Ви всі зійшли з небес

Мої дорогі сестри, мене зворушує ваша присутність і я відчуваю глибоке смирення. Ми раді бачити Президента Хінклі та президента Монсона. Спів хору був надзвичайно піднесеним. Молитва сестри Сейнз була запрошенням для Божества перебувати з нами. Натхненні виступи сестер Бонні Паркін, Кетлін Х’юз та Енн Пінгрі були неймовірними. Ми з Президентом Хінклі і президентом Монсоном брали участь у рукопокладанні та благословенні цих трьох сестер у Генеральне президентство Товариства допомоги. Їхній священний обов’язок полягає в тому, щоб вести цю величну організацію сестер під провідництвом священства. Благословення, сказані цим трьом сестрам загалом та конкретно кожній, були могутніми і проникливими. Рукопокладаючи сестру Паркін, Президент Хінклі нагадав сестрам, «що пророк Джозеф визначив роботу Товариства допомоги як таку, щоб допомагати, служити потребам бідних, нужденних, обтяжених і стражденних, а також, щоб благословляти жінок».

Наше гасло сьогодні: «Господи, ось я; пошли мене». Цей зовсім простий вислів є дуже доречним цього вечора, коли я звертаюся до вас, сестри, адже так багато з вас дуже добре продемонстрували готовність виступити вперед і служити. Ви всі зійшли з небес. Ви є дивовижною прикрасою людської раси. Ваша роль, сестри, є особливою й унікальною в Господній роботі. Ви є вихователями й опікунами, які, за словами пророка Джозефа Сміта, мають «почуття милосердя та доброзичливості»¹.

У мене немає слів, щоб виразити свою повагу, вдячність і захват вами, прекрасні сестри. Жінки всіх часів у цій Церкві були наділені божественним, виключно жіночим даром співчуття. Нас приводять у смирення ваші вияви віри, відданості, слухняності, ніжного служіння, а також ваші приклади праведності. Ця Церква не змогла б досягти свого призначення без відданих, вірних жінок, які своєю праведністю невимірно зміцнили Церкву. Протягом років сестри Церкви стикалися з труднощами такими ж великими, як і ви сьогодні. Ваші труднощі відрізняються від тих, що мали ваші матері, бабусі і прабабусі, але вони цілком реальні.

Я радію тому, що в Церкві та світі можливості для жінок зростають. Ми сподіваємося, що ви звеличите ці зростаючі можливості, привносячи в них ваш неповторний жіночий дотик. Ці можливості справді необмежені. Коли пророк Джозеф Сміт установив цю організацію, він «відкрив шлях до емансипації жіноцтва» і «ця зміна вплинула на весь світ»². З того часу, як у 1842 році відкрився цей шлях, на землю й до жінок прийшло більше знання, ніж за всю історію світу.

Протягом років завдяки натхненню це величне товариство жінок зазнавало змін, але основне завдання Товариства допомоги залишилося незмінним. Пророк Джозеф висловився дуже чітко, що ваша робота «не лише допомагати бідним, але й спасати душі»³.

На мій погляд, чотирма незмінними головними принципами цього товариства є:

Перше, це божественно встановлене сестринство.

Друге, це місце навчання.

Третє, це організація, основна мета якої—служити іншим. Її гасло: «Милосердя ніколи не минає».

Четверте, це місце, де жінки можуть спілкуватися й зав’язувати вічну дружбу⁴.

Я радію тому, що у вас, молоді сестри, є можливість брати участь у житті Товариства допомоги з 18 років. Ви отримаєте велику користь від членства у цій життєво необхідній організації. Ваше життя благословлятиметься в міру того, як ви з готовністю разом з сестрами братимете участь у співчутливому служінні та опікуванні нужденних. Навчальна програма Товариства допомоги зосереджена на основному вченні Церкви й дасть вам можливість вивчати євангелію й збільшувати духовність. Навчальна програма важлива для всього людства, а не тільки для дружин і матерів. Усіх сестер, включаючи вас, молоді сестри, слід «пам’ятати і насичувати добрим словом Бога»⁵. Учення Церкви зміцнить вас і допоможе розвинути духовність, необхідну для подолання труднощів життя.

