Покликані Богом

У п’ятому уложенні віри говориться: «Ми віримо, що чоловік мусить бути покликаним Богом через пророцтво і рукопокладaння тих, хто має повноваження, щоб проповідувати євангелію і виконувати її обряди»¹.

Одним з найважливіших покликань у священстві є робота в сім’ях і домівках—покликання, що вимагає невтомної уваги. Брати, ми—батьки й патріархи своїх сімей, «згідно з божественним задумом,… має[мо] головувати над своєю сім’єю в любові й праведності,… відповіда[ти] за забезпечення всім необхідним і захист своєї сім’ї…

Чоловік і дружина мають урочисту відповідальність любити один одного, а також своїх дітей, і піклуватися один про одного, а також про своїх дітей… Батьки мають священний обов’язок виховувати своїх дітей у любові й праведності, забезпечувати їхні фізичні й духовні потреби, учити їх любити один одного і служити один одному, виконувати заповіді Бога і бути законопослушними громадянами, де б вони не жили. Чоловіки і дружини—матері і батьки—будуть відповідати перед Богом за виконання цих обов’язків»².

Ми живемо у світі, який стогне за праведним провідництвом, що йому можна було б довіряти.

В нашій Церкві вчать, як ніде ще, правильним принципам провідництва, що ґрунтуються на владі священства. Я думаю, що небагато хто з нас повністю розуміє потенціал священства та його благословень. Чим більше ми дізнаємося про священство і його виявлення, тим більше цінуємо благословення, дані нам Господом.

Джон Тейлор проголосив:

«Я скажу коротко, що [священство]—це уряд Божий—і на землі, і на небесах, бо воно існує завдяки силі, свободі та принципам, через які скеровано все на землі і на небесах, і через цю силу все утримується і підтримується. Вона керує всім—вона направляє все—вона підтримує все—вона має відношення до всього того, що є Бог та істина.

Це сила Божа, делегована розумам в небесах і людям на землі; і коли прийдемо в целестіальне царство Боже, ми знайдемо там найдосконаліший порядок і найдосконалішу гармонію, тому що там—досконала модель управління, і коли десь ці принципи розвинуті на землі, то в тій мірі, у якій вони поширені і практикуються—саме в тій мірі вони приносять благословення і спасіння людському роду. І коли управління Боже буде сприйматися більшою кількістю людей, коли Ісусова молитва, якої він навчав своїх учнів, знайде свою відповідь, коли Боже царство зійде на землю, коли Його воля буде виконуватися тут, як на небесах [див. Матвій 6:10], тоді й тільки тоді світ заполонить любов, мир, гармонія і злагода»³.

Господь дав нам поняття того, чим може бути священство, коли наставляв Своїх апостолів, що мали провадити Його роботу після Його смерті. Він сказав їм: «Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався, щоб дав вам Отець, чого тільки попросите в Імення Моє»⁴.

Одне з благословень від отримання священства—привілей належати до кворуму. Кворум священства складається з певної групи чоловіків, що мають однаковий чин священства; він організований для більш дієвого прогресу в розбудові Царства Божого.

Президент Стівен Л. Річардс колись дав триєдине визначення кворуму священства. Він сказав, що кворум священства—це три речі: «по-перше, клас; по-друге, братерство; і, по-третє, загін служіння»⁵.

Ще давним-давно, коли я ходив на збори групи первосвящеників у містечку в південному Вайомінгу, то побачив, як кворум може працювати в цих трьох аспектах. Урок того тижня був про виправдання й освячення. Як тільки він почався, стало ясно, що вчитель добре підготувався навчати братів. Тоді на одне із запитань прозвучала відповідь, що змінила хід всього уроку. Один брат так відповів на запитання: «Я із захопленням слухав ваш урок. Але в мене промайнула думка, що представлена нам інформація незабаром забудеться, якщо ми не знайдемо способу щодня застосовувати у своєму житті викладений матеріал». Тоді він запропонував дещо зробити.

