Чудова основа нашої віри

Мої дорогі брати і сестри, я прагну натхнення Господа, звертаючись до вас. Я так і не звик до цієї величної відповідальності—звертатися до святих останніх днів. Я вдячний за вашу доброту і ваше терпіння. Я постійно молюся, щоб бути гідним довіри людей.

Нещодавно я повернувся з дуже тривалої подорожі. Вона була виснажливою, але як чудово було зі святими! Якби можливо було, я передав би всі щоденні адміністративні справи Церкви іншим, а потім провів свій час серед наших людей, відвідуючи їх як у маленьких філіях, так і у великих колах. Я б хотів збиратися разом зі святими, де б вони не жили. Я знаю, що кожний член Церкви заслуговує на відвідування. Я відчуваю жаль, що через фізичні обмеження я не можу потиснути руку кожного. Але я можу дивитися їм в очі з радістю у моєму серці, висловити мою любов і залишити благословення.

Причиною моєї останньої подорожі було переосвячення Фрайберзького храму у Німеччині та освячення храму у Гаазі, Нідерланди. Я мав можливість освячувати Фрайберзький храм 17 років тому. Це була досить маленька будівля, побудована у країні, що мала назву Німецька Демократична Республіка, —у східній частині розділеної Німеччини. Її побудова була справжнім чудом. Президент Монсон, Ганс Рінггер та інші домоглися схильності уряду Східної Німеччини, який дав на це дозвіл.

Вона дуже добре служила протягом цих років. Зараз ганебна стіна зруйнована. Нашим людям стало легше подорожувати до Фрайберга. Будівля застаріла за ці роки і вже не відповідала вимогам.

Площа храму була збільшена, і він став більш прекрасним і зручним. Ми провели тільки одну сесію освячення. Святі зібралися з великої території. У великій кімнаті, де ми сиділи, ми могли дивитися на обличчя багатьох з тих сильних, переконаних і чудових святих, які протягом усіх цих років, коли сяяло сонце чи насувалися хмари, під час нав’язаних урядом обмежень і зараз, під час повної свободи, залишалися вірними, служили Господу і вистояли як гіганти. Я дуже вибачаюсь, що не міг обняти кожного з цих героїчних братів і сестер і сказати їм, як я сильно люблю їх. Якщо зараз вони слухають мене, я сподіваюсь, що вони дізнаються про мою любов і вибачать мій поспішний від’їзд.

Звідти ми полетіли у Францію владнати церковні справи. Потім ми полетіли до Роттердама і поїхали до Гааги. Працювати у трьох країнах протягом одного дня це досить важкий розклад для літньої людини.

Наступним ранком ми освятили храм в Гаазі, Нідерланди. Було проведено чотири сесії. Якою ж зворушливою і чудовою була ця подія.

Цей храм є прекрасною будівлею, що стоїть у хорошому місці. Я дуже вдячний за Дім Господа, який буде приймати святих з Нідерландів, Бельгії і Франції. Перші місіонери були направлені у цю частину Європи у 1861 році. Тисячі людей приєдналися до Церкви. Більшість з них емігрували у Штати. Але зараз ми маємо там чудове зібрання цінних і вірних святих останніх днів, які гідні мати Дім Господа.

Я вирішив, що якщо ми вже знаходимося в цій частині світу, то повинні відвідати й інші країни. Отже, ми полетіли до Києва в Україну. Я був там 21 рік тому. Я відчув нове відчуття свободи у повітрі. Яким це було натхненням зустрітися з більше ніж 3000 українських святих. Люди зібралися з далеких і близьких місць, переносячи великі незручності і витрати, щоб приїхати туди.

Одна сім’я не мала грошей, щоб привезти всіх членів своєї сім’ї. Батьки залишилися вдома і послали своїх дітей, щоб ті змогли бути з нами.

Звідти ми відправилися в Москву, Росія. Я також був там 21 рік тому, і там відбулися зміни. Це як електрика. Ви не можете її бачити. Але ви можете відчувати її. Тут у нас знову були чудові збори з можливістю мати бесіду з високопоставленими урядовцями, так само як в Україні.

Яка ж безцінна й приємна нагода то була—зустрітися з цими чудовими святими, які зібралися «по одному з міста, а з роду по два» в кошарі Сіону як здійснення пророцтва Єремії (див. Єремія 3:14). Їхнє життя не легке. Їхні тягарі важкі. Але їхня віра непохитна і їхні свідчення живі.

