Нова сукня Марії

Марія кружляла в гарній новій недільній сукні, яку пошила для неї бабуся. Вона була рожевого кольору з білими стрічками. То була найкраща з усіх суконь Марії, і вона собі в ній дуже подобалася. Дівчинка посміхалася собі в дзеркало і кружляла, щоб спідничка розвівалася. Марія дуже хотіла піти до церкви в неділю, щоб показати друзям свою нову сукню.

В церкві Марії подобалося чути, як подруги хвалили її нову сукню. У Початковому товаристві вона гралася стрічками на сукні замість того, щоб слухати урок сестри Санчес.

Марія також не зважала на свідчення, якими ділилися інші люди під час причасних зборів. Вона знов і знов розв’язувала та зав’язувала банти на своїй сукні.

Коли закінчилися збори, вона помітила, що у деяких людей на очах були сльози, коли вони виходили з каплиці.

“Мамо, чому ці люди плачуть?”—запитала Марія.

“Вони відчули сьогодні Духа,—сказала мама, сама витираючи сльозу.—А іноді від цього з’являються сльози на очах. Свідчення були чудовими, правда ж?”

Марія не відповіла. Вона не змогла пригадати жодного сказаного іншими слова.

Того вечора, коли мама вкладала Марію спати, дівчинка запитала: “Мамо, чому сьогодні у церкві я не відчувала Духа?”

“Голос Духа дуже спокійний і тихий,—сказала мама.—Ми повинні бути уважними, щоб почути його. Коли ми йдемо в Церкву, нам потрібно зосереджуватися на Небесному Батькові та Ісусі Христі. Тоді ми зможемо відчути Духа”.

Марія подумала про те, на чому вона була зосереджена у церкві того дня. Вона думала про свою нову сукню, а не про Небесного Батька та Ісуса Христа.

Наступного тижня Марія знову одягла до Церкви свою гарну рожеву сукню. Але вона слухала сестру Санчес у Початковому товаристві. На причасних зборах вона намагалася думати про Небесного Батька й Ісуса Христа. Марія пішла з церкви, відчуваючи Духа у своєму серці. Вона була рада, що ходила до церкви не лише для того, щоб показати нову сукню.