певно є часи, коли ми піддаємося такій поведінці. У Своїй досконалій любові і Своєму всезнанні про наші людські схильності Спаситель завжди намагається застерегти нас про таку небезпеку. Він навчав нас: “Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам”²³.

Мої дорогі брати і сестри, якщо ми будемо прагнути розвивати якості, подібні до Спасителевих, ми зможемо стати тими, хто поширює у світі Його мир, відповідно до встановленого Ним Самим зразка. Я запрошую вас обміркувати шляхи, якими ми можемо змінитися і стати людьми, які надихають і підтримують інших, які мають розуміння і серце, здатне прощати, людьми, які намагаються бачити в інших найкраще і завжди пам’ятають, що “якщо є щось чеснотне, чудове, славнозвісне, гідне похвали — ми прагнемо цього”²⁴.

Я обіцяю вам, що якщо ми будемо прагнути мати і розвивати ці якості, ми ставатимемо приязнішими до наших ближніх, чутливішими до їхніх потреб²⁵ і відчуємо радість, спокій і духовний розвиток²⁶. Безсумнівно, Господь побачить наші зусилля і дасть нам дари, потрібні, щоб стати більш толерантними і терплячими до відмінностей, слабкостей і недосконалостей одне одного. Більше того, ми зможемо краще протистояти спонуканню образитися або образити тих, хто ранить нас. Наше бажання пробачати, як пробачав Ісус, тих, хто погано до нас ставиться і погано про нас висловлюється, обов’язково зросте і стане складовою нашого характеру.

Давайте сьогодні, у цю Вербну неділю, покладемо нашу “одежу” любові і пальмове листя милосердя, йдучи кроками Князя миру, готуючись святкувати наступної неділі диво порожньої гробниці. Як брати і сестри у Христі, давайте радісно проголосимо: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!”²⁷

Я свідчу, що Ісус Христос живе і що Його досконала любов, виявлена через Його спокутну жертву, дається всім, хто бажає йти з Ним і насолоджуватися Його миром у цьому світі й у світі прийдешньому. Я кажу все це у святе ім’я Спасителя і Викупителя, Ісуса Христа, амінь.