Добре знайома мені дівчина поділилася такими спостереженнями: «Мені 18 років, і я наймолодший член Товариства допомоги в нашому приході. Мені подобається відвідувати збори Товариства допомоги з мамою та бабусею, тому що це так приємно проводити з ними час як з друзями. Мені подобається слухати, як мама розмовляє зі своїми подругами, тому що це дає мені можливість познайомитися з сестрами її віку. З деякими сестрами ми завжди при зустрічі обіймаємося, вони запитують мене, де я працюю і чим займаюся влітку. Вони допомагають мені відчути себе важливою й особливою для них. Завдяки тому, що я спілкувалася в приході з жінками, які можуть бути моїми бабусями і прабабусями, я розвинула нові й особливі дружні стосунки, які збагатили та благословили моє життя. Мені також подобаються уроки, які викладають літні сестри. Вони жили в різних місцях, і їхній особистий досвід відкриває для мене краще бачення того, як долати життєві труднощі та проблеми. Історії, якими вони діляться з власного життя, цікаві й допомагають мені краще зрозуміти урок. Я усвідомила, що Товариство допомоги справді для всіх жінок, незалежно від їхнього віку»⁶.

Незважаючи на обставини, в яких ви, сестри, перебуваєте, ваш вплив може мати дивовижну силу. Мені здається, ви схильні недооцінювати вашу невимірну здатність благословляти життя інших людей. У більшості випадків ця здатність виявляється не прилюдно, а у ваших прикладах праведності і незліченних благородних вчинках любові та доброти, здійснених з абсолютною природністю, дуже часто на особистісному рівні.

У Писаннях у всій повноті представлена особлива турбота Господа про вдів. Ця турбота, безсумнівно, стосується і всіх одиноких матерів. На них покладено стільки обов’язків! Вони повинні забезпечувати їжею та одягом, а також усім іншим, потрібним для сім’ї. Вони також повинні виховувати своїх дітей з особливою любов’ю і турботою.

Нещодавно я одержав листа від сина сестри, яка знаходилася в такій ситуації, і я прочитаю з нього один абзац: «Коли наша сім’я була молодою, мама могла бути домогосподаркою. Саме цим вона і хотіла займатися, але десь 28 років тому, коли раптом залишилася сама з чотирма дітьми віком від 5 до 14 років, вона була змушена влаштуватися на роботу, щоб забезпечувати нас усім необхідним. Хоча відомо, що це не ідеальна ситуація для виховання сім’ї, мама сумлінно продовжувала ростити нас у євангелії й виконувала всі сімейні обов’язки, працюючи на постійній роботі і забезпечуючи нас фінансово. Тільки зараз, коли я сам став батьком і благословенний тим, що моя дружина знаходиться вдома й турбується про наших дітей, я почав повністю розуміти тодішню мамину ситуацію й випробування, пов’язані з нашим вихованням. Це було важко і нестерпно, і як би мені хотілося, щоб я більше допомагав їй тоді і полегшив її становище. Я буду навіки вдячний за її жертву і приклад, через який вона навчила нас, як працювати і як ми повинні жити. Завдяки досвіду, через який пройшла наша сім’я, мудрість Проголошення про сім’ю звучить для мене тепер з особливою силою»⁷.

Багато вірних, праведних сестер не мали можливості одружитися, все ж вони завжди були життєво необхідною частиною цієї священної роботи. Ці прекрасні жінки мають особливі сфери впливу як ангели милосердя для своїх батьків, сестер, братів, племінниць, племінників, а також інших членів сім’ї та друзів. У Церкві існує безліч можливостей любити і допомагати. Одинокі сестри, в яких, можливо, є більше часу, служать просто довершено.

Сестра Маргарет Андерсон з Сентервілла, штат Юта, є прекрасним прикладом одинокої сестри, яка прожила взірцеве й змістовне життя в служінні іншим людям. Протягом багатьох років вона з ніжністю доглядала за своєю старенькою матір’ю, тіткою та сестрою-інвалідом. Як учитель початкових класів вона скеровувала своїм впливом сотні дітей. Тепер, уже на пенсії, вона продовжує працювати волонтером кожного тижня, допомагаючи дітям учитися читати. Її служіння було особливим благословенням для членів Церкви її приходу. Одна дівчина сказала: «Коли я була маленькою, кожного року на мій день народження Маргарет пекла торт. Вона оздоблювала його, малюючи кремом те, чим я займалася минулого року, наприклад, танці або гру у футбол». Жоден місіонер не пішов з їхнього приходу, не одержавши від Маргарет шкіряний гаманець з незвичайним візерунком. Її цінять як знавця євангелії, особливо в Товаристві допомоги. Вона з готовністю допомагала своїм сусідам і друзям і змогла привести їх до храму. Маргарет—дивовижна господиня. Вона робить смачні цукерки й пише красиві картини, які любить роздавати людям. Вона дійсно благословила життя незліченної кількості людей.