У цих віддалених місцях, незнайомих для більшості членів Церкви, полум’я євангелії горить яскраво і освітлює шлях тисячам.

Потім ми полетіли до Ісландії. Це чудове місце з прекрасними людьми. Тут ми мали тривалу бесіду з президентом країни, дуже видатним і здібним чоловіком, який був у Юті і дуже приємно відгукувався про наших людей.

Ми знову зустрілися зі святими. Яким це було натхненням дивитися на їхні обличчя, коли вони заповнили наш власний дім зборів у місті Рейк’явіку.

У всіх цих місцях, під час кожної можливості звертатися до багатьох людей одна думка постійно лунала в моїй голові—дивовижність цієї роботи, її абсолютна дивовижність. Слова нашого величного гімну, який тільки що співав хор, постійно спадали мені на думку:

Чи ми як святі останніх днів дійсно розуміємо і вдячні за силу нaшої позиції? Серед релігій світу вона унікальнa і чудовa.

Чи є ця Церква освітянським закладом? Так. Ми постійно і безкінечно навчаємо, навчаємо, навчаємо за великої різноманітності обставин. Чи це громадська організація? Безсумнівно. Це велика сім’я друзів, які збираються разом і радіють одне одному. Чи це товариство взаємодопомоги? Так. Вона має чудову програму самозабезпечення й допомоги тим, хто у скруті. Усе це в ній є, і навіть більше. Але, крім того, це Церква і царство Бога, засновані і керовані Вічним Батьком і Його Улюбленим Сином, воскреслим Господом Ісусом Христом, щоб благословляти всіх, хто належить до її отари.

Ми проголошуємо абсолютно ясно, що Бог вічний Батько і Його Син, Господь Ісус Христос, явилися особисто хлопцю Джозефу Сміту.

Коли у мене брав інтерв’ю Майк Уоллес з програми 60 хвилин, він запитав мене, чи я дійсно в це вірю. Я відповів: «Так, сер. Так, це було чудо».

Я маю саме такі відчуття. Уся наша міць основана на дійсності того видіння. Воно або відбулося, або ні. Якщо ні, то ця робота—шахрайство. Якщо воно відбулося, то ця робота найбільш важлива і прекрасна під небесами.

Подумайте про це, мої брати і сестри. Протягом століть небеса залишалися запечатаними. Хороші чоловіки і жінки, і їх було не мало—дійсно величні і прекрасні люди—намагалися виправити, зміцнити і вдосконалити свої системи поклоніння і зміст учення. Я висловлюю їм свою шану і повагу. Наскільки кращим став світ завдяки їхнім сміливим вчинкам. Хоча я вірю, що їхня робота була натхненною, вона не супроводжувалася відкриттям небес і явленням Божества.

Тоді у 1820 році відбулася славетна подія у відповідь на молитву хлопця, який прочитав у своїй сімейній Біблії слова Якова: «А якщо кому з вас не стачає мудрости, нехай просить від Бога, що всім дає просто, та не докоряє,—і буде вона йому дана» (Якова 1:5).

На цій унікальній і чудовій події основана дійсність цієї Церкви.

У всій записаній релігійній історії не існує нічого, щоб можна було порівняти з цим. Новий Завіт описує хрищення Ісуса, коли було чути голос Бога і Святий Дух спустився у вигляді голуба. На горі Переображення Петро, Яків та Іван бачили Господа, який преобразився перед ними. Вони чули голос Батька, але не бачили Його.

Чому і Батько, і Син явилися хлопцю, простому хлопцю? Вони явилися заради одного—започаткувати найвеличніший розподіл євангелії за всіх часів, коли усі попередні розподіли повинні були бути зібрані й передані разом в одному розподілі.

Чи має хто-небудь сумнів у тому, що час, в який ми живемо, найбільш чудовий в історії світу? Ми бачимо дивовижний розквіт науки, медицини, зв’язку, транспорту, незрівнянний з усіма іншими періодами історії людства. Розумно припустити, що повинен був бути також і розквіт духовного знання як частини цього незрівнянного ренесансу світла і розуміння?

Інструментом в цій роботі Бога був хлопець, чий розум не був заповнений філософією людей. Той розум був чистим і незаповненим ученням в традиціях того часу.

