Стати чоловіками, що Дух Божий у них

Сьогодні я хотів би звернутися до вас, прекрасні юнаки, носії святого Ааронового священства. Яке це особливе благословення – нести священство Бога, що може множити нашу силу, здібності та проникливість! Щоб наочно показати вам благословення від цього привілею, я хотів би розповісти про двох чоловіків Божих, обох з яких звали або Йосип, або Джозеф (англійською – Joseph).

З моїм батьком, коли він був у віці священика, сталася унікальна подія. У місцевості, де він жив, не було старших шкіл, та він хотів здобути освіту. Тож він отримав дозвіл від батька, щоб залишити ферму і шукати, де навчатися, але рішення мав прийняти сам. Прибувши до Солт-Лейк-Сіті, він почув про вакансію в господарстві Президента Джозефа Ф. Сміта. Його найняли, щоб доглядати двох корів пророка. На домашніх сімейних вечорах ми завжди просили тата розповісти про той час, коли він жив у його домі. І у відповідь чули подібні до цієї розповіді.

Сестра Сміт давала батькові інструкції щодо його обов’язків, кажучи, що корови є «аристократками, і ти повинен добре ставитися до них. Тримай їх чистими і добре привчай, так, щоб, якщо мені заманеться, вони могли бути достатньо чистими, аби увійти до вітальні». Тато казав, що знав як доїти корів, але як купати їх… ?

Щовечора і щоранку перед тим, як доїти, їх слід було ретельно вимити і висушити, для чого готувалася тепла вода, мило та рушники. Їм давали найкращу солому, а доїли двічі на день в один і той самий час.

Крім обов’язків з догляду «аристократичних» корів сім’ї Сміт, мого батька час від часу просили виконувати роботу по дому. Він розповідав нам: «Одного морозного ранку я мив сходи, що вели до офіційної резиденції Президента Церкви. Через це він ледь не покотився ними. Адже перед тим, як я встигав висушити їх, вода на поверхні замерзала. Тоді мені довелося взяти кип’яток, розтопити лід і рушниками витирати кам’яні плити. Сходи були вже майже чисті, та я ще не встиг закінчити роботу, коли на дорозі до школи стали з’являтися мої однокласники. Так я вчився смиренню».

Розповідаючи всі ці історії, я не хочу, щоб у вас залишилося враження, ніби мій батько був Попелюшкою в чоловічому образі. Сім’я Сміт дала притулок цьому бідному сільському хлопчику з Айдахо, поки він закінчував старшу школу й навчався в Університеті штату Юта. Вони запрошували його на сімейні заходи, їсти разом з ними, на сімейну молитву. Мій батько ділився із власною сім’єю свідченням, що пророк Джозеф Ф. Сміт був дійсно чоловіком Бога: «Коли я в сімейній молитві ставав на коліна з пророком і прислухався до щирого прикликання Господніх благословень на його сім’ю, їхні стада й отари, й усвідомив, що ці корови – нібито як причина мого приниження – були серед його благословень, я швидко відчув під ногами землю… Більшість великих чоловіків, яких я знав, були не такими вже й великими у щоденних справах. Але це не стосувалося пророка Джозефа Ф. Сміта. Кожен його звичайний буденний вчинок додавав йому величі. Для мене він був пророком, навіть коли я допомагав йому мити руки або розв’язував чоботи».

Засвоєння цих уроків навчило нас повазі та любові до пророка Божого.

Описання мого батька щодо пророка Джозефа Ф. Сміта нагадують мені про слова фараона щодо Йосипа з Єгипту: «Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?» (Буття 41:38).

Історії батька були про Президента Сміта, його сім’ю та корів, але вони відкривають також дещо про те, як все змінилося з того часу – початку 20-го століття. Батькові, мабуть, і не снилися сучасні комп’ютери, що вміщуються на маленьких столиках, працюють із швидкістю, що вимірюється в гігагерцах, і зберігають гігабайти інформації. Він також, мабуть, не уявляв те зло, на яке Сатана може обернути ці дивовижні технології. Своїми злодійськими шляхами Сатана зміг поширити безліч нових, заразних вірусів. Ці віруси завдають великої шкоди нашим духам, якщо у нас немає надійного захисту від них. І це наштовхує мене на думку про найкращу з усіх антивірусну програму – дар Святого Духа.

