Чи Він на землі знайде віру?

Що таке істинна віра? Віра означає «довіру й відданість Богу… тверде вірування в щось, що не має доказів»². Ми переконані, що «віра—це сподівання на те, чого не видно, але що є істинним… і має спиратися на Ісуса Христа». В дійсності, ми віримо, що «віра в Ісуса Христа є першим принципом євангелії»³.

Є люди, які можуть навчити нас вірити, якщо ми просто відкриємо серце й розум. До таких належить одна жінка, в якої помер чоловік. Залишившись одна виховувати сина, вона намагалася знайти способи, щоб якось триматися, але то був час страшного голоду. Їжі не вистачало, і багато людей гинуло.

Вичерпувалися запаси їжі, вичерпувалися і шанси жінки на виживання. Щодня вона безпорадно споглядала за тим, як її скромні запаси зменшувалися.

Марно чекаючи на покращення, жінка врешті-решт зустріла той день, коли продуктів залишилося тільки на один обід.

І саме тоді до неї прийшов незнайомець і попросив неймовірне. «Візьми мені,—сказав він їй,—шматок хліба».

Жінка повернулася до того чоловіка і сказала: «Як живий Господь, Бог твій,—не маю я калача, а тільки повну пригорщу борошна в дзбанку та трохи олії в горняті». Вона розповіла, що збиралася приготувати останній обід для себе і сина—«з’їмо ми, та й помремо».

Вона не знала, що перед нею стояв пророк Ілля, посланий до неї Господом. Те, що потім сказав їй цей пророк, може здивувати наших сучасників, які не розуміють вічного принципу віри.

«Не бійся!—сказав він їй.—Тільки спочатку зроби мені з того малого калача, і винесеш мені, а для себе та для сина свого зробиш потім».

Можете уявити собі, що вона, мабуть, подумала? Що вона відчувала? Не встигла вона відповісти, як чоловік продовжив: «Бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі».

Жінка, почувши це пророче обіцяння, пішла з вірою і зробила за словами Іллі. «І їла вона й він та її дім довгі дні,—«дзбанок муки не скінчився, і не забракло в горняті олії», за словом Господа, що говорив через Іллю»⁴.

Згідно з мудрістю нашої доби, прохання пророка може здатися несправедливим або егоїстичним. Згідно з мудрістю нашої доби, відповідь вдови може здатися немудрою і нерозумною. Здебільшого це через те, що прийняття наших рішень ґрунтується на тому, що ми бачимо. Ми приймаємо рішення на основі очевидних доказів та того, що здається нашими невідкладними, найважливішими потребами.

«Віра,—на противагу цьому,— то підстава сподіваного, доказ небаченого»⁵. Погляд очей віри проникає крізь темряву і бачить за нею світло. «Щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!»⁶

Занадто часто в наш час ми покладаємося не стільки на віру, скільки на власну здатність розбирати і розв’язувати проблеми. Якщо ми захворіли, сучасна медицина створить дива. Далекі відстані ми покриваємо за лічені години. У нас на руках інформація, яка б 500 років тому зробила з бідняка князя.

«Праведний житиме вірою»⁷,—сказано у Святому Письмі. І знову, що таке віра?

Віра існує тоді, коли абсолютна впевненість в тому, чого ми не бачимо, поєднується з діями, стовідсотково узгодженими з волею Небесного Батька. Без всіх трьох складників—по-перше, абсолютної впевненості; по-друге, дій; по-третє, стовідсоткового узгодження—ми маємо підробку—слабку й розмиту віру. Дозвольте зупинитися на цих трьох імперативах віри.

Перше: ми маємо бути впевнені в тому, чого не бачимо. Коли Фома зрештою відчув сліди від цвяхів і вклав долонь у бік воскреслого Спасителя, то визнав, що тепер-то повірив.

«Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!»⁸

Петро повторив ці слова, коли хвалив перших послідовників за їхню віру в Ісуса Христа. Він сказав:

«Ви Його любите, не бачивши, і віруєте в Нього, хоч тепер не бачите, а вірувавши, радієте невимовно й славною радістю,

бо досягаєте мети віри вашої—спасіння душам»⁹.

