Церковна Служба прийому гостей зводить мости взаєморозуміння

Коли Норман Д. і Луана Шамвей, директори церковної Служби прийому гостей у Солт-Лейк-Сіті, зустріли видатного християнського проповідника із середнього заходу Сполучених Штатів, він сказав їм, що не знає точної мети свого приїзду. Брат і сестра Шамвей вирішили повести його на екскурсію до Гуманітарного центру і площі Благополуччя, щоб допомогти йому це зрозуміти.

«Ми провели з ним більше двох годин,—пригадує брат Шамвей.—«Неймовірно», «надзвичайно», «приголомшуюче»—такі слова він промовляв знову і знову. Він постійно повторював: «О, тут багато чому можна навчитися з того, як бути послідовником Христа».

Від буддистських монахів до військовослужбовців і державних урядовців, сотні керівників у сфері бізнесу, політики і релігії відвідують Головне управління Церкви в Солт-Лейк-Сіті кожного року. Їх радо зустрічають директори церковної Служби прийому гостей і розповідають про історію Церкви та її вчення в таких історичних місцях як Храмова площа, Сімейно- історична бібліотека, Гуманітарний центр, площа Благополуччя, Музей історії Церкви та мистецтва і Конференц-центр.

«Ми впевнені, що можемо показати нашим гостям те, що Церква робить, і їм не потрібні зайві пояснення»,—каже брат Шамвей. Перше Президентство дало подібні настанови колишнім директорам Служби прийому гостей, Лоуеллу й Тамарі Сноу: «Не говоріть надто багато. Нехай Церква говорить сама за себе».

І вона говорить сама за себе. На площі Благополуччя, оглядаючи приміщення, що використовуються для реалізації програми благополуччя, гості бачать основні вірування Церкви в дії. «Як члени Церкви ми маємо завітний обов’язок піклуватися про бідних і нужденних,—пояснює Мел Гарднер, менеджер єпископської комори, розташованої на площі Благополуччя.—Але все, що ми робимо, призначене для заохочення самозабезпеченості. У свою чергу, люди, які отримують допомогу, можуть допомагати іншим, здійснюючи важливе служіння».

Брат Гарднер супроводжує гостей в продуктовому магазині, де немає касових апаратів, де ті, хто потребує допомоги й кого направили єпископи, отримують продукти. «Ми кажемо, що це найкраща їжа, яку неможливо купити за гроші»,—жартує він.

Часто гості вражені великою кількістю волонтерів з місцевих колів, які працюють у коморі, пекарні, на консервному заводі, на молокозаводі й магазині дешевих товарів Дезерет Індастріз. Взята в рамку цитата пророка Джозефа Сміта пояснює, чому той дух волонтерства такий поширений у Церкві: «Людина, сповнена любoв’ю Бога, не задовольняється благословеннями лише для своєї сім’ї, але піклується про весь світ, прагнучи благословити всю людську расу» (History of the Church, 4:227).

«Наша мета—благословення і служіння»,—каже брат Гарднер у кінці огляду, коли гостей запрошують випити шоколадного молока й пригоститися сиром «Чеддер», виробленими на молокозаводі Дезерет Індастріз.

Розташований поруч Гуманітарний центр показує міжнародний масштаб церковних проектів благодійного служіння. «Ми— послідовники Христа, і в усьому, що робимо, намагаємося бути прикладом того, чому Він навчав»,—пояснює старійшина Джеррі Браун, літній місіонер повного дня, коли веде гостей по складу, від підлоги до стелі наповненому спакованим одягом, взуттям, медичним приладдям і навчальними матеріалами, готовими до відправки. Іноді гості знайомляться з викладачами, які беруть участь у підготовчій програмі в Гуманітарному центрі й на площі Благополуччя, програмі, яка включає професійну підготовку та вивчення мови.

«Так приємно бачити, як вантажі з необхідним одягом, медичним приладдям та іншими матеріалами щотижня відправляють до бідних країн світу,—каже Уільям Д. Рейнольдс, менеджер Гуманітарного центру.—Але так само приємно бачити радість в очах тих, хто пройшов підготовку, коли вони відчувають себе більш самостійними завдяки навчанню і застосуванню трудових навичок».

На Храмовій площі сестри-місіонерки розповідають про основні принципи євангелії. Гості Церкви можуть, зазвичай, відвідати екскурсію, яку сестри-місіонерки проведуть їх рідною мовою, і часто вибір екскурсоводів є відображенням натхнення Господа. Сестра Шамвей пригадує випадок, коли один з недоброзичливо налаштованих гостей, запитав, як корінні американці ставляться до Книги Мормона. Сестра- місіонерка, яка вела екскурсію, відповіла: «Я походжу з племен Блекфут і Шошон». Потім вона розповіла про свою любов до Книги Мормона.

Коли команда з бобслею з Монако прибула на зимові Олімпійські ігри 2002 року до Солт-Лейк-Сіті, вони звернулися з проханням відвідати Сімейно-історичну бібліотеку. В бібліотеці гості дізналися, що означає вислів «сім’ї можуть бути разом навіки». «Ми віримо, що можемо бути з нашими сім’ями навіки, і частиною цього є знаходження тих людей, з якими ми можемо бути»,—пояснює Елайн Хейлстон, відповідальна за зв’язки бібліотеки з громадськістю.

Гості часто починають відчувати радість від сімейно-історичної роботи, коли вони бачать сотні людей, які розмістилися на чотирьох поверхах, досліджуючи генеалогічні записи. Під час одного незабутнього візиту гостю, який мав предків зі Східної Європи і не відчував великої зацікавленості до сімейної історії, показали бортові реєстраційні журнали та іммігрантські записи його предків. «Через дві з половиною години,—згадує сестра Шамвей,—ми сказали йому, що нам треба йти, але він відповів: «Ідіть, а я залишаюся».

З часом гості роз’їжджаються, але в них залишається незабутнє враження. «Як правило, гості залишають Солт-Лейк-Сіті зі словами: «Я приїхав, нічого не знаючи про Церкву, але я знайшов тепло, дружбу, любов і турботу»,—каже брат Сноу. А це, додає брат Шамвей, «є тим, що ми намагаємося зробити в першу чергу—звести мости розуміння між світом і Церквою».