Президент Джозеф Ф. Сміт говорив про дар Святого Духа: «Дар Святого Духа» є особливим благословенням і «постійним свідченням», що його запечатують на тих, хто увірував у Ісуса Христа, покаявся й охристився. Дух Божий можна відчувати як тимчасовий вплив, через який заради досягнення особливих цілей і в особливих випадках до людства приходить божественне світло й божественна сила. Але дар Святого Духа, отриманий апостолами в день П’ятидесятниці, надається при конфірмації, і є постійним свідченням і набагато вищим обдаруванням» (Учення Президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт, с. 68).

Дуже важливо, щоб ваші сім’ї допомагали вам відкривати євангелію нашого Господа і Спасителя. Тоді всі ми повинні покластися на дар Святого Духа, щоб він скеровував нас у розпізнанні правильного і неправильного. І тут кожного з нас навчає приклад Йосипа з Єгипту. Він настільки покладався на Дух Господа, що навіть засліплена ідолопоклонницькими традиціями особа, а саме фараон, визнала його незвичайну особистість і силу.

Давайте подивимося, що величного можемо почерпнути з вивчення постатей відомих провідників з Писань. Джозеф Філдінг Сміт учив нас у своєму труді Answers to Gospel Questions:

«Існує вірний доказ того, що в давнину хлопчиків покликали і висвячували. До потопу, коли життя людей було набагато довшим, декого було покликано служити у відносно ранні роки. Енохові було лише 25 років, коли він був висвячений Адамом; … а Ной отримав священство, коли йому було 10 років. [Див. УЗ 107:48; 52]. Скільки років було Йосипу, сину Ізраїля, коли він отримав священство, – не записано, але це, мабуть, було в його дуже молодому віці. Брати продали його, коли йому було лише 17, а священство в нього вже було до того часу, адже він застосовував його в Єгипті. [див. Буття 37:2; 40:8–19; 41:14–36]» (comp. Joseph Fielding Smith Jr., 5 vols. [1957–1966], 2: 9).

Звертаючись до книги Буття, що в Старому Завіті, ми знаходимо історію про Йосипа. Йосип жив у сім’ї, де було 11 синів, 10 з яких – його старші брати. Батькові він подобався більше за інших. Він зробив Йосипу кольоровий одяг, дозволяв залишатися вдома і час від часу виходити і перевіряти, як брати доглядають отари в полі. Йосипові також наснилося, що він був головним серед решти братів.

Одного дня, коли Йосип перевіряв, чи на місці брати з отарами, вони вирішили, що годі терпіти Йосипа і що прийшов час розправитися з ним. Але з’явилася нагода продати Йосипа як раба каравану ізмаїльтян, що йшов до Єгипту.

Йосип несподівано опинився у незнайомій землі з дивними традиціями, дивною релігією, але що найгірше – його продали в рабство. Він так добре і талановито себе зарекомендував, що його купив Потіфар, царедворець фараоновий, начальник царської сторожі (див. Буття 37:36).

«І був Господь з Йосипом [і Його Дух був поруч, поки той ставав] … чоловіком, що мав щастя. І пробував він у домі свого пана єгиптянина.

І побачив його пан, що Господь з ним, і що в цьому, що він робить, Господь щастить у руці його.

І Йосип знайшов милість в очах його, і служив йому. А [Потіфар] призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку.

І сталося, – відколи він призначив його в домі своїм, і над усім, що він мав, то поблагословив Господь дім єгиптянина через Йосипа. І було благословення Господнє в усьому, що він мав, – у домі й на полі.

І він позоставив усе, що мав, у руці Йосиповій. І не знав він при ньому нічого, окрім хліба, що їв. А Йосип був гарного стану та вродливого вигляду» (Буття 39:2–6).

Одного дня, коли Йосип працював у домі, він опинився у важкій ситуації. Дружина Потіфара стала нахабно чіплятися до нього. Йосип одразу зрозумів, що опинився не в тому місці. Ми знаємо, що він сказав:

«Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хіба що тебе, – бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» …

І схопила вона його за одежу його, кажучи: «Лягай же зо мною!» А він позоставив одежу в її руці, та й утік, і вибіг надвір» (Буття 39:9, 12).

