«О, якби я був ангелом і міг би мати бажання в моєму серці»

Мої любі брати і сестри, ми знову вітаємо вас на величній всесвітній конференції Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.

Алма проголосив: «О, якби я був ангелом і міг би мати бажання в моєму серці, щоб я міг піти і говорити сурмою Бога, таким голосом, щоб похитнути землю, і закликати до покаяння кожний народ!» (Алма 29:1).

Ми майже спроможні тепер це зробити. Збори цієї конференції транслюватимуться в усьому світі, й доповідачів будуть чути і бачити святі останніх днів на кожному континенті. Ми пройшли довгий шлях, щоб стати свідками здійснення видіння, поданого у книзі одкровень: «І побачив я іншого Ангола, що летів серед неба, і мав благовістити вічну Євангелію мешканцям землі, і кожному людові, і племені, і язику, і народові» (Одкровення 14:6).

Яка це надзвичайна подія, мої брати і сестри. Її важко усвідомити. Ми промовляємо з цього дивовижного Конференц-центру. Я не знаю жодної іншої споруди, яку можна було б порівняти з цією.

Ми—одна величезна сім’я, представники людської родини у цьому безмежному і прекрасному світі.

Багато з вас брали участь в освяченні храму в Наву у червні цього року. Це була визначна й незвичайна подія, яка надовго залишиться в пам’яті. Ми освятили не тільки дивовижний будинок—дім Господа—але й прекрасний меморіал пророку Джозефу Сміту.

У 1841 році, через два роки після приїзду у Наву, цей пророк почав закладати дім Господа, який повинен був стояти як вінець Божій роботі.

Важко повірити, що за тих умов і в тих обставинах була створена споруда такої величі, яка мала знаходитись там, що раніше було прикордонною окраїною Америки.

Я сумніваюся, дуже сумніваюся, що в усьому штаті Іллінойс була якась інша споруда такого дизайну та величі.

Вона мала бути освячена для роботи Всемогутнього, щоб здійснити Його вічні цілі.

Люди не жаліли зусиль. Жодна жертва не була надто великою. Протягом наступних п’яти років чоловіки точили каміння й закладали основу та фундамент, зводили стіни та робили оздоблення. Сотні людей тимчасово переселилися на північ штату, щоб рубати дерева у великій кількості, потім зв’язувати їх, утворюючи плоти, які сплавлялися річкою до Наву. Прекрасні речі створювали з цієї деревини. Збиралися пенси на купівлю цвяхів. Неуявні жертви були зроблені, щоб придбати скло. Святі будували дім Богу, і він мав бути якомога кращим з того, на що вони були здатні.

У розпалі цього будівництва 27 червня 1844 року в Картеджі були вбиті пророк і його брат Гайрум.

Жоден з нас, які живуть сьогодні, не зможе усвідомити, яким спустошуючим ударом це було для святих. Їхнього провідника не стало—його, людини видінь і одкровень. Він був не тільки їхнім провідником. Він був їхнім пророком. Страшенним був їхній смуток, жахливим їхнє горе.

За кермом став Бригам Янг, президент Кворуму дванадцятьох. Джозеф переклав свою владу на плечі апостолів. Бригам був переконаний у необхідності завершення храму, і робота продовжилася. День і ніч вони просувалися до своєї мети, незважаючи на всі протизаконні погрози, які кидали їм зловмисники. У 1845 році вони знали, що не могли залишатися в місті, яке побудували на болотистій місцевості річки. Вони знали, що доведеться піти. Настав час поквапитися: по-перше, щоб закінчити храм, а по-друге—зробити візки й зібрати речі для того, щоб вирушити в пустиню на Захід.

Обрядова робота почалася ще до повного завершення храму. Вона проходила спішно, аж доки в люту зиму 1846 року люди не почали зачиняти двері своїх домівок і візки повільно рушили вулицею Парлі до краю води, а тоді через річку й до берегів штату Айова.

Вихід продовжувався. Через страшенний холод річка замерзла. Але стало можливим пересування по льоду.