Друге: щоб наша віра спричинила зміни, мусимо діяти. Ми повинні робити все, що в наших силах, щоб перетворити пасивне переконання в активну віру, бо дійсно, «віра, коли діл не має,—мертва в собі!»¹⁰

У 1998 році Президент Гордон Б. Хінклі застеріг святих цієї Церкви, а також, значною мірою, весь світ. Він проголосив це застереження вчора на зборах священства. Він сказав: «Я підказую вам, що настав той час, коли необхідно привести до ладу свій дім. Так багато наших людей живе, ледь зводячи кінці з кінцями. Дійсно, дехто живе, беручи в борг… Я стурбований страшенною сумою заборгованості по споживчому кредиту, яка висить над нашою нацією, у тому числі й над нашими людьми»¹¹.

Брати і сестри, коли цей пророчий заклик було проголошено, деякі вірні члени Церкви проявили свою віру та прислухалися до поради пророка. Сьогодні вони глибоко вдячні, що зробили це. Інші, мабуть, вірили, що слова пророка є правдою, але їм забракло віри, навіть крихти з гірчичне зерно. Дехто відповідно зазнав фінансових, особистих та сімейних потрясінь.

Третє: віра людини має узгоджуватися з волею Небесного Батька, зокрема з Його законами природи. Горобець, що влітає в смерч, може вірити, що він без проблем летітиме в потоках повітря, але безжалісний закон природи зрештою переконає його в протилежному.

Чи мудріші ми за горобця? Часто в цьому світі за віру сприймають довірливість. Важко дивитись, як люди з легкістю сприймають минущі захоплення й теорії, відкидаючи чи недооцінюючи вічні принципи євангелії Ісуса Христа. Важко дивитись, як дехто з головою пірнає в безглуздість й аморальність, вірячи, що Бог якось визволить їх від неминучих і трагічних наслідків їхніх дій. Вони заходять так далеко, що просять про небесні благословення, знаючи в серці, що їхні вчинки прямо суперечать волі нашого Батька на Небесах.

Звідки ж нам дізнатися, чи узгоджується наша віра з волею Небесного Батька і чи схвалює Він наші прагнення? Ми повинні знати слово Бога. Однією з причин, з яких ми занурюємося в Писання, є пізнання стосунків Небесного Батька з людиною з самого початку. Якщо бажання нашого серця суперечать Писанням, тоді не варто далі реалізовувати їх.

Також ми повинні прислухатися до порад пророків останніх днів, адже вони вчать з натхненням.

Крім того, ми повинні розмірковувати, молитися і шукати проводу Духа. Якщо робитимемо так, Господь обіцяв: «Я скажу тобі у твоєму розумі і в твоєму серці, через Святого Духа, який зійде на тебе і який буде жити у твоєму серці»¹².

Тільки тоді, коли наша віра перебуває в гармонії з волею Небесного Батька, ми зможемо отримати благословення, яких прагнемо.

Якщо її правильно зрозуміти і проявляти, віра є однією з величних і славетних сил вічності. Потужність цієї сили неможливо осягнути. «Вірою… віки Словом Божим збудовані»¹³. Вірою води розступалися, зцілювалися хворі, замовкали нечестиві й уможливилося спасіння.

Наша віра—це фундамент, на якому стоїть наше духовне життя. Вона має бути найпершим його джерелом. Віра—це не стільки те, у що ми віримо, скільки те, чим ми живемо.

Пам’ятайте слова Спасителя: «Щодо того твого «коли можеш»,—то тому, хто вірує, все можливе!»¹⁴ «Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить»¹⁵.

Люди, які ходять з вірою, відчують, як їхнє життя оточує світло та благословення небес. Вони зрозуміють і пізнають те, що недоступне іншим. Хто не ходить з вірою, вважає духовне безглуздістю, адже воно може бути розпізнане виключно Духом¹⁶.

Небесні прояви запечатані від розуміння людей, які не мають віри. «Бо якщо не буде віри серед дітей людських,—каже нам Мороній,—Бог не зможе творити ніякого чуда серед них; ось чому він показав себе тільки після їхньої віри»¹⁷.

І все ж в усі часи історії, навіть у добу темряви, жили на землі люди, чий погляд очима віри пронизував темряву і бачив усе таким, яким воно є. Мороній каже, що «було багато таких, чия віра була такою надзвичайно сильною.., що їх не можна було утримувати поза завісою, і вони істинно побачили на свої власні очі те, що вони бачили оком віри, і вони зраділи»¹⁸.

Наші домівки мають бути осередками віри. Матері й батьки повинні вчити принципу віри своїх дітей. В цьому можуть допомогти дідусі й бабусі. Коли ми збираємося сім’єю, я намагаюся, якщо є нагода, поговорити сам на сам з кимось з онуків чи онук. Я сідаю з ними і ставлю декілька запитань. «Як твої справи?» «Як у школі?»