За день до того помер один мешканець містечка. Його дружина була членом Церкви, а він—ні. Наш первосвященик був у вдови і поспівчував їй. Залишаючи її після візиту, його очі натрапили на доглянуту померлим братом ферму. Він стільки життя й праці віддав, щоб збудувати її. Люцерну вже можна було зрізати, а зернові майже дозрівали. Як ця бідна сестра впорається з проблемою, що несподівано звалилася на неї? Їй знадобиться час, щоб оговтатися і приступити до нових обов’язків.

Потім він запропонував групі втілити в життя той принцип, якому вони вчилися,—допомогти вдові доглядати за фермою, поки вона з сім’єю не знайде розв’язання проблеми. Решту зборів зайняла організація проекту допомоги цій сестрі.

Коли ми залишили класну кімнату, між братами запанували добрі почуття. Я почув, як один з них вже у дверях сказав: «Цей проект—саме те, що нам було потрібно, аби ця група знов запрацювала разом». Було викладено урок, зміцнено братерство, організовано проект служіння людині, яка потребувала допомоги.

Принципи, які ми розглядаємо на заняттях кворуму, стосуються не тільки кворумів, але їх також можна застосувати до провідництва священства вдома. Нам дано божественний наказ: «виховувати своїх дітей у світлі та істині»⁶. Якщо батьки не виховують дітей у світлі та істині, Господь незадоволений ними. Ось ці слова:

«Але істинно я кажу тобі, моєму слузі.., ти залишався під… засудженням;

Ти не навчав своїх дітей світлу й істині згідно з заповідями; і Злочестивий ще досі має владу над тобою, і це є причиною твоїх страждань.

А тепер заповідь я даю тобі—якщо ти хочеш звільнитися, ти маєш привести до ладу свій власний дім, бо є багато чого, що є неправильним у твоєму домі»⁷.

Церква не повинна зраджувати своїй спрямованості на сім’ю. Нам слід навчати концепції виховання гідних поколінь членів Церкви, які одружуються у храмі і є вірними. Нам слід навчати основним ученням й розуміти зв’язок між особистим духовним зростанням і сімейним. Ми хочемо, щоб результат був однозначним—запросити членів Церкви прийти до Христа й витерпіти до кінця.

Одними з найперших настанов, даних чоловіку й жінці, були такі:

«Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й припаде до жінки своєї; і стануть вони однією плоттю»⁸.

Бог за Своїм неземним планом начертав шлюбові народжувати Його основну організаційну одиницю—сім’ю. Один з перших принципів, даних Адаму та Єві, полягав у спільній праці. Писання стверджують:

«І Адам та Єва, жінка його, прикликали ім’я Господа, і почули вони голос Господа зі шляху до Саду Еденського, що промовляв до них, і не бачили вони Його; бо вони були відділені від Його присутності.

І Він дав їм заповіді, щоб вони поклонялися Господу Богу їхньому і приносили жертву перворідних від своїх отар для жертвоприношення Господу. І Адам був послушний заповідям Господа»⁹.

Потім Господь настановив наших перших земних батьків навчати дітей слухняності Його законам, і «Адам та Єва благословили ім’я Бога і відкрили все це своїм синам та дочкам»¹⁰.

Президент Спенсер В. Кімбол так учив про вічну природу сім’ї:

«Формула проста, складових небагато, але вони мають достатньо підскладових.

По-перше, має бути відповідний підхід до шлюбу, що передбачає вибір супутника, який, наскільки це можливо, сягає вершин досконалості в усіх аспектах, котрі мають значення для іншої особи. Потім ці двоє людей повинні підійти до олтаря у храмі, усвідомлюючи, що їм доведеться докласти багато зусиль, щоб мати успішне сумісне життя.

