Десятина: Випробування віри з нагородою розміром з вічні благословення

Десятина—це випробування віри з нагородою розміром з вічні благословення¹. У Старому Завіті Авраам довів свою віру тим, що сплачував десятину первосвященику Мелхиседеку². Внук Авраама, Яків, поклявся Господу: «І зо всього, що даси Ти мені, я,—щодо десятини,—дам десятину Тобі!»³

В ці останні дні десятину було встановлено як один з невід’ємних законів для членів відновленої Церкви Господа. Це один з головних способів виявлення нашої віри в Нього та слухняності Його законам і заповідям. Десятина—це заповідь, яка через нашу віру готує нас увійти до храму—дому Господа.

Лише через три місяці після вбивства пророка Джозефа Сміта, коли святі будували храм у Наву, Бригам Янг від імені Кворуму Дванадцятьох Апостолів написав такі слова: «Розпочніть неухильно й постійно дотримуватися суворо закону десятини, а тоді приходьте в Дім Господа, і вчиться його шляхів, і ходіть його дорогами…»⁴

Неухильне дотримання закону десятини не тільки готує нас до проходження вищих, спасительних обрядів храму, але дозволяє пройти їх за наших предків. Коли в президента Джона Тейлора, тоді члена Кворуму Дванадцятьох Апостолів, запитали, чи можна христитися за померлих, якщо не сплачуєш десятину, він відповів: «Людина, яка не сплачує десятину, негідна христитися за померлих… Якщо людині бракує віри для таких дрібниць, у неї немає достатньо віри для спасіння себе і своїх друзів»⁵.

Десятина розвиває і випробовує нашу віру. Жертвуючи Господові те, що нам здається потрібним нам самим чи бажаним, ми вчимося довіряти Йому. Наша віра в Нього дає можливість зберігати храмові завіти й отримати вічні храмові благословення. Піонерка Сара Річ, дружина Чарльза С. Річа, залишивши Наву, записала в щоденнику: «У Господньому домі ми отримали багато благословень, що принесли нам радість і втіху в часи, коли сильно страждаємо, і додали нам віри в Бога, знання, що Він вестиме й підтримуватиме нас у подорожі невідомо куди, що чекає на нас»⁶.

Як і в піонерів, слухняна сплата десятини зміцнює в нас віру, а ця віра підтримує під час випробувань, лиха та страждань, що трапляються в житті.

Десятина також вчить нас опановувати бажання й прагнення того, що від світу. Сплата десятини заохочує в нас чесність у стосунках з ближніми. Ми вчимося вірити в те, що даного нам завдяки Господній милості та власним наполегливим зусиллям цілком достатньо для наших потреб.

Десятина має особливе значення як підготовчий закон. На початку цього розподілу Господь заповідав деяким членам Церкви жити за законом посвячення—законом, отриманим через завіт. Коли цей закон не було дотримано, на святих зійшло велике покарання⁷. Тоді закон посвячення було забрано. Господь замінив його законом десятини, актуальним для всієї Церкви⁸. 8 липня 1838 року Він проголосив:

«І це буде початком обкладення десятиною мого народу. …

Ті, хто таким чином віддав десятину, сплачуватимуть одну десяту всього свого прибутку щорічно; і це буде постійним законом для них назавжди»⁹.

Закон десятини готує нас до життя за вищим законом посвячення—присвятити й віддати весь наш час, здібності й засоби для Господньої роботи. До того дня, коли від нас буде вимагатися жити за цим вищим законом, нам сказано жити за законом десятини, тобто вільно¹⁰ віддавати одну десяту річного прибутку.

Тим, хто віддано й чесно живе за законом десятини, Господь обіцяє рясні благословення. Окремі з них матеріальні, як матеріальна сама десятина. Але як і фізичні обряди хрищення й причастя, заповідь сплачувати десятину вимагає матеріальної жертви, яка приносить великі, перш за все, духовні благословення.

Я чув про одну подружню пару, яка жила в тисячах миль від найближчого храму. І хоч небагато заробляли, вони віддано сплачували десятину й заощаджували на подорож до Дому Господа. Через рік до них прийшов брат чоловіка, не член Церкви, і несподівано запропонував два квитки на літак. Це матеріальне благословення уможливило духовні благословення від храмового ендаументу й запечатування. Інші духовні благословення прийшли потім, коли цей брат, зворушений смиренною праведністю пари, приєднався до Церкви.

