Розвинення внутрішньої сили
Яким чином ви і я стаємо такими наверненими до істини, сповненими віри, такими залежними від Бога, що можемо подолати випробування і навіть зміцнитися завдяки цьому?
Від імені моїх радників і Головного правління Товариства допомоги я вітаю членів Церкви в усьому світі, а особливо жінок, які через свою віру і відданість, жертвують часом і талантами, щоб благословляти життя окремих людей і сімей у всьому світі.
У даному мені благословенні Президент Хінклі говорив про служіння, яке може надавати Товариство допомоги. Він сказав: «Це велика організація, мабуть найбільша і найдавніша з такого роду у світі. Її місія – творити добро і допомагати тим, хто у відчаї або нужді, навчати жінок усього світу грамотності, вчити правильному господарюванню та іншим навичкам».
Ми керуємося проголошенням Товариства допомоги, зборами з домашнього, сімейного та особистого збагачення і програмою візитного вчителювання. Ці засоби були ретельно відібрані і тепер займають своє належне місце, допомагаючи сестрам розвивати свою внутрішню силу через служіння та єдність.
Щоб показати вам таку внутрішню силу, я хочу розповісти історію Сюзанни Стоун Ллойд, яка в 1856 році, у віці 26 років, залишила Англію й одна вирушила до Юти. Вона єдина зі своєї родини приєдналася до Церкви і стала членом загону ручних візків Уіллі. Як і багато інших піонерів, вона пережила небезпечні для життя голод, хворобу і втому.
Коли Сюзанна приїхала в Долину Солоного озера, вона позичила у когось дзеркало, щоб привести себе в порядок. Незважаючи на всі свої зусилля, як сама згадує: «Я ніколи не забуду свій вигляд. Деякі з моїх старих друзів не впізнавали мене»1. Оскільки вона продала своє дзеркальце індіанцю за шматок буйволового м’яса, то не часто дивилася на себе. Тепер вона не могла впізнати свого обличчя. Це була інша людина, як зовні, так і зсередини. Під час подорожі скелястими хребтами й у надзвичайних злиднях прийшло глибоке переконання. Її віру було випробувано, і її навернення стало сильним. Вона погарнішала так, що жодне люстерко не показало б її такою. Сюзанна молилася про силу і знайшла її – глибоко всередині своєї душі.
Це саме та внутрішня сила, про яку я б хотіла говорити. Яким чином ви і я стаємо такими наверненими до істини, сповненими віри, такими залежними від Бога, що можемо подолати випробування і навіть зміцнитися завдяки цьому?
Не треба бути Старцем, щоб зрозуміти, що життя майже ніколи не розгортається у запланований вами спосіб. Ворожнеча і страждання приходять до кожного. Чи знаєте ви когось, хто б не хотів змінити чогось у собі або оточуючому житті? І все ж я впевнена, що ви знаєте багатьох, хто йде вперед з вірою. Вас притягує до цих людей, вони вас надихають, і вас навіть зміцнюють їхні приклади.
Протягом останніх п’яти років я зустрічалася з сестрами, починаючи з Африки і закінчуючи Іспанією, які є піонерами у своїх країнах. Я була вражена їхньою внутрішньою силою, а їхні глибокі свідчення надихали мене. Ці сестри є саме тими, хто живе за істинами, які стверджуються в проголошенні Товариства допомоги.
Проголошення нагадує нам, хто ми є насправді, і чому наші вчинки саме такі. Чим більше ми живемо за настановами цього проголошення, тим більше внутрішньої сили отримуємо. Ми відображуємо наші вірування. Піст, молитва і вивчення Писань впливають на наші стосунки із Спасителем. Я б хотіла наголосити на ще двох способах, за допомогою яких ми можемо розвинути внутрішню силу:
Служіння
Коли ми дійсно навернені, то зосереджуємося на інших людях замість себе. Ми можемо розвивати внутрішню силу через служіння. Ніщо не принесе більше радості супротивнику, ніж те, що нас будуть бентежити егоїстичні турботи і пожадання. Але ми знаємо щось краще. Служіння допоможе нам триматися свого курсу.