По-друге, необхідна неабияка безкорисливість; треба забути про себе і скеровувати все сімейне життя й все, що до нього входить, на користь сім’ї, поставивши себе на друге місце.

По-третє, має бути постійне залицяння і виявлення захоплення, доброта та люб’язність, щоб підтримувати і зрощувати кохання.

По-четверте, життя має бути повністю узгоджене з заповідями Господа, як це визначено в євангелії Ісуса Христа»¹¹.

Домівки мають бути якорем, затишними затоками, місцем захисту, радості, де сім’ї живуть разом, де дітей люблять. Вдома батьки повинні навчати дітей важливим урокам життя. Саме дім має бути центром набуття життєвого досвіту, де любов і взаємоповага перебувають у належній пропорції.

По-друге, для того, щоб бути вічними супутниками, дуже важливо бути земними батьками. Батьки й матері повинні зважати на свою роль з усією серйозністю. Багато років тому мої діти виклали мені незабутній урок. Ми перебралися з Каліфорнії до Нью-Йорку, де я став працювати на нову компанію. Ми почали підбирати собі в прилеглих місту поселеннях новий будинок. Однак поступово ми віддалялися від міста, намагаючись знайти місце в районі, що відповідав би нашим вимогам. Ми натрапили на прекрасний будинок у певній відстані від Нью-Йорка. Це був одноповерховий будинок в прекрасних лісах Коннектикуту. Останнім випробуванням перед придбанням була моя поїздка електричкою до Нью-Йорка, щоб визначити, скільки часу піде на дорогу. Я поїхав і повернувся доволі понуреним. Дорога забирала півтори години в кожному напрямку. Я зайшов у готельний номер, де на мене чекала сім’я, і виклав перед дітьми наші варіанти.

«Вибирайте: або цей новий будинок, або ваш батько»,—сказав я. На мій превеликий подив вони відповіли: «Ми вибираємо будинок. Тебе і так ніколи немає». Я був розбитий. Те, що казали мені діти, було правдою. Мені треба було негайно покаятися. Дітям був потрібен батько, який більше буває вдома. Зрештою ми знайшли компроміс і придбали будинок ближче до міста, щоб дістатися його було швидше. Я змінив дещо в роботі, щоб проводити з сім’єю більше часу.

Господь завжди повелівав Своєму народу навчати їхніх дітей істині й праведності. Ми запрошуємо вас збирати домашніх навколо себе для сімейної молитви, вивчення євангелії, сімейної роботи та заходів. Ми закликаємо вас радитися з членами сім’ї і заохочувати їх брати участь у прийнятті важливих рішень, наприклад, плануванні сімейних заходів.

Президент Бригам Янг учив: «Священство… є досконалим порядком і системою управління, і вже це одне може звільнити рід людський від усіх проявів зла, що нині пригнічують людей, і гарантувати їм щастя і блаженство в майбутньому»¹².

Нам дано величну силу священства. Вона благословляє кожного з нас і дає можливість благословляти сім’ї. Вона благословляє кворуми, до яких належимо. Вона благословляє громади, яким покликані служити. І вона благословляє світ, в якому живемо. Нам слід навчитися дотримуватися в праведності доктрин і вчень, даних нам, носіям Його святого священства, Господом. Нам сказано:

«Отже, нехай кожна людина вивчить свій обов’язок і діє у чині, на який її призначено, з усією старанністю.

Того, хто ледачий, не будуть вважати гідним вистояти, і того, хто не вивчає свій обов’язок і не показує себе гідним схвалення, не будуть вважати гідним вистояти»¹³.

Нехай Господь благословить нас, членів Його Церкви, щоб ми усвідомили, яке це благословення—мати священство на землі й мати змогу застосовувати його на благо наших сімей та всього людства. Я смиренно молюся, щоб ми зростали в пізнанні своїх стосунків з Богом, нашим Вічним Батьком, і священства, яке Він дав нам, в ім’я Ісуса Христа, амінь.