Легко зрозуміти, чому люди не сприймають цю розповідь. Це майже поза розумінням. Але все це так зрозуміло. Ті, хто знайомий зі Старим Завітом, визнають явлення Єгови пророкам, які жили у той, порівняно простий час. Чи можуть вони обґрунтовано заперечувати потребу явлення Бога небес і Його воскреслого Сина у цей дуже складний період історії світу?

Те, що Вони явилися, обидва, що Джозеф бачив їх у Їхній сяючій славі, що Вони говорили з ним і що він чув і записав Їхні слова—ми свідчимо про ці чудові речі.

Я знав так званих інтелектуалів, які говорили, що Церква своєю історією потрапила в пастку. Я відповів тоді, що без тієї історії у нас нічого не було б. Істина щодо цієї унікальної, неповторної і значної події є найбільш важливою частиною нашої віри.

Але це славне видіння було тільки початком подій, що супроводжували ранню історію цієї роботи.

Якщо того видіння було недостатньо, щоб підтвердити особистість і реальність Викупителя людства, то за ним з’явилася Книга Мормона. Це щось таке, що людина могла б тримати у своїх руках, могла б відчувати «вагу». Вона могла читати її. Вона могла молитися про неї, бо вона містила обіцяння, що Святий Дух буде проголошувати про її істинність, якщо те свідчення шукалося через молитву.

Ця чудова книга є свідченням про реальність Сина Бога. Біблія проголошує, що «справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків» (Матвій 18:16). Біблія, свідчення Старого світу, є одним свідченням. Книга Мормона, свідчення Нового світу, є іншим свідченням.

Я не можу зрозуміти, чому християнський світ не визнає цієї книги. Мені здавалося, що вони шукають чого завгодно, що б без сумнівів стверджувало реальність і божественність Спасителя світу.

За цим прийшло відновлення священства—спочатку Ааронового від рук Івана Христителя, який христив Ісуса в Йордані.

Потім явилися Петро, Яків і Іван, апостоли Господа, які дарували у наш час те, що вони отримали від рук Учителя, з яким вони ходили, саме «ключі… від Царства Небесного» з владою зв’язувати на небесах те, що було зв’язано на землі (див. Матвій 16:19).

Після цього було даровано інші ключі священства від рук Мойсея, Іліаса та Іллі.

Подумайте про це, мої брати і сестри. Подумайте, наскільки це чудово.

Це відновлена Церква Ісуса Христа. Ми як народ є святими останніх днів. Ми свідчимо, що небеса було відкрито, що завіси було розсунуто, що Бог говорив і що Ісус Христос явив Себе, після чого було дарування божественної влади.

Ісус Христос є наріжним каменем цієї роботи, і вона побудована на «основі апостолів і пророків» (Ефесянам 2:20).

Це дивовижне відновлення повинно зробити нас толерантними, добросусідськими, вдячними і добрими щодо інших. Ми не можемо бути хвалькуватими. Ми не можемо бути гордовитими. Ми можемо бути вдячними, якими ми повинні бути. Ми можемо бути смиренними, якими ми повинні бути.

Ми любимо тих, хто належить до інших церков. Ми співпрацюємо з ними в хороших справах. Ми поважаємо їх. Але ми ніколи не повинні забувати наше коріння. Це коріння лежить глибоко в землі і пов’язано з відкриттям цього останнього розподілу, розподілу повноти часів.

Яким це було натхненням дивитися в обличчя чоловіків і жінок по всьому світу, які мають у своїх серцях важливе переконання про істинність цієї основи.

Щодо божественного повноваження, то воно є найбільш важливою частиною всієї справи.

Нехай полине подяка до Бога за Його чудові дари свідчення, повноваження, і учення, пов’язані з цією відновленою Церквою Ісуса Христа.

Це повинно бути нашим величним і єдиним посланням світу. Ми не пропонуємо його з хвастовством. Ми свідчимо зі смиренністю, але з урочистістю і повною щирістю. Ми запрошуємо всіх, увесь світ, вислухати цю розповідь і дізнатися про її істинність. Благослови нас Бог—тих, хто вірить в Його явлення, і допоможи нам розповсюдити знання про ці великі і чудові події до всіх, хто побажає слухати. Ми кажемо вам у дусі любові: принесіть з собою усе добре і істинне, що ви маєте і що отримали з будь-якого джерела, приходьте й подивимося, чи можемо ми до цього додати. Це запрошення я посилаю усім чоловікам і жінкам з моїм урочистим свідченням, що ця робота істинна, бо я знаю про істинність її силою Святого Духа. В ім’я Ісуса Христа, амінь.