Найвеличніше покоління місіонерів

В одній з найбільш вражаючих та повчальних історій з Книги Мормона народ Аммона склав завіт ніколи не брати в руки зброю для пролиття крові. Але, «коли вони побачили, яку небезпеку, і багато скорбот… Нефійці знесли заради них, вони були зворушені співчуттям і мали бажання взятися за зброю на захист своєї країни» (Алма 53:13). Геламан та його брати переконали їх вшановувати свій завіт з Господом.

Ця історія з Писань не відкриває, хто першим збагнув, що сини народу не укладали той завіт, як їхні батьки. Мені подобається ідея, що це міг зробити один з юнаків, запропонувавши, щоб йому та його одноліткам дозволили «тримати зброю війни, і вони називали себе Нефійцями.

І вони увійшли в завіт боротися за волю Нефійців, так, щоб захищати землю аж до того, щоб положити свої життя» (Алма 53:16–17).

Для загону з 2 тисяч юнаків це було надзвичайним завданням, але й вони були надзвичайними юнаками. Як нам кажуть Писання, «вони були надзвичайно хоробрими, бо мали мужність, а також силу і спритність; але знаєте, це ще не все—вони були такими людьми, які були вірними завжди в усьому, що їм довірялося.

Так, вони були людьми істини і розсудливості, бо їх було навчено дотримуватися заповідей Бога і йти чесно перед ним» (Алма 53:20–21).

Далі в історії розповідається, як відважно ці юнаки боролися проти набагато старших й досвідченіших ламанійських воїнів. Як казав їхній командир Геламан, «боролися вони начебто з силою Бога;… з такою могутньою силою вони нападали на Ламанійців, що перелякали їх; і з цієї причини Ламанійці здалися як полонені війни» (Алма 56:56).

Уявляєте?! Ці неоперені юнаки були в такій духовній та фізичній формі, були такими могутніми, що перелякали й полонили своїх ворогів! Хоча всі 2 тисячі юнаків були поранені в тій чи іншій битві, ніхто з них не загинув (див. Алма 57:25). І знову слова Геламана: «І ми справедливо приписували це чудотворній силі Бога, через їхню надзвичайну віру в те, у що їх було навчено вірити—що є справедливий Бог, і той, хто не сумнівається, того буде збережено його дивовижною силою» (Алма 57:26).

Брати, сьогодні ми беремо участь у війні, яка багато в чому важча, небезпечніша, ніж війна між нефійцями та ламанійцями. Наш ворог підступний і могутній. Ми б’ємося проти Люцифера, батька всієї брехні, ворога всього доброго, праведного і святого. Ми дійсно живемо в час, який передрікав Павло, коли «будуть… люди самолюбні, грошолюбні, зарозумілі, горді, богозневажники, батькам неслухняні, невдячні, непобожні,

нелюбовні, запеклі, осудливі, нестримливі, жорстокі, ненависники добра,…

що більше люблять розкоші, аніж люблять Бога,—

вони мають вигляд благочестя, але сили його відреклися. Відвертайсь від таких!» (2 Тимофію 3:2–5).

Вам це знайомо, брати? На мій погляд, йдеться про вечірній ефір на телебаченні.

Це «тяжкі часи». Ми б’ємося за людські душі, в буквальному розумінні. Ворог нещадний і невтомний. Він з небезпечною швидкістю бере полонених вічності. І здаватися, схоже, не збирається.

І хоч ми глибоко вдячні багатьом членам Церкви, які роблять багато подвигів у війні за істину й світло, я мушу зізнатися вам, що цього ще не досить. Нам потрібно більше допомоги. І як народ Аммона дивився на своїх синів як на підсилення у війні проти ламанійців, так само і ми дивимося на вас, мої молоді брати Ааронового священства. Ви потрібні нам. Як і 2 тисячі юних воїнів Геламана, ви також є духовними синами Бога і також можете отримати силу, щоб будувати і захищати Його царство. Нам потрібно, щоб ви укладали священні завіти, як зробили це вони. Нам потрібно, щоб ви були абсолютно слухняними й вірними, як вони.

Зараз нам потрібне найвеличніше покоління місіонерів за всю історію Церкви. Нам потрібні гідні, підготовлені, духовно сильні місіонери, які були б, як 2 тисячі юних воїнів Геламана,—«надзвичайно хоробрими, бо мали мужність, а також силу і спритність» і «вірними завжди в усьому, що… довірялося» (Алма 53:20).

