Милосердя: досконала і вічна любов

Господь сказав, що милосердя є «чиста любов Христа»¹, яка «найрадісніша для душі»², «найвеличніший з усіх дарів Бога»³, «досконала» та «вічна»⁴.

І хоча милосердя важко описати, його легко розпізнати в житті тих, хто має його.

• Старенька кульгава бабуся, яка виписує вечірню газету, і знає, що кожного дня її буде приносити в дім онук, а вона, посадивши його поряд, навчатиме молитися.

• Мати, яка в часи фінансової скрути й нестачі їжі, завжди, на подив усім, віддає перевагу лише крильцям від курки.

• Чоловік, який незаслужено зазнав загального осуду, але зі смиренням поставився до цього.

Чи немає чогось спільного в цих прикладах милосердя, самопожертви, безкорисливості? Здається, що всі наші божественні риси є наслідком милосердя і витікають з нього⁵. Усі люди можуть мати дар любові, але милосердя дарується лише тим, хто є істинними послідовниками Христа⁶.

Сама сила Бога полягає у Його божественних якостях⁷. Сила священства підтримується цими якостями⁸. Ми прагнемо цих якостей, особливо милосердя, чистої любові Христа⁹.

До них належить диявол, руйнівник цієї любові, який замінює її на гнів і ворожість¹⁰. Мій друг Вільям ставився до всього вороже. Здавалося, що все, що б не трапилося, було з вини Господа – хвороба, смерть, неслухняна дитина, особиста слабкість, молитва, «на яку не було отримано відповіді» – все це було тим, від чого кам’яніло його серце. Його внутрішній гнів, який міг миттєво вибухнути, був спрямований на Бога, близьких і на себе самого. З його серця струменіло зневір’я, впертість, гордовитість, суперечки і втрата надії, любові й проводу. Він був нещасливим!

Ці руйнівники спокою¹¹ зробили Вільяма сліпим до почуттів, які Бог має до нього. Він не міг ні знайти, ні відчути Божої любові. Він не бачив, особливо в ті чорні моменти, що Бог щедро благословляв його і продовжує благословляти. Замість цього він платив гнівом за любов. Чи не всі ми іноді відчували таке? Навіть коли ми найменше заслуговуємо на любов, Він любить нас найсильніше. Воістину, саме Він першим любить нас¹².

Але моя подібна до Христа подруга Бетті була повною протилежністю. Перед нею, як і перед Вільямом, поставало багато подібних труднощів, але оскільки вона відчувала Божу любов, то зносила страждання в ім’я Христа¹³, черпала від Його божественної природи¹⁴ й таким чином здобула глибоку віру в Бога і любов до Нього, а також силу, щоб справитися з будь-якими нещастями.

Її любов до інших зросла. Здавалося, що вона прощає іншим заздалегідь. Вона навчилася, що слід робити, щоб вони відчули її любов. Вона зрозуміла, що коли любов’ю ділитися, то вона помножується.

Зрештою, вона навчилася більше любити себе, бути більш доброю, лагідною і довготерпеливою. Вона припинила свою боротьбу за самоповагу й почала любити себе так, як її любить Бог. Її уявлення про себе стало Його уявленням про неї.

А тепер, як ми можемо краще «зодягтися в узи милосердя… досконалості й миру?»¹⁵. Мені хотілося б поділитися з вами трьома пропозиціями.

1. 1. Визнавайте Його любов. «Моліться… з усією енергією вашого серця»¹⁶, щоб мати цей дар. Робіть це з лагідністю і скрушеним серцем, і ви сповнитеся надії й любові від самого Святого Духа. Він відкриє вам Христа¹⁷.

   Частиною дару милосердя є здатність розпізнавати Господню руку й відчувати Його любов у всьому, що оточує нас. Іноді нелегко відчути Господню любов до нас у всьому, що з нами відбувається, оскільки Він є досконалим, анонімним Дарувальником. Ви будете досліджувати протягом усього життя, аби відкрити прояви Його руки й дари, якими Він наділив вас Своїм глибоко особистим, простим, смиренним способом надання таких чудових дарів.

   Давайте разом поміркуємо хвилинку над такими величними дарами: слава усього створеного¹⁸, земля, небеса; ваші почуття любові й радості; Його милосердя, прощення й незліченні відповіді на молитву, дар мати тих, кого ми любимо; й, нарешті, найбільший з усіх дарів – дар Батька, який віддав для спокути Свого Сина, Досконалого в милосерді, самого Бога любові¹⁹.

2. 2. Отримуйте Його любов зі смиренням. Будьте вдячними за дар, особливо за подавця дару²⁰. Істинна вдячність полягає у здатності смиренно бачити, відчувати й навіть отримувати любов²¹. Вдячність – це спосіб, у який ми повертаємо любов Богові. Визнайте Його руку, скажіть Йому це, висловіть свою любов до Нього²². Коли ви прийдете до істинного пізнання Господа, ви матимете глибоко особисті, священні стосунки, побудовані на довірі. Ви пізнаєте, що Він розуміє ваші страждання²³ й, співчуваючи, буде завжди ставитися до вас з любов’ю.

   Отримуйте її. Відчувайте її. Недостатньо лише знати, що Бог вас любить. Дар потрібно відчувати постійно, день за днем²⁴. Тоді він стане божественною рушійною силою у вашому житті. Покайтеся. Видаліть усяку суєтність зі свого життя²⁵, у тому числі й гнів. Отримуйте постійне безперервне відпущення своїх гріхів²⁶, і ви приборкаєте всі свої пристрасті та сповнитеся любові²⁷.

3. 3. Діліться Його любов’ю. Ставлення Господа до нас завжди сповнене любові. То чи не повинне наше ставлення до Нього бути добрим, сповненим справжнього почуття любові? Він дає благодать (або добро) за благодать, рису характеру за рису характеру. Коли наша послушність зростає, ми отримуємо більше благодаті (або добра) за благодать, яку ми повертаємо Йому²⁸. Приносьте Йому ваші вдосконалені риси, щоб тоді, коли Він з’явиться, ви були подібними до Нього²⁹.

   Коли людина спочатку занурюється думками в любов і передає ці почуття Богові, іншій людині чи собі, то через Духа вона отримає ще більшу любов. Це стосується усіх божественних якостей. Здається, що праведні почуття, які генерує людина, передують більш сильному виявленню цих почуттів через Духа. Доки ви не відчуваєте любові, ви не можете передавати істинну любов іншим. Господь сказав, щоб ми любили одне одного так, як Він любить нас³⁰, отже, запам’ятайте: щоб отримувати любов, треба по-справжньому любити³¹.

Брати й сестри, як особливий свідок Христа, я знову свідчу вам про всепоглинаючу любов Бога до кожного з нас особисто. Звеличення цього дару від Бога дасть вам нове серце, чисте серце, та постійно зростаючі любов і мир. Коли ми все більше і більше будемо діяти й думати так, як Він, риси тілесної людини зникатимуть, а їх місце заповнять серце і розум Христа³². Ми станемо такими, як Він, і тоді дійсно приймемо Його³³.

Пророк Господа, який знаходиться зараз з вами, любить вас, як і усі Браття. Нехай Господь благословить нас, щоб ми повсякчасно мали «любов [нашого] серця… спрямовану на [Нього] завжди»³⁴. «Щоб [наші] тягарі були легкими через радість в його Синові»³⁵, про це моя молитва в ім’я Ісуса Христа, амінь.