Прагнути навчання

Істинні учні Господаря весь час прагнуть навчання. Лише кількома словами Авраам розкриває нам розуміння того, чому він отримав такі великі благословення. Він прожив життя, «… бажаючи отримати настанови, і дотримуватися заповідей Бога»¹. Бажання отримувати настанови є чимось більшим за готовність слухати. Коли наше бажання отримати настанови є більшою силою ніж бажання залишатися в тому стані, до якого ми звикли, це означає, що ми прагнемо навчання.

Президент Бригам Янг навчав, що наш «перший і основний обов’язок – шукати Господа, поки ми не знайдемо шлях спілкування між Богом і душею»². Невдовзі після своєї смерті пророк Джозеф Сміт явився уві сні Бригаму Янгу і наставляв його: «Скажи людям, щоб були смиренними й вірними та незмінно зберігали дух Господа, й він поведе їх правильним шляхом. Нехай вони будуть уважними й не відвертаються від тихого спокійного голосу; він навчатиме їх, що робити й куди йти; він принесе плоди Царства»³.

Як нам розбудити цю силу божественних настанов у своєму житті? По-перше, нам потрібно почати з готовності бути навченими. У той час, як багато людей за своєю природою духовно голодують і прагнуть до праведності, інших може бути приведено до смирення⁴. Дехто з нас замість того, щоб слідувати настановам або змінювати себе, просто хотіли б змінити правила. Нааман, звичайно, хотів вилікувати свою хвору на проказу плоть, але пішов геть розгніваний, коли посланець пророка сказав, що йому треба просто омитися сім разів у річці Йордан. Це було незручним, чимось незначним, і він вважав, що річки в його краї були кращими за Йордан. Але його проказу було вилікувано, коли він послухався своїх рабів, змінив свою думку і вчинив «за словом Божого чоловіка»⁵. Завдяки хвилюючим подіям він побачив, що є пророк і Бог в Ізраїлі. Нам також треба усвідомлювати, що Бог управляє законами⁶ і Його мудрість є більшою за нашу. Навіть Мойсей, побачивши велич і вміння Бога, зазначив: «… Людина – ніщо, а я так ніколи не вважав»⁷.

По-друге, нам необхідно відповідним чином налаштувати свій розум і серце. Це відбувається під час глибокого молитовного розмірковування і праці Духу⁸. Ця праця є справжньою працею. Вона включає здійснення активних кроків у дослідженні, слуханні й вивченні Писань. Коли ми упокорюємося й відкидаємо гординю, наше серце пом’якшується, і тоді ми можемо зосередитися на небесній пораді й настанові. Батько Ламонія, могутній ламанійський цар, зазнав саме таких змін, він навіть розпростерся на землі, демонструючи своє велике зобов’язання пізнати Бога. Він проголосив: «Я відмовлюся від усіх своїх гріхів, щоб тільки знати тебе, і щоб я міг встати з мертвих, і бути спасенним в останній день»⁹.

По-третє, ми повинні бути послушними тим настановам, які отримуємо. Алма сказав: «Зроб[іть] дослід над моїми словами, і скористайтеся принаймні частинкою віри»¹⁰. Нефій просто сказав: «Я піду і зроблю»¹¹. Яку вражаючу покірливість та послух виявив він, коли батько послав його за пластинами з латуні, вказав, у якому місці полювати, коли Господь наказав побудувати корабель¹². Бо кожного разу він приступав до завдання, маючи довіру, ішов далі, незнаючи наперед¹³, що має робити або якими будуть наслідки. Але оскільки ми маємо свободу вибору, життя може іноді перетворюватися на нелегку подорож, коли нам треба покластися серцем і розумом на Божі істини. Однак, як сказав президент Томас С. Монсон: «Господь сподівається, що ми будемо думати. Він розраховує на наші вчинки. Він розраховує на нашу працю»¹⁴.

Виробити в собі прагнення до навчання – означає включитися в процес, вивчаючи рядок за рядком. Під час цього процесу ми перетворюємо думки й почуття в дії. Але якою ж буде нагорода за виявлення нашої віри, коли ми відкриємо шлях спілкування з Господом? Господь сказав: «Благословенні ті, хто прислухається до моїх повчань, і прихилить вухо до моєї поради, бо вони навчаться мудрості»¹⁵. І Він також сказав: «Кожний, хто прислухається до голосу Духа, приходить до Бога, саме до Батька»¹⁶.

Я пригадую, як кілька років тому запитав батька своєї дружини, досвідченого єпископа, чому він завжди носить у кишені картки розміром сім на дванадцять сантиметрів. Він відповів, що іноді приходить відчуття або підказка. Тоді він бере одну з карток і записує свої відчуття, коли вони з’являються. І потім він намагається діяти згідно з ними якомога швидше. Яке смирення приходить, коли подумаєш, що тихий спокійний голос завжди звучить для нас, щоб навчати, що робити і куди йти. Господь каже, що коли ми прислухаємося до підказок, то отримуємо їх ще більше. Якщо ми не слідуємо за ними, кількість підказок поступово зменшується.

Коли ми прагнемо навчання, то отримуємо ще більше свідчення про те, як Небесний Батько піклується про нас. Ми отримуємо спокій і впевненість, що наш шлях у житті співпадає з Його волею¹⁷. Тоді у нас є причини бути хорошими, моральними, змінювати свою поведінку. Прагнучи навчатися, ми активізуємо у своєму житті всю силу і благословення Спокути. Ми стаємо чутливими до підказок Святого Духа, щоб праведні принципи, яким навчають нас пророки, та земні істини зробили Христа основою нашого життя¹⁸. Ми стаємо його справжніми учнями.

Коли ми полюбимо ці істини усім своїм серцем, то виникне спорідненість між нами і Джерелом самої істини: «Бо розум припадає до розуму; мудрість сприймає мудрість; істина охоплює істину… »¹⁹. Отже, ми побачимо, що те, що цінуємо й шануємо найбільше, є тим, чого ми особисто навчилися від Господа.

Я свідчу, що через пророка Джозефа Сміта ми отримали незчисленні одкровення про істину й праведність, які є свідченням про спокутуючу жертву Ісуса Христа. Прагнучи навчання, ми більш ясно побачимо, почуємо і твердо будемо дотримуватися тих одкровень, які ми отримуємо саме сьогодні через сучасних апостолів, пророків, провидців і одкровителів. У ім’я Ісуса Христа, амінь.