Матеріальні й духовні благословення від сплати десятини «шиються нам та нашим сім’ям на замовлення», за волею Господа. Та, щоб отримати їх, ми повинні дотримуватися закону, яким вони диктуються¹¹. У випадку з десятиною, Господь сказав: «Принесіть же ви всю десятину до дому скарбниці, щоб страва була в Моїм храмі, і тим Мене випробуйте,—промовляє Господь Саваот: чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?»¹²

Чи відмовиться свідомо хтось із нас від пролиття Господніх благословень? Шкода, що саме це ми і робимо, коли не сплачуємо десятину. Ми кажемо «ні» кожному благословенню, якого прагнемо і про яке молимося. Якщо у вас є сумніви щодо благословень від десятини, я раджу вам прийняти запрошення Господа «тим [Його] випробу[вати]». Сплачуйте десятину. Відчиніть отвори небесні. Ви будете рясно благословенні за слухняність і відданість Господнім законам і заповідям.

Можете бути впевнені, що ці благословення проливаються однаково і на багатих, і на бідних. Як співаємо в гімні, саме жертва зумовлює дари небесні, а не сума нашого пожертвування¹³. Члени Церкви, які вільно віддають повні 10 відсотків свого річного доходу, отримують всі обіцяні за десятину благословення, чи їхня сума розміром з удовину лепту, чи з царський викуп.

Колись я побував у домі зборів іншої деномінації. На прекрасних вітражах, привезених з Європи, значилося ім’я дарувальника. На величній кафедрі, зробленій з ліванських кедрів, стояли ініціали багатого благодійника. Чудові лави називалися іменами відомих сімей, які більше за інших пожертвували у фонд будівництва каплиці.

У Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів, навпаки, всі, хто сплачують повну десятину, однаково оцінені й благословенні Господом, без будь-якої публічної шани й винагороди. Він «не зважа[є] на особи»¹⁴. Його фінансовий закон справді безсторонній.

У наш час велике значення має спосіб розподілення десятини. Бачачи приклади жадоби й шахрайства, продемонстровані деякими халатними керівниками, ми можемо бути вдячними, що Господь указав спосіб управління десятиною під Його проводом.

Згідно з одкровенням, єпископи вповноважені «утримувати Господню комору; одержувати кошти Церкви»¹⁵. Очікується, що і єпископи, і діловоди, самі сплачують повну десятину і живуть скромно, за можливостями. Через декілька годин після одержання коштів десятини від членів приходів та філій, ці місцеві провідники переказують їх прямо до Головного управління Церкви.

Потім, як це відкрито Господом, рішення про використання десятини приймає рада, що складається з Першого Президентства, Кворуму дванадцятьох та Верховного єпископату. Господь конкретно вказав, що роботу ради скеровуватиме «мій власний голос до них»¹⁶. Ця рада називається «Радою з розподілення десятини».

Дивовижно бачити, як рада прислухається до голосу Господа. Кожен її член знає про рішення ради і бере участь в їхньому прийнятті. Поки не буде одностайності, рішення не приймається. Всі кошти з десятини направляються на церковні цілі, зокрема на благополуччя—піклування про бідних і нужденних, на храми, будівництво й обслуговування домів зборів, освіту, матеріали—на роботу Господа.

Коли один знайомий Джорджа Альберта Сміта запитав його, що він думає про його план—брати десятини людей і передавати десяту частину цієї суми у благодійні фонди, обрані на власний розсуд,—Президент Сміт дав таку пораду:

«Я думаю, що ви дуже щедро обходитеся з власністю інших…

Ви розповіли мені про те, що зробили з Господніми грішми, але не сказали, що дали хоч комусь власної копійки. Він є вашим найкращим партнером у цілому світі, Він дає вам все, що у вас є, навіть повітря, яким дихаєте. Він сказав, щоб ви брали одну десяту того, що одержуєте, і віддавали Церкві, як вказано Господом. Цього ви не зробили; ви взяли гроші свого найкращого партнера, а потім їх роздали»¹⁷.

Десятина членів Церкви належить Господу. Він вирішує через раду Його слуг, як нею слід розпорядитися.

Я свідчу членам Церкви та людям у всьому світі про Раду з розподілення десятини. Я засідаю на цій раді ось вже 17 років (раніше як Верховний єпископ Церкви, а тепер як член Кворуму Дванадцятьох Апостолів). Жодного разу не було такого, щоб кошти з десятини використовувалися не на Його цілі.

Господь бажає, щоб всі його діти отримували благословення від сплати десятини. Надто часто ми, батьки, не вчимо і не заохочуємо дітей жити за цим законом, бо їхні пожертвування виміряються кількома копійчинами. Але без свідчення про десятину вони уразливі. В підлітковому віці вони цікавляться одягом, розвагами, коштовними речами і ризикують втратити особливий захист, що дає десятина.

