Коли настає слушний для служіння час?

Коли старійшина Роберт Д. Хейлз, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пригадує нелегкі роки навчання в бізнес-школі Гарвардського університету, він розповідає: “Я працював на межі своїх можливостей”.

Приблизно в цей час старійшина Хейлз отримав покликання президента кворуму старійшин. Його непокоїло, як додаткове навантаження, пов’язане з покликанням, вплине на його робочий графік. “То був один з небагатьох випадків у моєму житті, коли я не дав згоду відразу ж,—розповідає він.—Я пішов додому і сказав дружині: “Мабуть, я провалю навчання, якщо прийму це покликання”.

Сестра Хейлз відповіла: “Бобе, я віддаю перевагу активному носію священства перед чоловіком, який отримає ступінь магістра в Гарварді”. Потім вона обійняла його і додала: “Ми зробимо і те й інше”.

Вони стали на коліна, щоб помолитися, а потім взялися до роботи. Наступні місяці були важкими, але їм вдалося “зробити і те й інше”.

Минуло кілька років. Старійшина Хейлз був дуже зайнятий, працюючи президентом однієї з компаній, коли його попросили служити єпископом свого приходу. Ще через десять років, у 1975 році, коли він був віце-президентом великої корпорації, його покликали помічником Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Йому було неважко приймати ці покликання.

“Це було легко,—розповідає він.—Я прийняв те рішення, коли був ще молодим”.

На завершення старійшина Хейлз каже: “Кожен з вас поставить таке запитання у житті: “Коли настає слушний для служіння час?” Єдина відповідь, яку я вам можу дати: “Коли вас просять”.