Господні пророки постійно повторюють обіцяння про те, що одиноким праведним сестрам у Церкві не буде відмовлено в жодному благословенні, якщо з незалежних від них причин вони не одружилися в цьому житті і не були запечатані з гідним носієм священства. Вони матимуть змогу навіки насолоджуватися цим благословенням у прийдешньому світі. «У моменти, коли вам не вистачає того схвалення і любові, які є складовою сімейного життя на землі, будь ласка, пам’ятайте, що наш Небесний Батько знає про ваш біль, і що одного дня він благословить вас понад вашу здатність це висловити»⁸.

Після освячення нового дивовижного храму в Наву ми летіли додому разом з сестрами Паркін, Х’юз, Пінгрі та їхніми благородними чоловіками. Я запитав сестер, чи вдалося їм побувати у крамниці з червоної цегли у Наву, де 17 березня 1842 року Джозеф Сміт заснував Товариство допомоги тільки з 20 членами. Сестра Паркін відповіла, що саме це вони і зробили.

Розмовляючи з ними, мені було ввічливо нагадано, що всі сестри в усьому світі можуть успадкувати й мати користь від Господніх благословень жінкам. Пророк Джозеф Сміт сказав: «Зараз я відкриваю вам шлях в ім’я Господа,… і починаючи з цього часу знання та розум будуть литися на вас»⁹. Це благословення знання та розуму приходить до всіх праведних жінок Церкви, незалежно від їхньої раси або національності, того, чи новенькі вони в Церкві, чи є нащадками однієї з тих 20 сестер, які зібралися в Наву у 1842 році. Ці благословення сходять на тих сестер, які з готовністю виконують роботу ангелів.

Нещодавно я чув, як старійшина Дітер Ухтдорф поділився таким проникливим висловлюванням: «Жоден з членів моєї сім’ї не пройшов через Наву. Мій родовід не йде від піонерів. Але, як більшість членів Церкви в усьому світі, я можу знайти глибокий зв’язок у своєму серці зі святими в Наву та їхнім шляхом у Сіон. Мої тривалі зусилля для того, щоб пройти власний релігійний шлях до Сіону «чистих серцем», зближує мене з піонерами ХІХ ст. Вони є моїм духовним спадком, так само, як і кожного члена Церкви, незалежно від національності, мови або культури. Піонери заклали на Заході не лише місце спокою, а й духовний фундамент для побудови царства серед усіх народів світу».

А тепер слово до вас, сестри, які одружені. У переважній більшості саме ви, сестри, робите наші домівки притулком миру і щастя у неспокійному світі. Праведний чоловік є носієм священства, яке є керуючою владою в домі. Але він сам не є священством; він—носій священства¹⁰. Благословення священства він поділяє зі своєю дружиною. Він ніяким чином не підноситься над божественним статусом його дружини. На останніх Генеральних зборах священства у квітні Президент Гордон Б. Хінклі сказав: «У шлюбних стосунках немає місця ні зверхньому ставленню, ні почуттям неповноцінності. Ні жінка не повинна панувати над чоловіком, ні чоловік над жінкою. Вони йдуть вічним шляхом пліч-о-пліч як син і донька Бога».

Він продовжив такими словами: «Я впевнений, що коли ми постанемо перед місцем суду Бога, тоді дуже мало означатиме, скільки багатства ми накопичили протягом життя, або скільки почестей заслужили. Але там нам поставлять конкретні запитання стосовно наших сімейних стосунків. І я впевнений, що лише ті, хто пройшов життя, маючи любов, повагу і вдячність до свого супутника й дітей, почує від нашого вічного судді слова: «Гаразд, рабе добрий і вірний!.. Увійди до радощів пана свого!»¹¹

Дружини, які підтримують своїх чоловіків у єпископатах, президентствах колів та інших покликаннях священства, є великим благословенням для Церкви. Вони служать «за сценою», тихо, але старанно, піклуючись про сім’ї та домівки, поки їхні чоловіки служать святим. Я сказав «тихо». Я чув таку думку, що деяким жінкам подобаються сильні й тихі чоловіки—їм здається, що вони вміють слухати!

Ніхто, як я, не знає, якою силою може бути дружина, яка вміє підтримати. З часу нашого одруження моя Рут підтримувала й заохочувала мене в багатьох покликаннях, які я мав протягом майже 60 років. Я не зміг би і дня прослужити без її ніжної підтримки. Більш за все я вдячний за неї і дуже сильно її люблю.

