2002
Відчуйте любов Господа
Липень 2002


Відчуйте любов Господа

Якби я могла зробити лише щось одне для кожної жінки цієї Церкви, то хотіла б дати їм відчути у своєму житті любов Господа.

Брати і сестри, існує така приказка: «Якщо хочеш зростати, сприймай кожну можливість, яка підніме тебе над самим собою». І я впевнена, що мені доведеться зростати. Дозвольте подякувати сестрі Смут, сестрі Дью та сестрі Дженсен за їхнє прекрасне служіння всім нам, членам цієї Церкви. Я виражаю вдячність своїм радникам, Кеті та Енні, за їхнє бажання служити. Вони – жінки віри.

Сьогодні я особливо вдячна за мати й батька, за те, як вони мене виховували, за їхню любов, за те, що навчили мене працювати. Я знаю, як потрібно працювати. Я вдячна за свого чоловіка. Джим – прекрасний супутник. Я люблю його і ціную його підтримку. Він людина доброчесна. Я вдячна за своїх синів та їхніх подружжів, які допомогли їм стати справжніми чоловіками. Я вдячна за внуків. Одного вечора ми приїхали до будинку одного з синів, щоб розповісти новину про моє покликання. Вони вже укладали дітей спати. Я сказала Бреттові й Енджі: «Мене покликали Генеральним президентом Товариства допомоги». А Бретт запитав: «Ти? Президент Товариства допомоги всієї Церкви?» Чи не такі ж прекрасні ваші діти? Він сказав те, про що я постійно думала кілька останніх тижнів.

Вчора, коли ми приїхали додому, я одержала факс від нашого сина Девіда і його дружини Дженніфер, які зараз у Бельгії. Девід писав: «Мамо, я знаю, що ти впораєшся. Може ти й не пам’ятаєш, але у нас на холодильнику висів уривок з Писань: «А я та дім мій будемо служити Господеві» (Ісус Навин 24:15). Він казав: «Я постійно вештався біля холодильника і знав, що ви з татом насправді так думали». Я настільки вдячна за наших дітей!

Я вдячна за жінок Церкви, які опікали мене, які любили мене, навчали і вірили в мене. Я вдячна місіонерам Лондонської південної місії за їхню доброчесність, за те, що неухильно дотримуються завітів. Я вдячна за святих у Британії, які любили мене і допомагали відчувати себе частиною цієї величної країни.

Отже, брати і сестри, я не знаю, чому мене було покликано, але знаю, що покликання відбулося. Я віддаю вам свою любов, підтримку і прошу вас бути терпеливими, поки я вчитимуся.

Я запрошую всіх молодих жінок Церкви, де б ви не були, прагнути до Товариства допомоги і знати, що ви там потрібні, що ми любимо вас, що разом ми можемо чудово проводити час. Будь ласка, приходьте до нас і будьмо разом!

Уоллас Стегнер писав про мормонів: «Їхні жінки просто надзвичайні»1. Вони й зараз такі! Я знаю, що Господь любить жінок Церкви. Якби я могла зробити лише щось одне для кожної жінки цієї Церкви, то хотіла б дати їм відчути у своєму щоденному житті любов Господа. Я відчувала цю Господню любов у своєму житті, і я надзвичайно вдячна за це. Я вдячна за відчутий спокій.

Я свідчу про свого Спасителя, Ісуса Христа. Я знаю, що Він живе. Я відчувала Його любов. Я відчувала Його прощення. Я згадую одну сестру-місіонерку, яка вирушала з місії. В останньому свідченні вона сказала: «Я приїхала на місію, щоб показати Небесному Батькові свою любов, щоб виразити йому вдячність і повернути борг. Їдучи, я відчуваю ще більший борг, ніж той, що був спочатку».

Я свідчу про силу пророка Бога, Президента Гордона Б. Хінклі, і я вдячна за нього та його любов, а також за всіх пророків, які вірили в мене. Я свідчу про все це в ім’я Ісуса Христа, амінь.

Посилання:

  1. The Gathering of Zion: The Story of the Mormon Trail (1964), 13.