Дивитися в напрямку храму

“Храм—це дім або домівка Господа. Якщо Господь прийде на землю, то Він прийде до Свого храму. Ми належимо до Господньої сім’ї. Ми—Його діти, народжені в доземному житті. Отже, так само, як земний батько і мати та їхня сім’я збираються в сімейному домі, так і гідні члени Господньої сім’ї можуть збиратися, як ми це і робимо, в домі Господа.

Храм—це місце навчання. Тут розглядаються принципи євангелії, і тут відкриваються глибокі істини царства Божого. Якщо ми входимо до храму з належним духом і уважні, то виходимо з поглибленим розумінням євангелії та з більшою мудрістю.

Храм—це місце спокою. Тут ми можемо забути про всі турботи й негаразди зовнішнього вируючого світу. Тут наш розум повинен зосередитися на духовних реаліях, адже в цьому місці ми зосереджені виключно на духовних питаннях.

Храм—це місце укладання завітів, які допоможуть нам жити праведно. У храмі ми заявляємо, що будемо виконувати Божі закони і обіцяємо користуватися дорогоцінним знанням євангелії заради отримання власних благословень і заради добра всіх людей. Прості церемонії допомагають нам залишати храм з великою рішучістю жити так, щоб бути гідними дарів євангелії.

Храм—це місце благословень. Ми отримуємо обіцяння, здійснення яких зумовлюються лише нашою відданістю, і вони поширюються на цей час і на вічність. Ці обіцяння допоможуть зрозуміти, наскільки ми близькі до наших небесних батьків. Таким чином отримана нами сила священства набуває нових, більших вимірів.

Храм—це місце, де проходять обряди, що стосуються божественності. Там пояснюються найбільші таємниці життя—питання, на які люди завжди шукають відповідь: (1) Звідки я прийшов? (2) Навіщо я тут? (3) Що буде зі мною, коли життя закінчиться? У храмі найбільша увага приділяється духовним потребам, оскільки вони лежать в основі всіх інших життєвих питань.

“Храм—це місце отримання одкровень. Тут Господь може дати одкровення, що допоможе в житті, і воно доступне для кожного. Усе знання, вся допомога приходять від Господа—прямо чи опосередковано. Хоча Він там не присутній особисто, однак Його присутність відчувається завдяки Святому Духу і завдяки земним чоловікам-носіям священства. Спрямовані Духом, вони керують Господньою роботою тут, на землі. Кожна людина, яка входить у це священне місце з вірою і молитвою, знайде допомогу у вирішенні життєвих проблем.

Добре бути в храмі, домі Господа, який є місцем настанов священства, миру, укладання завітів, отримання благословень і одкровень. Наші серця має переповнювати вдячність за ці благословення і палке бажання відчути дух, що там панує.

Храм, з його дарами і благословеннями, відкритий для всіх, хто відповідає вимогам євангелії Ісуса Христа. Кожна особа, гідна увійти до нього, може звернутися до єпископа за рекомендацією.

Обряди, що виконуються у храмі,—священні, а не таємничі. Всі, хто приймають євангелію, живуть за нею і зберігають себе в чистоті, можуть взяти в них участь. Так, усіх вірних членів Церкви запрошують і спонукають іти до храму, отримувати від цього користь і радіти такому привілею. Це священне місце, в якому проводяться священні обряди для всіх, хто довів свою гідність скуштувати від його благословень.

Усе, що пропонує євангелія, може виконуватися в храмі. Хрищення [за померлих], висвячення у священство [для померлих], укладення шлюбів і запечатування на час і на вічність для живих і для померлих, ендаумент для живих і для померлих, …навчання євангелії, порада щодо служіння та все інше, що пов’язане з євангелією, виконується у храмах. Дійсно, храм—це уособлення всієї євангелії. …

Не слід очікувати, що з першого відвідування храму людина повністю в усіх деталях зрозуміє храмові церемонії. Тому Господь дав нам можливість робити це повторно. Храмова робота має виконуватися людиною спочатку для себе, потім її можна виконувати для померлих родичів або друзів настільки часто, наскільки дозволяють обставини. Це служіння відкриє двері спасіння померлим і допоможе живим усвідомити природу, значення і зобов’язання ендаументу. Оновлюючи в пам’яті церемонію ендаументу, ми будемо краще виконувати свої обов’язки в житті, відчуваючи вплив вічних благословень.

В одкровенні, відомому як 124 розділ Учення і Завітів, у віршах 39–41 досить повно описано храмові церемонії:

“Отже, істинно Я кажу вам, що ваші помазання, і ваші омовіння, і ваші хрищення за мертвих, і ваші урочисті зібрання, і ваші жертви на згадку тих, що їх приносили сини Левія, і ваші одкровення у найсвятіших ваших місцях, де ви маєте спілкування, і ваші статути, і суди для започаткування одкровень, і заснування Сіону, і для слави, шани й обдарування усіх його громадян—призначено обрядом Мого святого дому, який завжди наказують Моєму народові будувати в Моє святе ім’я.

Істинно Я кажу вам, нехай цей дім буде збудовано Моєму імені, щоб у ньому Я міг явити Мої обряди Моєму народові;

Бо Я волію відкрити Моїй Церкві те, що приховувалося ще до заснування світу, те, що стосується розподілу повноти часів”.

У храмі всі одягнуті однаково—в білий одяг. Білий колір є символом чистоти. Жодна нечиста людина не має права увійти в дім Бога. Крім того, однаковий одяг символізує, що перед Богом, нашим Батьком, усі люди рівні. Жебрак і банкір, освічений і неук, принц і бідняк у храмі сидять поруч, і для Бога, Батька всіх духів, усі вони однаково важливі, якщо живуть праведно. В храмі людина отримує духовну підготовку та розуміння. Усі такі люди однаково важливі для Господа. …

Відвідування храму від першої до останньої хвилини—це славетний досвід. Він надихає, розширює знання. Він дає сміливість. Людина виходить з нього, здобувши більше розуміння і силу для виконання своєї роботи.

Закони храму і завіти ендаументу прекрасні, корисні, прості й легкі для розуміння. Так само легко і дотримуватися їх. Однак дивовижно, що пророк Джозеф Сміт, неосвічена у мирському розумінні людина, зміг розмістити їх у належній послідовності, заклавши фундамент розвитку людського духа. Уже один цей факт є підтвердженням нашої віри в те, що Джозеф Сміт отримував спрямування через сили, які перевищують можливості смертної людини.

Для людей, які з вірою приходять служити у храм, повністю підкоряючи свою волю Господу, той день буде славетним. Вони здобудуть світло і силу. …

Кожного разу, коли людина звертається до відновленої євангелії Ісуса Христа, а особливо відвідує храм, зростає її переконаність у тому, що роботу Бога було відновлено для особливої мети в останні дні. Мета храмового поклоніння—допомогти нам бути гідними виконання цієї великої роботи: “здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Мойсей 1:39).