Я завжди ітиму, куди повелиш

Мої улюблені брати і сестри, я стою на цьому святому місці з глибоким смиренням та невимовною вдячністю. Ще коли я був хлопчиком і зростав у Реймонді, провінція Альберта, Канада, то дуже полюбляв співати гімн «Я завжди ітиму туди, де Ти» (Гімни і дитячі пісні, с. 46). Щоразу, як ми співали ці слова на причасних зборах або на Недільній школі, вони запалювали в серці й душі почуття рішучості, що я завжди піду туди, куди мене направить Господь, скажу все, що він попросить мене сказати – «зроблю, як велиш Ти мені», Господи. Здається, сьогодні буде доречно заново утвердитися в цій рішучості.

Я вдячний вам за вчорашній голос підтримки, і разом з вами я підтримую Президента Гордона Б. Хінклі та його радників, президента Монсона і президента Фауста, а також президента Пекера і всіх дванадцятьох апостолів як пророків, провидців та одкровителів. Я свідчу, що вони насправді пророки, провидці й одкровителі.

Я люблю Господа. Я люблю Церкву. Я люблю прекрасних, відданих святих в усьому світі, які роблять усе, щоб шанувати свої зобов’язання й жити згідно з ученнями. Я свідчу, що Бог живе і що Ісус Христос, Його Син, є нашим Спасителем і Викупителем. Я люблю Його. Я хочу робити все, що в моїй владі, щоб служити так, як Він того хоче, і я кажу ці слова і свідчу про істинність всього цього в ім’я Ісуса Христа, амінь.