Господь Ісус Христос учить нас служити

Господь Ісус Христос сказав:

“Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. …

Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу”¹.

У грецькій версії цього уривка з Писань слово добрий також означає “чудовий, дивовижний”. Тому сьогодні я хочу поговорити про Доброго Пастиря, Чудового Пастиря, Дивовижного Пастиря, саме Ісуса Христа.

У Новому Завіті Його називають “велик[ий] Пастир”², “Архипастир”³ і “Пастир … й Опікун … [н]аших душ”⁴.

У Старому Завіті Ісая написав, що “Він отару Свою буде пасти, як Пастир”⁵.

У Книзі Мормона Його називають “добрий пастир”⁶ і “велик[ий] й істинн[ий] Пастир”⁷.

В Ученні і Завітах Він проголошує: “Отже, Я є посеред вас, і Я є добрий пастир”⁸.

У наші дні Президент Рассел М. Нельсон проголосив: “Добрий Пастир з любов’ю піклується про всіх овець Своєї отари, а ми є Його справжніми підпастирями. Наш привілей — доносити Його любов до друзів і сусідів, а також виявляти нашу власну любов до них, годуючи, доглядаючи та підживлюючи їх, як цього хотів би Спаситель”⁹.

Не так давно Президент Нельсон сказав: “Критерієм істинної і живої Господньої Церкви завжди будуть організовані та спрямовані зусилля заради служіння окремим дітям Бога та їхнім сім’ям. Оскільки це Його Церква, ми як Його служителі будемо служити кожному окремо, як це робив Він. Ми будемо служити в Його ім’я, з Його силою і владою та з Його сповненою любові добротою”¹⁰.

Коли фарисеї і книжники нарікали на Господа “й казали: “Приймає Він грішників та з ними їсть”¹¹, Він відповів, розказавши три чудові історії, які ми знаємо як притчу про загублену вівцю, притчу про загублену драхму і притчу про блудного сина.

Цікаво те, що коли автор Євангелії від Луки наводить ці три історії, він використовує слово притча в однині, а не в множині¹². Здається, що Господь дає один унікальний урок трьома історіями — історіями, в яких йдеться про різні числа: 100 овець, 10 драхм і 2 синів.

Однак ключовим числом у кожній з цих історій є число один. А урок, який ми можемо засвоїти, полягає в тому, що ви можете бути підпастирем для 100 старійшин і потенційних старійшин у вашому кворумі старійшин, порадником для 10 молодих жінок або вчителем для 2 дітей Початкового товариства, але ви завжди, завжди будете служити їм, дбати про них і любити кожного з них індивідуально. Ви ніколи не скажете: “Яка дурна вівця”, “Взагалі-то та драхма мені не дуже й потрібна” або “Який же він непокірний син”. Якщо ми з вами маємо “чист[у] любов Христа”¹³, то, як і чоловік з історії про загублену вівцю, ми “покине[мо] … тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й … піде[мо] шукати загинулої, аж поки[, … поки, … поки] не знайде[мо] її”¹⁴. Або як жінка з історії про загублену драхму, ми “засвічує[мо] світл[о], і … мете[мо] хат[у], і … шукає[мо] уважно, [… уважно,] аж поки[, … поки, … поки] не знайде[мо]”¹⁵. Якщо ми маємо “чист[у] любов Христа”, то наслідуємо приклад батька з історії про блудного сина: коли син “далеко ще був, … вгледів його, — і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!”¹⁶

Чи можемо ми відчувати наполегливість, що була в серці чоловіка, який втратив лише одну вівцю? Або наполегливість, що була в серці жінки, яка втратила лише одну драхму? Або невимовну любов і співчуття, що були в серці батька блудного сина?

Ми з моєю дружиною Марією Ізабелою служили у Центральній Америці і жили у місті Гватемала. Там у нас була можливість познайомитися з Джулією, вірною членкинею Церкви. Я відчув спонукання запитати у неї про її сім’ю. Її матір померла від раку у 2011 році. Її батько був вірним провідником у колі, служив єпископом і радником свого президента колу протягом кількох років. Він був справжнім підпастирем Господа. Джулія розповіла мені про його невтомні зусилля відвідувати, допомагати й служити. Йому дійсно подобалося годувати й доглядати дорогоцінних овець Господа. Він одружився вдруге і залишився активним у Церкві.

Кілька років по тому він пережив розлучення і тепер йому знову довелося відвідувати церкву самому. Він почувався не на своєму місці і також відчував, що дехто критикував його через розлучення. Він припинив відвідувати церкву, оскільки негативний дух сповнював його серце.

Джулія добре відгукувалася про цього чудового підпастиря, який був працьовитою, люблячою і співчутливою людиною. Я чітко пам’ятаю, як мене охопило наполегливе бажання допомогти цьому чоловіку, коли вона описувала нам його. Я просто хотів зробити щось для цього чоловіка, який стільки зробив для багатьох людей протягом усіх цих років.

Вона дала мені номер його мобільного телефону, і я почав дзвонити йому, сподіваючись на можливість зустрітися з ним особисто. Через кілька тижнів і багато, багато безуспішних телефонних дзвінків, одного дня він нарешті відповів.

Я розповів йому, що познайомився з Джулією, його дочкою, і що був вражений тим, як він служив, допомагав дорогоцінним вівцям Господа і любив їх стільки років. Він не очікував такого коментаря. Я сказав йому, що дуже хочу зустрітися з ним особисто, віч-на-віч. Він запитав мене про мету запропонованої зустрічі. Я відповів: “Я просто хочу зустрітися з батьком такої чудової жінки”. Після цього у телефоні кілька секунд була тиша — кілька секунд, які здавалися мені вічністю. Він просто сказав: “Коли і де?”

Коли я з ним зустрівся, то попросив його поділитися деякими історіями про відвідування дорогоцінних овець Господа, допомогу і служіння їм. Коли він розповідав кілька зворушливих історій, я помітив, що тон його голосу змінювався, і той самий дух, який він відчував стільки разів, коли був підпастирем, повернувся. Тепер його очі були сповнені сліз. Я знав, що це був правильний момент для мене, але виявилося, що я не знав, що сказати. Я подумки помолився: “Батьку, допоможи мені.”

Раптом я усвідомив, що кажу: “Брате Флоріан, як слуга Господа, я прошу вибачення за те, що нас не було поруч з вами. Будь ласка, пробачте нам. Дайте нам ще один шанс показати вам, що ми любимо вас. Що ви потрібні нам. Що ви важливі для нас”.

Наступної неділі він повернувся. Він мав довгу розмову зі своїм єпископом і залишався активним. Через кілька місяців він помер — але все ж він повернувся. Він повернувся. Я свідчу, що з допомогою Спасителя ми можемо любити Його дорогоцінних овець і служити їм так, як робив би це Він. І таким чином тут, у місті Гватемала, Господь Ісус Христос повернув ще одну дорогоцінну вівцю до Своєї отари. І Він допоміг мені засвоїти урок про служіння, який я ніколи не зможу забути. В ім’я Доброго Пастиря, Чудового Пастиря, Дивовижного Пастиря, саме Господа Ісуса Христа, амінь.