Вчіться слухатися

Коли мені було 9 років, у нашому домі в Коімбрі, Португалія, відбувалася родинна зустріч. Мої батьки були повністю зайняті нашими родичами. Всі розмовляли й сміялися. Оскільки дорослі були зайняті, я вирішив, що також хочу себе розважити.

Наш дім стояв неподалік від ріки Мондего, і я подумав, що було б добре піти порибалити. Я не хотів іти сам, тож узяв із собою чотирирічну сестру. У мене було відчуття, що слід сказати про це мамі й тату. Але вони були зайняті розмовами, тож я вирішив нічого їм не казати.

Ми йшли уздовж берега ріки, поки не знайшли гарне місце. Я дав моїй сестрі маленькі камінці, аби вона кидала у воду, поки я рибалив.

Невдовзі батьки помітили, що нас із сестрою немає вдома. Вони їздили по всьому місту, розшукуючи нас. Минуло багато годин, поки мій батько помітив, що немає мого риболовного спорядження. Тож разом із мамою вони почали обшукувати берег річки, поки не знайшли нас.

Мої батьки були раді, що ми знайшлися, але вони також засмутилися через мене. Дуже небезпечно гратися біля річки без батьків, особливо моїй сестрі.

З цього випадку я зрозумів, що ми завжди повинні розмовляти з батьками—і слухатися їх. Вони від усього серця бажають нам найкращого. Я також зрозумів, що важливо дослухатися до Святого Духа. Святий Дух намагався сказати мені, що не слід іти рибалити, не повідомивши про це батькам. Але я не послухався. Хоча ми з сестрою гарно проводили час, однак ми були в небезпеці. Якщо ми уважно дослухаємося до батьків і Святого Духа, то будемо в безпеці.