Вдова одного мого місіонерського напарника сестра Еффі Дін Боумен Річ є дуже зайнятою своєю сім’єю та ще підприємництвом. Крім цього, вона є матір’ю, бабусею та прабабусею великої родини. Колись, намагаючись впоратися з цими різними ролями, вона сказала: «Що мені потрібно, так це дружина!» Звичайно, вона мала на увазі те, що відчувала потребу в підтримці від когось, хто б міг владнати безліч деталей, з якими так добре справляється праведна, турботлива дружина.

Сестри, якими б не були ваші обставини, вам усім потрібно мати оливу у своїх каганцях. Це означає бути готовими. Усі ми пам’ятаємо притчу про десять дів, яких запросили на весілля. П’ять були мудрі й підготувалися зустріти молодого з оливою у своїх каганцях; інші п’ять цього не зробили. Усі десять підготували каганці, але п’ять не взяли достатньо оливи, і їм не вистачило. Усім нам потрібно світло в наших каганцях, щоб ми змогли пройти крізь темряву. Усі ми хочемо зустріти Молодого й побувати на весіллі.

Декілька років тому Президент Спенсер В. Кімбол висвітлив цю трагедію непідготовленості. Він сказав, що п’ять нерозумних дів у притчі «були навчені. Їх попереджали все їхнє життя». Вдень і мудрі, і нерозумні виглядали однаково, але «в темноті ночі, коли його менш за все очікували, прийшов молодий». П’ять тих, чиї каганці згасли, побігли, щоб купити потрібну оливу, але коли вони прибули до бенкетного залу, двері були зачинені. Було надто пізно.

Президент Кімбол пояснив, що «нерозумні попросили інших поділитися своєю оливою, але духовною підготовленістю не можна поділитися в одну мить. Мудрі повинні були йти, інакше б ніхто не зустрів молодого. Їм була потрібна вся їхня олива; вони не могли спасти нерозумних».

«Щодо цієї притчі,—продовжував він,—оливу можна купити на ринку. В нашому житті олива підготовленості накопичується завдяки праведності крапля за краплею. Відвідування причасних зборів додає оливи у наші каганці, крапля за краплею упродовж років. Піст, сімейна молитва, домашнє [і візитне] вчителювання, контроль над пристрастями, проповідування євангелії, вивчення Писань—кожний прояв відданості й послушності є краплею, що додається до нашого запасу. Прояви доброти, сплата десятини і пожертвування, чисті думки і дії, шлюб у завіті на вічність—також суттєво додають до оливи, з якою і посеред ночі ми можемо [бути готові]»¹².

Сестри, важливо те, щоб у ваших каганцях була олива, щоб коли ви скажете Господу: «Ось я; пошли мене», ви були готові й гідні для цієї роботи. Ми всі зійшли з небес, але те, що ми здатні здійснити в Господній роботі, залежить у більшості від нашого бажання та спроможності.

Моє свідчення, основане на 59 роках сімейного життя, в тому, що участь Рут у Товаристві допомоги привнесло в нашу домівку більшу духовність і гармонію. Ця божественно натхненна організація благословила не лише її життя, а й життя кожного члена нашої сім’ї. Залучення до Товариства допомоги може допомогти вам наповнити оливою власні каганці. Воно може надати вам більше стійкості й витривалості, які будуть потрібні, коли ви долатимете бурі життя й крокуватимете земним існуванням.

Коли пройшли перші прес- конференції після висвячення і рукопокладання Президента Хінклі як Президента Церкви, хтось попросив його поділитися своїм поглядом на труднощі матерів, які повинні працювати, а також задовольняти багато потреб своїх домівок і сімей. Президент Хінклі відповів: «Робіть усе, що можете, і пам’ятайте, що найбільшим вашим скарбом у цьому світі є ті діти, яких ви привели у світ і за виховання і турботу про яких ви відповідальні»¹³. Я повторюю це сьогодні. Робіть усе, що можете, щоб допомогти нам сягнути вище і стати кращими. Використовуйте ваші природні духовні дари для благословення інших. Допоможіть нам відсунути від нашого життя, домівок і Церкви руйнуючий вплив світу.

Нехай для вас здійсняться слова Нефія: «І були вони озброєні праведністю і силою Бога у великій славі»¹⁴. Я хочу свідчити про благословення, які прийшли у моє життя завдяки любові моєї дружини Рут, моєї матері, якості якої були схожі на Христові, праведним бабусям, нашим дочкам і онучкам, а також багатьом іншим вірним жінкам. Я роблю це в ім’я Ісуса Христа, амінь.