Тоді я запитую, що вони думають про істинну Церкву, і їхня відповідь для мене дуже вaжливa. Я намагаюся з’ясувати глибину їхньої віри та свідчення. Як бачу невпевненість, то запитую: «Ти дозволиш дідусеві поставити тобі одну мету?»

Тоді я раджу їм щодня читати Писання і рекомендую молитися Небесному Батькові на колінах щоранку і щовечора разом із батьком та мамою, а також персонально. Я раджу їм відвідувати причасні збори. Раджу завжди тримати себе в чистоті, завжди ходити на їхні збори, а також, серед всього іншого, завжди прагнути бути чутливими до нашіптувань Господа.

А одного разу після подібної розмови наш 8-річний онук подивився мені у вічі й запитав: «Дідусю, можна я вже піду?» Він зліз з моїх рук, і я подумав: «Чи зробив я щось корисне?» Безсумнівно, зробив, бо наступного дня він сказав: «Дякую за нашу коротeньку розмову».

Якщо ми підходимо до них з любов’ю, а не докором, то побачимо, що віра наших онуків зміцнюватиметься завдяки впливу та свідченню когось, хто любить Спасителя та Його божественну Церкву.

Інколи світ здається тьмяним. Інколи віра випробовується. Інколи здається, що для нас небеса зачинені. Та не слід впадати у відчай! Не треба полишати своєї віри! Ми не повинні втрачати надії!

Кілька років тому я почав помічати, що темрява навколо дедалі щільнішає. Це стурбувало мене, адже робити просте, наприклад, читати літери в Писаннях, стало важче. Мені було цікаво, що ж сталося з лампочками, і чому сучасні виробники не можуть зробити лампочки надійними, як це було в минулі роки.

Я замінив лампочки на яскравіші. Вони також стали випромінювати тьмяне світло. Я звинувачував погані люстри і лампочки. Я навіть засумнівався в незмінній яскравості сонця і аж тоді збагнув, що проблема може полягати не в кількості світла в кімнаті—проблема може бути в моїх очах.

Незабаром після того я обстежився в офтальмолога, який запевнив мене, що світ зовсім не тьмяніє. Причиною поступового занурення в темряву була катаракта на оці. Звичайно, це свідчило про мій вік. Я поклався на золоті руки фахівця, він видалив катаракту, і, о диво! Моє життя знов наповнило світло! Воно ніколи не ставало тьмяним, просто моя здатність бачити погіршилася.

Це навчило мене глибокій істині. Часто, коли світ здається темним, коли небеса наче віддаляються, ми схильні звинувачувати геть все навколо, хоч справжньою причиною темряви може бути брак віри в нас.

Будьте бадьорими. Майте віру і впевненість. Господь не залишить вас.

«Шукайте старанно, моліться завжди і будьте віруючими, і все спрацює вам на благо, якщо ви ходитимете праведно»,—обіцяє Господь у ці останні дні¹⁹.

Я знаю, як знав давній пророк Алма, що «ті, які покладають надію свою на Бога, будуть підтримані в їхніх випробуваннях, і їхніх бідах, і їхніх скорботах, і будуть піднесені в останній день»²⁰.

Наш Небесний Батько є могутньою Істотою, яка впливає і направляє. І хоч часом нам доводиться нести тягарі смутку, болю та журби; хоч нам буває важко зрозуміти випробування віри, які ми покликані пройти; хоч життя може здаватися темним і похмурим, силою віри ми абсолютно впевнені в тому, що люблячий Небесний Батько поруч.

Як обіцяв апостол Павло: «Отже, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа»²¹.

І колись ми будемо ясно бачити світло крізь темряву. Ми розумітимемо Його вічний план, Його милість та Його любов.

«Коли Син Людський прийде, чи знайде на землі Він віру?»

Можливо, якщо члени Церкви довіряться всім своїм серцем, втілять надії та вірування в дії і прагнутимуть направити своє життя за волею Господа, то відповідь на це запитання Спасителя, поставлене дві тисячі років тому, буде твердою: «Так! Він знайде віру. Він знайде її серед тих, хто взяв на себе Його ім’я. Знайде серед тих, хто живе за Його божественними принципами».

Я свідчу, що наш Господь і Спаситель, Ісус Христос, говорить до нас сьогодні через нашого пророка, провидця й одкровителя Президента Гордона Б. Хінклі. Я свідчу, що євангелія була відновлена в усій повноті через пророка Джозефа Сміта. Віра, вічна сила,—це дар від Небесного Батька усьому людству. Про цю вічну істину я особисто свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.