Прислухайтеся до цих слів, мої юні брати: хоробрість, мужність, сила, спритність, вірність. Нам не потрібні духовно слабкі й наполовину віддані юнаки. Ви потрібні нам не для того, щоб замінити попередників; нам потрібне ваше серце й душа. Нам потрібні енергійні, кмітливі, палкі місіонери, які знають, як почути нашіптування Святого Духа й відповісти на них. Цей час не для духовних слабаків. Ми не можемо послати вас на місію для активізації, виправлення чи здобуття свідчення. У нас на це просто немає часу. Нам потрібно, щоб ви були сповнені «віри, надії, милосердя й любові, з оком, єдиноспрямованим до слави Бога» (див. УЗ 4:5).

Як апостол Господа Ісуса Христа я закликаю вас прямо зараз, сьогодні, стати повністю й абсолютно гідними. Вирішіть і зобов’яжіться перед собою і Богом, що з цієї миті й назавжди ви будете щосили намагатися тримати серце, руки та розум чистими і незаплямованими ніякою гріховною аморальністю. Вирішіть уникати порнографії, як найпідступнішої хвороби, бо саме нею вона є. Вирішіть ні в якому вигляді не вживати тютюн, спиртне та наркотики. Вирішіть бути чесними. Вирішіть бути відданими громадянами і дотримуватися законів країни, в якій живете. Вирішіть, що починаючи з цього вечора ви ніколи не опоганите свого тіла і не будете вживати вульгарних слів, не гідних носія священства.

І це ще не все, що ми очікуємо від вас, юні брати. Ми очікуємо, що у вас буде розуміння відновленої євангелії Ісуса Христа і непохитне свідчення про неї. Ми очікуємо, що ви наполегливо працюватимете. Очікуємо, що будете укладати завіти й дотримуватися їх. Очікуємо, що як місіонери будете відповідати славному посланню, що його будете нести.

Це серйозні норми. Ми усвідомлюємо це, але не виправдовуємося. Це ті ж самі норми, що висунуті Господом для отримання Мелхиседекового священства, права ввійти до храму, служити на місії і бути праведними чоловіками й батьками. В них нічого нового, нічого, чого б ви не чули раніше. Але сьогодні ми закликаємо вас, наші молоді брати Ааронового священства, підвестися, випрямитися й у всьому підготуватися до служіння Господу.

Багато хто з вас уже на цьому шляху, і ми хвалимо вас за вашу гідність та непохитність. А щодо тих, хто ще не став на нього, нехай сьогоднішній вечір відкриє для вас процес підготовки. Якщо ви бачите, що над гідністю треба ще попрацювати, вирішіть зробити відповідні зміни, почніть негайно. Якщо вам треба поговорити з батьком та єпископом про гріхи, які ви, можливо, скоїли, не зволікайте, зробіть це зараз. Вони допоможуть вам покаятися й перемінитися, щоб ви посіли своє місце в найвеличнішому поколінні місіонерів.

Будь ласка, зрозумійте: планку норм для місіонерського служіння піднято. Доба місіонерів типу «покаюся й поїду» пройшла. Ви знаєте, про що я кажу, мої молоді брати, правда? У декого з юнаків склалося хибне враження, що вони можуть грішити, а тоді покаятися у вісімнадцять з половиною років, щоб у дев’ятнадцять поїхати на місію. Це правда, ви можете розкаятися в гріху, але при цьому не обов’язково станете гідними служити. Набагато краще тримати себе чистим і доброчесним, виконуючи такі прості речі:

• Навчіться зв’язуватися з Небесним Батьком у змістовній молитві.

• Зберігайте святість Суботнього дня.

• Працюйте і відкладайте заощаджені кошти.

• Чесно і повністю сплачуйте десятину.

• Обмежуйте себе в часі, що витрачається на комп’ютерні ігри. Кількість вбитих за хвилину монстрів у комп’ютерній грі аж ніяк не посприяє підготовці до місіонерського служіння.

• Приділяйте Господові більше часу, досліджуючи Писання й пізнаючи те послання про Відновлення, яке ми несемо світові.

• Служіть іншим і свідчіть їм.

А тепер до батьків: ви відіграєте життєво важливу роль в цьому підготовчому процесі. Ми знаємо, що найбільший вплив на юнаків у підготовці до Мелхиседекового священства, шлюбу та батьківства справляє сім’я. Якщо ваші сини розуміють основні вчення, що є необхідним для становлення праведного батька, вони звісно ж будуть готові служити місіонерами повного дня. На жаль, надто багато батьків забувають про цей вічний обов’язок. Вам може здатися, що єпископ та вчителі й провідники семінарії, Недільної школи і Товариства молодих чоловіків мають більше шансів надихнути ваших синів. Це абсолютно не так. І хоч керівники в Церкві відіграють важливу роль в підготовці вашого сина до священства й місії, вони мають бути допомогою вам. Це не замінить вашого натхненного повчання, проводу й коректування.

