Закон десятини

Останнього Різдва я отримав особливий дарунок від моєї матері. Вона обережно зберігала в себе протягом багатьох років маленьку книжку, яку я вперше отримав від своїх батьків у 1944 році, коли мені було 10 років.

Ось ця книга. Це щоденник, в якому мене навчали щоденно робити записи про мій прибуток і витрати.

Наприклад, мій запис для тижня, що починався 29 липня 1944 року говорить, що я розпочав тиждень, маючи на руках $24.05 і заробив $7.00, працюючи на нашій сімейній фермі. Щодо витрат, я витратив 5 центів на цукерки, $3.45 на покупку, 20 центів на кіно і $2.37 на особистий одяг. Я також заплатив $20 за військову ощадну облігацію і 70 центів як десятину. Я закінчив тиждень маючи на руках $4.28.

Я пам’ятаю своє запитання до мого батька, чи було б можливим збільшити мій заробіток на 25 центів за годину. Але пам’ятаючи, що кіно коштувало 20 центів і цукерки – 5 центів, зараз я розумію, що можливо мені переплачували.

Коли я продивився цей журнал, якому було більше 50 років, я помітив, що кожного тижня протягом 1944 і 1945 років я сплачував десятину, що складала 10 відсотків від мого прибутку за тиждень. У грудні 1944 року я записав, що того року я заплатив десятину у розмірі $12.35 – повну десятину.

Ось де і як я навчився платити десятину.

Ми з дружиною навчали наших дітей важливості відкладати десятину кожного тижня, коли вони одержували утримання або заробляли гроші, працюючи нянькою або виконуючи якусь особливу роботу. Вони відкладали десятину у маленьку коробку. У неділю посту вони віддавали десятину єпископу. Вони також навчилися цінувати гроші відкладаючи значну частину свого прибутку для майбутньої місії і освіти.

Зараз наші онуки наслідують цей приклад.

Давайте навчати цьому принципу наших дітей і будемо впевненими, що вони бачать як ми платимо десятину. Президент Джозеф Ф. Сміт сказав: «Наші діти, як тільки вони стануть достатньо дорослими, щоб заробляти гроші, повинні бути навчені платити свою десятину, щоб їхні імена були записані у книзі закону Господнього»¹.

За моїх часів у Початковому товаристві ми вивчали такий маленький вірш:

Учення про сплату десятини переплітається в писаннях як нитки в гобелені. Авраам платив десятину Мелхиседеку². Дітей Ізраїля вчили приносити свою десятину Господу³. Можливо, уривок з писань із Старого Завіту стосовно десятини, що найбільше цитується, знаходиться в Малахії:

«Чи Бога людина обманить? Мене ж ви обманюєте, ще й говорите: «Чим ми Тебе обманили? Десятиною та приносами!

«Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим мене випробуйте, – промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?»⁴

Сума десятини, яку ми платимо, є найбільш досконалою і справедливою угодою, яку я тільки знаю. Це одна десята нашого прибутку. Усі, від бідніших до багатших, платять однаковий відсоток. Христос навчав цьому принципу в оповіданні про вдовину лепту:

«І сів Він напроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш.

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, – свій прожиток увесь»⁵.

Лепта – це дуже маленька монета. Вона була найменшою бронзовою монетою, яка використовувалась юдеями. Вона складала одну шістдесят четверту частину римського срібного динарія.

У цьому розподілі Господь встановив закон десятини як закон річного прибутку Його Церкви. Без нього ми не могли б виконати вічні цілі Господа. Це також закон, за допомогою якого ми виявляємо нашу вірність Господу і доводимо собі гідність щодо привілеїв, обрядів і благословень.

Нещодавно я був в Індепенденс, штат Міссурі, і відчув необхідність проїхати на автомобілі одну годину на північ до Фар-Уесту. Святі останніх днів оселилися в Фар-Уесті у 1836 році як у місці, де біженці могли сховатися від переслідувань. Фар-Уест став поселенням з приблизно 3000–5000 мешканцями. Він був головним управлінням Церкви того сезону. Мої предки жили там.

Коли я прибув у Фар-Уест і подивився навкруги, усе що я міг побачити були пагорбкуваті фермерські землі. Не було ні міста, ні доріг або будівель. Було тільки спокійне вкрите травою місце для храму, на якому було розташовано чотири наріжних камені, які оточувалися скромною огорожею.

У 1838 році святих вигнали з Фар-Уесту. Джозефа Сміта та інших було арештовано і взято до найближчої в’язниці «Ліберті Джейл». Там вони знемагали в найжахливіших умовах, які тільки можна собі уявити, протягом шести місяців. Мої предки жахливо страждали у Фар-Уесті і були майже на порозі смерті.