Йосип подає нам важливий урок. Коли до нього прийшла спокуса, він у ту ж мить відгородився від неї, навіть від самого прояву зла. У кожного в житті були події, які ставили у складне становище.

Коли ми зустрічаємося з чимось нечистим і принизливим, чи то недоречна музика, телепрограми чи Інтернет-сайти, що створюють навколо нас погану атмосферу, скільки сили додала б згадка про історію Йосипа: «І [він] утік, і вибіг надвір» (Буття 39:12).

Він віддалився від спокуси.

Навіть правильні рішення не вберегли Йосипа від випробувань, з якими він зустрічався в житті. Коли Потіфар повернувся додому, його дружина поскаржилася, ніби Йосип поглумився над нею. Потіфар так розсердився, що «взяв його… та й віддав його до дому в’язничного, до місця, де були ув’язнені царські в’язні. І пробував він там у тім домі в’язничнім.

[І знов] Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в’язничного дому.

[Незабаром] начальник в’язничного дому дав у руку Йосипа всіх в’язнів, що були в домі в’язничнім, і все, що там робили, робив він» (Буття 39:20–22).

Але Господь був з Йосипом, і поки він служив у в’язниці, йому знов представилася нагода. Двох слуг фараона також було кинуто за ґрати. Кожному наснився сон, і Йосип зміг розтлумачити їх. Один із слуг мав бути страченим у в’язниці, а інший – повернутися через три дні на свою посаду – начальника чашників фараона. Обидва сни справдилися. Начальник чашників, який повернувся на свою посаду біля фараона, забув геть про Йосипа, поки не пройшло два роки.

Тоді фараонові наснився сон. Ніхто не міг розтлумачити його. Той слуга нарешті згадав про Йосипа. Він розповів фараонові про здатність Йосипа тлумачити сни. «І послав фараон, і покликав Йосипа, – і його сквапно вивели з в’язниці. І оголився, і змінив одежу свою, – і він прибув до фараона» (Буття 41:14).

Йосип зміг розтлумачити сон фараона. Це так вразило царя, що він зробив Йосипа своїм слугою. Господь знов був із Йосипом. Невдовзі він піднявся по службі і став другою після фараона людиною в Єгипті. У Йосипові було щось, що відрізняло його від всіх інших слуг. Фараон так сказав про цю різницю між Йосипом та всіма іншими слугами: «Чи знайдеться чоловік, як оцей, що Дух Божий у нім?» (Буття 41:38).

Ви бачите, що в кожній ситуації, в якій опинявся Йосип, з ним був Господь. У ньому було легко розгледіти особливий дух завдяки способу його життя й тому, що його вів голос Господа.

Так само впізнаватимуть і нас, якщо ми будемо вестися і спрямо-вуватися Його Святим Духом. Прислухайтеся до тихого лагідного голосу, коли настає час приймати рішення. Але цей голос буде сильним, коли попереджатиме вас відмовитися від повної хтивості пісні, відвернутися від принизливої телепрограми або вийти з веб-сторінки, яка запросить в розум лише нечисті думки. Святий Дух підкаже вам, коли ви опинитеся на забороненій території.

Я обіцяю вам, якщо ви будете прислухатися до голосу попередження Святого Духа й наслідувати його підказки, то будете благословенні служінням ангелів, що принесе у ваше життя більше мудрості, знання, сили та слави. Пам’ятайте: Господь зв’язаний священним завітом – благословляти наше життя відповідно до нашої праведності. Тільки він може зробити з нас чоловіків, що Дух Божий у них, саме Святий Дух.

Яке це благословення – нести Господнє Святе священство і мати цю владу й силу! Нехай Господь надихає і веде нас, коли ми дізнаємося про великих пророків, які крокували землею. Давайте наслідувати їх, що наблизить нас до нашого Творця й дасть можливість насолоджуватися благословеннями і плодами, що їх приносить євангелія нашого Господа і Спасителя. Я смиренно молюся, щоб ми були натхнені наслідувати його стезю, в ім’я Ісуса Христа, амінь.