Якщо ми «піднімаємо планку» для ваших синів, які бажають служити на місії, то відповідно «піднімаємо планку» для вас. Якщо більше очікуємо від них, то також більше очікуємо від вас і ваших дружин. Пам’ятайте, 2 тисячі юних воїнів Геламана були вірними тому, що «їх було навчено дотримуватися заповідей Бога і йти чесно перед ним» (Алма 53:21), а це навчання здійснювалося у них вдома.

Деякі батьки думають, що не можуть ставити дітям запитання щодо їхньої гідності. Вони кажуть, що це привілей виключно єпископа. Батьки, у вас є не тільки право знати про гідність своїх дітей,—це ваш обов’язок. Ви зобов’язані знати, як ідуть справи у ваших дітей в плані їхнього духовного благополуччя і прогресу. Вам треба уважно слідкувати за питаннями й проблемами, якими вони з вами діляться. Ставте дітям конкретні запитання щодо їхньої гідності і не погоджуйтеся ні на що інше, крім конкретних відповідей.

Надто часто наші єпископи змушені радити молоді поговорити з батьками про їхні проблеми. Насправді-то такий процес має протікати у зворотному напрямку. Батьки повинні бути настільки близько ознайомлені з тим, що відбувається в житті їхніх дітей, щоб знати про проблему ще до єпископа. Вони повинні радитися з дітьми і разом з ними йти до єпископа, якщо це необхідно для повного покаяння. Як призначений божественним чином суддя в Ізраїлі єпископ і президент колу від імені Церкви визначить гідність і розв’яже проблему, але, батьки, на вас лежить вічна відповідальність за благополуччя ваших дітей. Будь ласка, готуючи синів до отримання Мелхиседекового священства та служіння на місії, займіть ваше по праву місце як порадник та провідник священства.

А тепер слово до вас, єпископи. Я розумію, що існує багато юнаків, яких вдома не чекає праведний батько. В такому випадку направте ресурси Церкви так, щоб цих носіїв Ааронового священства навчали брати священства Мелхиседекового, які можуть допомогти їм у підготовці до майбутнього служіння у священстві. На вас, єпископи і президенти колів, лежить обов’язок рекомендувати лише тих юнаків та дівчат, які, на ваш погляд, готові духовно, фізично, інтелектуально й морально зустрітися з реаліями сучасної місіонерської роботи. Брати, судіть мудро й пам’ятайте, що не всіх юнаків слід покликати служити далеко від дому; декого краще покликати служити під вашим провідництвом місіонерами приходів.

А вам, хто зараз служить місіонером повного дня, ми вдячні за ваше служіння. Цей вечір є доброю нагодою для кожного з вас пильно придивитися до свого становища, і якщо ви «не дотягуєте», президент місії допоможе вам зробити все необхідне, щоб стати успішним, відданим слугою Господові.

І тепер, нарешті, ви, хто вже відслужив, будь ласка, пам’ятайте, що вас відкликали з місії, але не з Церкви. Два роки ви служили представниками Господа Ісуса Христа. Ми сподіваємося, що ви завжди будете виглядати й поводитися як Його учні. Виглядайте так само. Дійте так само. Не йдіть курсом цього світу та за його модою. Ви кращі за це. Якщо ви послизнулися, зробіть все необхідне для відновлення духовного балансу. Шлях здобуття щастя й успіху після місії здебільшого такий самий, яким він був під час місії: багато моліться, багато працюйте і будьте слухняними. Займіть негайно себе чимось і знайдіть вічного супутника, щоб з ним насолоджуватися життям. Служіть разом Господу і виховуйте наступне величне покоління.

Брати мої, сьогодні я відверто говорив з вами. Сподіваюся, що ви відчуваєте любов і турботу, яка струменить від Першого Президентства, Кворуму Дванадцятьох Апостолів та інших церковних керівників, коли ми просимо вас нині ж підготуватися, щоб разом з нами нести благословення відновленої євангелії всім народам землі. Кожен з вас безцінний, і ми хочемо, щоб всі ви мали успіх і не постраждали у війні за душі дітей Небесного Батька. Я молюся, щоб Бог благословив вас мужністю бути «вірними завжди» (Алма 53:20) та здатністю усвідомити, ким ви є і що приготував для вас Господь, в ім’я Господа Ісуса Христа, амінь.