Чи може з роками юнак, висвячений у старійшини, служити на місії й успішно навчати людей закону, якого сам не дотримується? Коли він повернеться додому і наразиться на тиск навчання, організації сім’ї та роботи, чи легко йому буде жити за законом десятини? А чи буде молода жінка гідною служити Господу й укласти завіти целестіального шлюбу, якщо сама не має свідчення про десятину? Якими ж відданими мають бути батьки з матерями, які заробляють благословення десятини для сім’ї, що захищають її—благословення, що по праву належать їм! Президент Лоренцо Сноу говорив: «Навчайте дітей сплачувати десятину, щоб вони завжди дотримувалися цього закону. Якщо ми виконуємо його, що б не заподіяли нам наші вороги, Господь убереже нас»¹⁸.

За кілька тижнів кожен з нас матиме священну нагоду знов сісти з єпископом і врегулювати з Господом десятину. Ваш єпископ буде чуйним і люб’язним. Він зрозуміє, з чим вам доводиться зустрічатися. Якщо ви не можете відшкодувати те, що не сплачували, йдіть далі. Почніть з цього дня. Поділіться з єпископом бажанням сплачувати віднині повну десятину і складіть план якомога швидшого повернення до храму. Як тільки ви протягом якогось часу проявлятимете свою віру в десятину й будете дотримуватися інших необхідних заповідей, то зможете вкусити вічних благословень храму. Я благаю вас, не згайте такої можливості. Не зволікайте.

Батьки й матері, я прошу вас, готуючись до врегулювання десятини, зберіть навколо себе своїх діточок і допоможіть їм підраховувати разом з вами копійки. Допоможіть своїм підліткам узгодити записи і перерахувати річний доход. Яка це прекрасна можливість посіяти насіння віри в серцях ваших дітей! Ви поставите їх на шлях, що веде до храму. Покоління предків до вас та нащадків, що будуть після вас, піднімуться і назвуть вас благословенними, бо ви підготували своїх дітей до виконання спасительних обрядів за них. Це не збіг обставин, мої брати і сестри, що під керівництвом сучасного пророка, Президента Гордона Б. Хінклі, храми виростають по всій землі. Дотримання заповідей, до яких входить і десятина, підготує нас до входження в ті храми для запечатування наших сімей та отримання вічних благословень.

Я молюся, щоб ми не зволікали і прислухалися до Господньої заповіді жити за законом десятини. Я чув про двох місіонерів, які прийшли до надзвичайно бідної сім’ї. Їхній будинок був зроблений з фанери й палок, підлогою була земля, не було електрики й ліжок. Щовечора батько, найманець на фермі, витрачав денний заробіток на продукти для вечері. Залишаючи їхній скромний будинок, старший напарник подумав собі: «Закон десятини точно буде для цієї сім’ї каменем спотикання. Мабуть, не слід поки що згадувати про нього». За кілька хвилин молодший напарник, який сам зростав за подібних обставин, висловив уголос свої міркування: «Я знаю, що принцип десятини буде розглядатися тільки через чотири бесіди, та чи можемо ми викласти його наступної зустрічі? Їм слід вже зараз знати про десятину, адже їм так потрібна допомога і благословення Господа!»

Цей місіонер розумів, що «існує закон, нескасовно встановлений в небесах до заснування цього світу, на якому ґрунтуються всі благословення—І коли ми отримуємо якесь благословення від Бога, то це завдяки виконанню того закону, на якому воно ґрунтується»¹⁹. Господь хоче благословити цю сім’ю і з нетерпінням чекає їхньої слухняності, щоб зробити це.

Мої любі брати і сестри, вічні благословення від десятини—реальні. Я бачив їх у своєму житті та в житті моєї сім’ї. Випробування віри полягає в тому, чи житимемо ми за законом десятини у слухняності та жертві. Адже, як сказав пророк Джозеф Сміт, «релігія, яка не вимагає принесення в жертву всього, ніколи не матиме достатньо сили, щоб породити необхідну для життя та спасіння віру»²⁰.

Я свідчу, що Господь Ісус Христос пожертвував Своїм життям, щоб принести спасіння кожному з нас. Як Його особливий свідок я свідчу, що Він живе. Від Його імені я виражаю вдячність вам, вірні діти, вдови, молодь, сім’ї, за сплату святої десятини. «Ти не стидався Мене, ні; не бійсь! Ти будеш при Мені»²¹. У святе ім’я Ісуса Христа, амінь.