Під час жіночих конференцій; на зборах з домашнього, сімейного і особистого збагачення і, що найбільш важливо, у ваших домівках, я надихалася вашим служінням.
Лише кілька тижнів тому мені зателефонував президент Центральноєвропейської території. Він сказав, що членам Церкви і місіонерам в Албанії і Молдові так холодно, що він подумав, чи не могло б Товариство допомоги відправити їм які-небудь ковдри. Уявіть собі радість, яку я відчула, коли зустрілася з працівниками Гуманітарних служб і виявила, що ми могли пожертвувати 1000 ковдр. Через кілька днів їх було упаковано і відправлено. Президент місії написав: «Члени Церкви були зворушені тим, що інші члени Церкви думають про них». Дякую вам за безкорисливе служіння в усьому світі.
Сестри, подивіться уважно на теми, запропоновані для зборів з домашнього, сімейного та особистого збагачення, і визначте шляхи для зміцнення духовної сили, розвитку особистих навичок, зміцнення домівки і сім’ї та впровадження євангельського служіння. Роблячи це, ми станемо найменше перейматися нашими особистими проблемами і найбільше залежати від Бога.
Єдність
Інший шлях, яким ми можемо розвинути внутрішню силу – це прагнення досягти єдності в наших сім’ях, колах, приходах і президентствах. Сам Господь навчав: «… якщо ви не єдині, ви не мої »2.
Єдність мети, думки і почуття – це якості, які підносять. Якщо ми зможемо залишити осторонь наші розбіжності і цінувати силу інших, то відбуватимуться великі справи. Пророк Джозеф Сміт застерігав: «Не будьте обмеженими у ваших поглядах стосовно доброчесності вашого ближнього… Ви повинні розкривати одне одному свої душі»3. Така щедрість духу спонукає до більшої єдності.
Я побувала в колах і приходах, де є єдність. Президентства допоміжних організацій підтримують одне одного і скоординовують свої зусилля; вони підтримують провідників священства і разом намагаються приводити сім’ї до Христа. Коли царство Бога просувається вперед, ми повинні об’єднати зусилля щодо спасіння душ.
Як Генеральне президентство Товариства допомоги ми вдячні за нові наголошення щодо візитного вчителювання4. Нові послання запрошують сестер читати Писання й учення Першого Президентства та інших Генеральних авторитетів стосовно принципів євангелії. Після цього сестри заохочуються ділитися думками і досвідом про те, які благословення вони отримують завдяки життю за даними принципами.
Сестри, якщо ви будете виконувати ці настанови, то відчуєте більше єдності з вашою напарницею і тими, кого навчаєте. Ви будете зміцнені духовно.
Якими б не були наші обставини, хто з нас може дозволити собі витрачати життя на те, щоб стояти перед дзеркалами жалю до самих себе і розпачу? Так, як застерігав апостол Павло, нам всім потрібно «перевіряти [себе]»5 час від часу. Нам всім потрібне покаяння, щоб виявити слабкості і більш упев- нено прийти до Христа. Можливо, потрібно продати дзеркальце, як це зробила Сюзанна, щоб пройти через рівнини й скелі болю, смутку і розчарування. Та роблячи це, ми отримаємо силу від Бога, якої б не пізнали ні за яких інших умов.
Президент Джозеф Ф. Сміт говорив з великим відчуттям про внутрішню силу жінок-піонерів. Він сказав: «Смерть, труднощі, холод, дощ, спека – все це нічого не важило для них. Тріумф царства Божого й істини, наданої їм Господом, – ось що вони відчували, знали й прагнули. – А потім, з усією щирістю пророка Бога, він волав: «Господи, де тепер шукати таких жінок? »6
Я сьогодні тут, щоб свідчити вам, що такі жінки знаходяться в Товариствах допомоги Церкви в усьому світі. Я вдячна за можливість, що маю, бачити цих жінок у наш час, які «зміцнилися у пізнанні істини»7. Усім своїм серцем я знаю, що Господь може «вчинити так, щоб слабке стало сильним»8. Я знаю, що це Його робота і Його царство. Я знаю, що кожен з нас може відображати Спасителя, обираючи праведний спосіб свого життя. В ім’я Ісуса Христа, амінь.