Святі востаннє подивилися на схід, на місто їхніх мрій і на храм їхнього Бога. Тоді вони спрямували свій погляд на захід у невідоме майбутнє.

Згодом храм був освячений, і ті, хто його освячували, сказали «амінь» і рушили в дорогу. Пізніше храм був підпалений чоловіком, який сам ледь не втратив життя в цьому лиходійстві. Зрештою, смерч зрівняв з землею майже все, що залишилося. Дім Господа, велична мета їхньої праці, був знищений.

Наву стало наче містом примар. Життя в ньому уповільнювалося, доки майже не завмерло. Місце, де стояв храм, було зоране й засаджене. Пройшли роки, і почалося поступове пробудження. Наш народ, нащадки тих, хто колись там жив, збудили в собі пам’ять про їхніх предків з бажанням вшанувати людей, які сплатили таку жахливу ціну. З часом місто знову ожило й частини Наву були відновлені.

Керуючись підказкою Духа й бажаннями мого батька, який служив президентом місії в тій місцевості і який хотів відбудувати храм на сторічний ювілей міста Наву, але так і не зміг цього зробити, на квітневій Генеральній конференції 1999 року ми оголосили, що відбудуємо цю історичну споруду.

Здійнялося радісне хвилювання. Чоловіки й жінки висловлювали бажання допомогти. Були запропоновані великі пожертвування грошей та майстерних талантів. І знову люди не жаліли нічого. Ми відбудовували дім Господа як меморіал Джозефу Сміту і як приношення нашому Богові. 27 червня цього року після обіду, приблизно в той самий час, коли Джозеф і Гайрум були застрелені в Картеджі 158 років тому, ми освятили дивовижну нову споруду. Вона надзвичайно красива. Вона стоїть на тому ж самому місці, де стояв перший храм. Її зовнішні розміри точно такі ж, як і були тоді. Це належний і прийнятний меморіал великому пророкові цього розподілу Джозефу-провидцю.

Я так вдячний, так глибоко вдячний за те, що сталося. Сьогодні, спрямований на захід, на крутому пагорбі над містом Наву, з іншого берегу річки Міссісіпі й за рівнинами Айови стоїть храм Джозефа, могутній дім Бога. Тут, у Долині Солоного озера, спрямований на схід до того прекрасного храму в Наву, стоїть храм Бригама, Солт-Лейкський храм. Вони дивляться один на одного як обкладинки, між якими томи книг, де говориться про страждання, смуток, жертви, навіть смерть тисяч людей, які пройшли довгий шлях від річки Міссісіпі до долини Великого Солоного озера.

Храм у Наву став 113-м діючим храмом. Після нього ми освятили ще один у Гаазі, Нідерланди, що в загальному становить 114. Ці прекрасні споруди різних розмірів та архітектурних дизайнів тепер розсіяні серед усіх народів землі. Їх було збудовано, щоб полегшити нашим людям виконання роботи Всемогутнього, Чий замисел полягає в тому, щоб здійснити безсмертя та вічне життя людини (див. Мойсей 1:39). Ці храми були збудовані для того, щоб їх використовували. Таким чином ми вшановуємо нашого Батька.

На відкритті цієї конференції я спонукаю вас, мої брати і сестри, використовувати храми Церкви.

Ідіть туди й виконуйте величну й дивовижну роботу, яку приготував для вас Бог небес. Давайте навчатися там Його шляхам і Його плану. Давайте складати там завіти, які поведуть нас шляхами праведності, самовідданості та істини. Давайте з’єднаємося там сім’ями вічним завітом згідно з владою священства Бога.

І давайте ми там запропонуємо ці самі благословення людям з попередніх поколінь, навіть власним предкам, які чекають на служіння, яке ми можемо зараз надати.

Нехай благословення небес зійдуть на вас, мої дорогі брати і сестри. Нехай дух Іллі торкнеться ваших сердець і спонукає вас виконувати роботу за інших, які не можуть іти вперед, доки ви цього не зробите. Давайте радіти нашому величному привілею, я смиренно молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.