Ми дивимося на Христа

Мої дорогі брати і сестри, мені б також хотілося висловити глибоку подяку за величезне служіння сестрі Смут, сестрі Дженсен, сестрі Дью та їхньому правлінню, які так віддано і добре працювали в цій дивовижній організації для жінок. Це вражаюче товариство складається з 4900000 сильних жінок. Немає нічого подібного, гадаю, в усьому світі, і воно з такою величезною силою впливає на життя жінок у всіх куточках землі. Дякую, дорогі сестри, за все, зроблене вами. Вітаємо вас, сестро Паркін, і ваших радниць, а також правління, яке буде обрано вами.

Зараз ми завершуємо цю видатну конференцію. Ми насолоджувалися чудовим бенкетом за столом Господа. Нас навчали Його способами і за Його зразком.

Кожен з нас повинен стати трошки кращим, завдяки цьому збагачуючому досвіду. В іншому випадку наше зібрання було б здебільшого марним.

Коли я зрозумів, що хор буде співати:

Цей гімн дуже добре підсумовує почуття наших сердець, коли ми повертаємося до наших домівок.

Нехай Дух нашого Господа супроводжує нас і залишається з нами. Ми не знаємо, що очікує нас попереду. Ми не знаємо, що принесе нам майбутній день. Ми живемо у непередбачeному світі. Для деяких настануть великі звершення. Для інших – розчарування. Для деяких більше веселощів і радості, хорошого здоров’я і поблажливого життя. Для інших – можливі хвороби і смуток. Ми не знаємо. Але ми напевно знаємо одне. Як Північна зірка на небосхилі, незалежно від того, що готує майбутнє, стоїть Викупитель світу, Син Бога, стійкий і впевнений, як порятунок нашого смертного життя. Він є скелею нашого спасіння, нашою силою, нашою втіхою, центральною фігурою нашої віри.

Чи то сяє сонце, чи насувається тінь – ми дивимося на Нього, і Він знаходиться там, щоб надавати нам упевненість і посміхатися нам.

Він є центральною фігурою нашого поклоніння. Він є Сином живого Бога, Первонародженим від Батька у плоті, який залишив царські подвір’я на небесах, щоб народитися смертним за більш ніж скромних обставин. Через самотність Свого життя Він сказав: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, – Син же Людський не має де й голови прихилити» (Матвій 8:20). Він «ходив… , добро чинячи» (Дії 10:38).

Він був людиною чудес. Він приходив до тих, хто у розпачі. Він зціляв хворих і воскрешав мертвих. Незважаючи на всю любов, яку Він приніс у світ, до Нього ставилися з презирством, від Нього відмовлялися; людина смутку, знайома з горем: «Він… погорджений був і… не цінували Його» (Ісая 53:3).

Ми дивимося назад на Його незрівняне життя і кажемо разом з пророком Ісаєю: «Він немочі наші взяв і наші болі поніс…

Він був поранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, – кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!» (Iсая 53:4–5).

Коли почалася велика Війна на небесах, Люцифер, син зірниці, вийшов з планом, який було відкинуто. Батько всіх нас з любов’ю до нас, Своїх дітей, запропонував кращий план, згідно з яким ми матимемо свободу обирати шлях у своєму житті. Його Первонароджений Син, наш старший брат, був ключем того плану. Людина матиме свободу вибору і буде нести відповідальність за свій вибір. Людина буде йти шляхами світу і грішити, і помилятися. Але Син Бога прийме на Себе подобу людини і запропонує Себе в жертву, щоб спокутувати гріхи всіх людей. Через невимовні страждання Він стане Викупителем, Спасителем усього людства.

Маючи незначне розуміння того незрівнянного дару, того дивовижного дару викуплення, ми схиляємося перед Ним у благоговійній любові.

Як Церква ми маємо критиків, їх багато. Вони кажуть, що ми не віримо в традиційного Христа християнського світу. Те, що вони говорять, частково вірно. Наша віра, наші знання не основуються на давніх традиціях, переконаннях, які йдуть від обмеженого розуміння і майже нескінченних дискусій людей, що намагаються прийти до визначення воскреслого Христа. Наша віра, наші знання ідуть від свідчення пророка цього розподілу, який бачив перед собою великого Бога всесвіту і Його Улюбленого Сина, воскреслого Господа Ісуса Христа. Вони розмовляли з Ним. Він говорив з Ними. Він відкрито, недвозначно і без страху свідчив про це велике видіння. Це було видіння Всемогутнього і Викупителя Світу, слава якого перевищує наше розуміння, але воно було дійсно і принесло з собою знання, в якому ми не сумніваємося. Основуючись саме на цьому знанні, яке живиться сучасним одкровенням, ми, за словами Нефія, «говоримо про Христа, ми втішаємося у Христі, ми проповідуємо Христа, ми пророкуємо про Христа, і ми записуємо наші пророцтва, щоб [ми і] наші діти могли знати, до якого джерела [нам] звертатися за прощенням [наших] гріхів» (2 Нефій 25:26).

І так, мої брати і сестри, коли ми прощаємося з вами до наступної зустрічі, ми повторюємо наше тверде і непохитне свідчення. Ми робимо це як особи, що мають тверде і певне знання. Як я вже казав багато разів до цього, і знову кажу зараз, я знаю, що Бог, наш Вічний Батько, живий. Він є великим Богом всесвіту. Він є Батьком наших Духів, з яким ми можемо розмовляти в молитві.

Я знаю, що Ісус Христос є Єдинонародженим Сином, Викупителем світу, який віддав своє життя, щоб ми могли мати вічне життя, який керує і царює зі Своїм Батьком. Я знаю, що Вони окремі істоти, відокремлені одна від одної, і також схожі за подобою, формою і метою. Я знаю, що це робота Всемогутнього – здійснювати безсмертя і вічне життя людини (див. Мойсей 1:39). Я знаю, що Джозеф Сміт був пророком, великим пророком цього розподілу, через якого прийшли ці істини. Я знаю, що ця Церква є роботою Бога. Над нею головує і нею керує Ісус Христос, чиє святе ім’я вона носить.

Про все це я урочисто свідчу і також залишаю вам, мої улюблені друзі, свою любов і благословення, у святе ім’я Ісуса Христа, амінь. Нехай Бог буде з вами, до наступної зустрічі.