Коли я стояв у Фар-Уесті і намагався уявити собі як це було, я відкрив 119 розділ Учення і Завітів. Це одкровення було дано через пророка Джозефа Сміта у Фар-Уесті 8 липня 1838 року, в середині цих переслідувань:

«І це буде початком обкладання десятиною мого народу.

А після цього ті, хто таким чином віддав десятину, сплачуватимуть одну десяту свого прибутку щорічно; і це буде постійним законом для них назавжди, для мого святого священства, каже Господь»⁶.

Я подумав, що закон десятини не міг бути отриманим членами Церкви за менш сприятливих часів ніж ті. Але вони отримали його, і члени Церкви почали жити за цим новим законом за часів, коли втрачали своє майно і, у деяких випадках, своє життя. Коли я відвідав Фар-Уест, я отримав духовне свідчення про закон десятини, яке було сильнішим і глибшим, ніж я коли-небудь відчував до того.

Я хотів би запропонувати слово поради багатьом тисячам членам Церкви, які приєдналися до неї завдяки старанним зусиллям наших місіонерів. Зміцнюйте вашу віру. Сплачуйте вашу десятину. Цей закон може відрізнятися від того, до якого ви звикли до вашого хрищення. Але ніщо з того, що ви робите як новонавернений, не підготує вас повністю до радощів чудових благословень, які очікують вас – саме храмових благословень – крім сплати вашої десятини.

Зараз коротке слово поради місіонерам. Навчайте про десятину зацікавлених Церквою таким чином, щоб вони отримали свідчення про цей чудовий принцип євангелії.

Мати Джозефа Ф. Сміта була відома як «вдова Сміт». Вона була вдовою Гайрума Сміта, який загинув мученицькою смертю разом з пророком Джозефом. Одного разу вона докоряла діловоду, відповідальному за десятину, який стверджував, що через її бідність вона не повинна сплачувати десятину. Вона сказала: «Чи хочете ви позбавити мене благословення? Якщо я не платитиму десятину, я маю очікувати, що Господь відмовить мені у своїх благословеннях. Я плачу мою десятину не тільки тому, що це закон Бога, але й через те, що роблячи це, я очікую благословень. Дотримуючись цього та інших законів, я очікую процвітання і того, щоб мати змогу забезпечувати мою сім’ю»⁷.

Чи досягла вона процвітання? Її син і онук стали президентами Церкви, а її нащадки сьогодні входять до Кворуму Дванадцятьох Апостолів і серед них багато видатних церковних провідників.

Говорячи про свою матір, Джозеф Ф. Сміт одного разу сказав, що вона сплачувала «десятини зі своїх овець і великої рогатої худоби, десятий фунт свого масла, своє десяте курча, десяте із своїх яєць, десяту свиню, десяте теля, десяте лоша – десяте з усього, що вона вигодувала»⁸.

Одного разу я навчав закону десятини групу церковних провідників в Африці. Один брат сказав: «Старійшина Тінгі, як я можу платити десятину, якщо не маю прибутку?» Я розпитав і дізнався, що він мав велику сім’ю з семи чи восьми дітей і був безробітним. Я запитав, яким чином він годує свою сім’ю. Він відповів, що має маленький город і вигодовує гусей. Я запитав: «Що дають гуси?» Він відповів: «Вони несуть яйця.» Я відповів: «Що станеться, якщо одного ранку ви знайдете 10 яєць у гніздах ваших гусей?» Світло замерехтіло в його душі. «Я міг би взяти одне яйце і віддати його моєму президенту філії», – відповів він. Він зрозумів, що міг стати сплатником повної десятини.

Якщо ми платимо і навчаємо наших дітей платити десятину, ми створюємо сім’ю, яка сильно заохочується в укладанні і дотриманні храмових завітів. Найбільш славними з усіх благословень, які ми отримуємо в цьому житті й у вічності, є благословення, що приходять від знання, що наші сім’ї запечатані разом на всю вічність. Сьогодні, деякі можуть зрозуміти, що вони самі відмовляються від цих привілеїв тому, що не платять десятину. Для тих, хто визнав, що знаходиться в такій ситуації, моя порада – зміцнюйте свою віру, випробуйте Господа цим і сплачуйте десятину.

Особливий спокій, який буде переважати все розуміння, прийде до вас, якщо ви сплачуватимете повну десятину. Ви зрозумієте, що всі страхи стосовно фінансів і піклування про сім’ю зменшаться. Ви зрозумієте, що Небесний Батько любить вас.

Я вдячний, що мої батьки навчили мене платити десятину. Я смиренно свідчу, що сплата десятини є істинним ученням євангелії Ісуса Христа. В ім’я Ісуса Христа, амінь.