“Це чиніть на спомин про Мене”

Причастя символізує спокутуючу жертву Ісуса Христа. Це святий і священний обряд, який має виконуватися встановленим чином гідними носіями священства і прийматися гідними святими останніх днів. Слід приділяти особливу увагу тому, щоб підготовка, благословення і рознесення причастя були сповнені урочистості.

Павло нагадував святим, що причастя було запроваджене в кульмінаційний момент середини часів, коли Ісус разом з Дванадцятьма споживав пасхальну вечерю.

“Бо прийняв я від Господа, що й вам передав, що Господь Ісус ночі тієї, як виданий був, узяв хліб,

подяку віддав, і переломив, і сказав: “Прийміть, споживайте, це тіло Моє, що за вас ломається. Це робіть на спомин про Мене!

Так само і чашу взяв Він по Вечері й сказав: “Ця чаша—Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!” (1 Коринтянам 11:23–25).

У цьому старий закон, закон Мойсея, був виповнений, оскільки новий завіт—вищий завіт—було запроваджено. Обряд причастя буде тривати щонайменше до Другого пришестя Ісуса Христа, коли наш Спаситель прийме причастя разом зі Своїми святими (див. 1 Коринтянам 11:26; УЗ 27:5–14).

Жертовне ягня, приготоване для Останньої вечері, було важливим атрибутом щорічної Пасхальної трапези. Поки Дванадцять апостолів їли, Ісус, будучи Сам Пасхальним Ягням, узяв хліб, благословив його, переламав і дав Своїм учням (див. Maтвій 26:26).

У Новому світі, після того як Він показав Своїм учням сліди від цвяхів на руках і ногах, воскреслий Господь запровадив причастя, сказавши:

“І це ви завжди будете ретельно виконувати, саме як Я зробив, саме так, як Я розломив хліб і благословив його, і дав його вам.

І це ви будете робити в пам’ять Мого тіла, яке Я показав вам. І це буде свідченням Батькові, що ви завжди пам’ятатимете Мене. А якщо ви завжди пам’ятатимете Мене, Мій Дух буде завжди з вами” (3 Нефій 18:6–7).

Про чашу Він сказав: “І це ви будете завжди робити для тих, хто кається і христиться в Моє ім’я; і ви будете робити це в пам’ять Моєї крові, яку Я пролив за вас, щоб ви могли свідчити Батькові, що ви завжди пам’ятаєте Мене. І якщо ви будете завжди пам’ятати Мене, Мій Дух буде завжди з вами” (3 Нефій 18:11).

Спаситель також сказав нефійцям: “Той, хто їсть цей хліб, їсть від Мого тіла для своєї душі; а той, хто п’є вино, п’є від Моєї крові для своєї душі; і його душа ніколи не буде ні голодувати, ані відчувати спрагу, але буде наповнена”. В літописі сказано, що після того як люди причастилися, вони “сповнилися Духом” (3 Нефій 20:8–9).

Старійшина Л. Том Перрі, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, учив:

“До заснування світу Бог представив план, за яким Він міг би наділяти благословеннями Своїх дітей згідно з їхньою послушністю Його заповідям. Однак Він розумів, що час від часу нас будуть відволікати речі цього світу, а тому нам слід регулярно нагадувати про наші завіти і Його обіцяння. …

Звичайно, причащання має на меті поновлення завітів, укладених нами з Господом. …

“… Гідне причащання дає нам можливість зростати духовно. …

… Ми позбавляємо себе можливості духовного зростання, якщо причащаємось недбало”¹.

Павло навчав молоду Церкву в Коринті, що серед них можуть бути “недужі та хворі”, і багато “заснули”, бо приймають причастя “негідно, не розважаючи про тіло [Господа]” (1 Коринтянам 11:29, 30). Спаситель проголосив: “Бо хто б не їв і не пив від Моєї плоті й крові недостойно їсть і п’є прокляття для Своєї душі” (3 Нефій 18:29).

“Ось, Я є Альфа і Омега, Сам Ісус Христос.

Отже, нехай усі люди з пересторогою приймають Моє ім’я на свої уста” (УЗ 63:61).

Чи їмо ми і п’ємо на спасіння своїх душ? Чи після цих “священних моментів у святих місцях”² ми йдемо сповнені?

Господь сказав: “Доцільно, щоб Церква часто зустрічалася разом, щоб причащатися” (УЗ 20:75). Якщо для Господа це доцільно, то для нас це вкрай важливо!

Наш Спаситель, очищуючи нас зсередини, не залишить нас спустошеними, слабкими і нездоровими, а сповнить Своєю любов’ю і силою протистояти спокусам. Ті, хто приходять до Христа, стають як Христос, коли виявляють віру в Нього і причащаються “хлібом життя” і “живою водою” (Іван 4:10; 6:35).

6 квітня 1830 року, коли перші святі цього розподілу зібралися, щоб організувати Церкву, на своїх перших офіційних зборах вони провели обряд причастя за зразком, вказаним Господом (див. УЗ 20:75–79).

Будучи членами Церкви, ми розуміємо, що наше особисте викуплення відбувається лише завдяки нашому Спасителю Ісусу Христу. Ми проголошуємо і свідчимо світові, що Він викупив наші гріхи, досконало виконавши волю Батька. Ми можемо отримати найбільший Божий дар—вічне життя,—якщо будемо послушні законам і обрядам відновленої євангелії.

Ми також розуміємо вчення батька Легія, з яким він звернувся до свого сина Якова. Він сказав: “Як важливо звістити жителів землі, аби вони могли знати, що жодна плоть не може жити в присутності Бога інакше, як тільки через діяння, і милість, і благодать Святого Месії” (2 Нефій 2:8).

Тож давайте їсти й пити так, щоб ніколи не відчувати духовного голоду й спраги. Тож сповнюймося Духом Господнім кожного Суботнього дня, приймаючи причастя в пам’ять про Нього, щоб ми могли бути з Ним одним цілим.