Чи обманув я Бога?

Через кілька тижнів після хрищення, яке я прийняв у 30 років, президент нашої філії в Піурі, Перу, запросив мене на співбесіду, щоб визначити, чи гідний я отримати Ааронове священство. Коли я сів, президент Хорхе Гарсія помолився. Потім він мене запитав: “Чи вірите ви в Бога?”

“Так”,—відповів я.

“Чи дотримуєтесь ви Слова мудрості?”

“Так”,—знову відповів я.

“Чи ви цнотливі?”

“Так”.

До цього моменту я був упевнений у своїх відповідях, але потім пролунало ще одне запитання: “Чи ви сплачуєте повну десятину?”

Я не міг нічого відповісти. В пам’яті постала ілюстрація, яку використовували місіонери, коли навчали мене про десятину. Вони сказали, що одна десята нашого прибутку належить Господу. Потім я почув ще одне запитання: “Хіба місіонери не навчали вас закону десятини?”

“Навчали,—відповів я,—просто я її не плачу”.

“Мені шкода, сказав президент Перес після цього,—але вам потрібно платити десятину, якщо ви хочете отримати священство. Почніть зараз, і сплатіть Господу свою десятину”.

Я вийшов з його офісу, глибоко замислившись. Ще раз проглянувши того дня закон десятини, я увійшов до своєї кімнати, став навколішки й почав молитися. “Небесний Батьку, якщо я обманув Тебе тим, що не платив десятину, будь ласка, прости мене. Я обіцяю, що відтепер завжди платитиму її”.

Наступної неділі у церкві я попросив президента провести зі мною ще одну співбесіду і сказав, що, за моїми відчуттями, Господь простив мене і Він прийняв моє зобов’язання платити десятину. Я зробив це тієї ж неділі. “Чи гідний я отримати священство?”— запитав я.

“Так”,—відповів він.—Сьогодні ж я дарую вам Ааронове священство і висвячу в чин диякона”.

Зараз я маю міцне свідчення про десятину й про багато благословень, які приходять, коли ми її сплачуємо. Починаючи з тієї неділі, на численних співбесідах, які проводилися зі мною упродовж 35 років, на запитання своїх провідників про сплату повної десятини я завжди з радістю відповідав “Так!”