2010
Притча про сховище скарбів
Лютий 2010


Класика євангелії

Притча про сховище скарбів

Яка цінність людської душі? Душа безцінна і має бути в безпеці.

Зображення
Elder James E. Talmage

Нещодавно в новинах було повідомлення про пограбування. Воно відрізнялося від звичного нам описання подібних злочинів. Було вчинено напад на сховище великого магазину, в якому продавалися ювелірні прикраси та дорогоцінне каміння. З огляду на ретельність та вправність, з якими двоє грабіжників склали свої плани, було видно, що вони мали великий досвід у своїй нечестивій справі.

Грабіжники заховалися в будівлі й залишалися в ній, коли великі заґратовані двері були закриті на ніч. Злодії знали, що велике сховище, зроблене зі сталі та каменю, було дуже надійною спорудою, важкодоступною для грабіжників; вони також знали, що в ньому зберігають дорогоцінності величезної цінності, тому вважали, що досягнуть успіху у своїй справі, покладаючись на терпіння, наполегливість і майстерність, розвинуту під час попередніх, хоча і не таких значних подвигів зі зламування сейфів. Вони запаслися всілякими інструментами: дрилями, пилками та іншим знаряддям, пристосованим до того, щоб подолати навіть загартовану сталь масивних дверей, які були єдиним входом до сховища. Озброєні охоронці знаходилися у коридорах установи, а за підходами до того приміщення велося ретельне спостереження.

Усю довгу ніч грабіжники трудилися дрилями і пилками над замком, складний механізм якого не можна було обманути навіть знаючи комбінацію цифр, бо він спрацьовував лише о певній годині, яку було встановлено. Злодії розрахували, що, наполегливо працюючи, вони матимуть вночі достатньо часу, щоб зламати сейф і неодмінно заволодіють цінностями, які зможуть з собою забрати; потім вони покладуться на удачу і втечуть, розраховуючи на власну сміливість або силу. Вони не вагаючись уб’ють усіх, хто стане на шляху. Хоча труднощі всієї справи були більшими, ніж вони розраховували, вправні злочинці за допомогою інструментів та вибухівки змогли таки подолати замок. Тоді вони відсунули засуви й відкрили важкі двері.

Що ж вони побачили всередині? Гадаєте, шухляди, наповнені самоцвітами, таці з діамантами, рубінами та перлами? Саме це і навіть більше вони сподівалися побачити й оволодіти ним. Але замість цього вони знайшли внутрішній сейф, двері якого були ще товщими й міцнішими, ніж перші, із механічним замком ще складнішої конструкції, ніж той, над яким вони вже так напружено працювали. Метал других дверей був такої високої якості, перед якою їхні міцні інструменти були безсилими. Вся шкода, яку вони могли нанести—це зробити лише кілька подряпин. Вони марно витратили стільки зусиль, усі їхні сумнозвісні плани провалилися.

Репутацію людини можна порівняти із зовнішніми дверима сховища скарбів, а її характер—із внутрішніми. Добре ім’я—це сильний захист, але коли на нього буде вчинено напад, навіть коли його зганьблять чи понівечать, душа, яка стоїть на його сторожі, залишиться неушкодженою, якщо внутрішні якості залишатимуться недоторканними.

Ілюстрація Деніела Льюїса