Взірці

Багато років тому я милувався обкладинкою одного з церковних видань, на яку було винесено репродукцію прекрасної картини Карла Блоха. Сюжет роботи, який митець уявив та з Господньою допомогою переніс на полотно, був таким: Єлисавета, дружина Захарія, вітає Марію, матір Ісуса. Обидві мали народити синів.

Син, якого народила Єлисавета, став знаний як Іоанн Христитель. Як і у випадку з Ісусом, сином Марії, про юність Іоанна не записано майже нічого. Єдине речення каже нам все те, що відомо про життя Іоанна від народження до початку служіння серед людей: «А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем»¹.

Послання Іоанна було стислим. Він проповідував віру, покаяння, хрищення зануренням і дарування Святого Духа повноваженням більшим, ніж те, що в нього було. «Я—не Христос»,—казав він своїм відданим учням,—«але посланий я перед Ним»². «Я хрищу вас водою, але йде ось Потужніший за мене… Він христитиме вас Святим Духом й огнем!»³

Потім було хрищення Христа Іоанном Христителем. Пізніше Ісус свідчив: «Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя!»⁴

Усі ми живемо у світі, в якому є потреба брати приклад з когось—наслідувати взірці. Іоанн Христитель, який завжди уступав Тому, Хто йде за ним—Спасителю людства, є взірцем невдаваного смирення.

Коли ми вчимося від людей, які довіряли Богу і приймали Його вчення, то чуємо в душі слова: «Вгамуй[ся] та знай, що Бог Я»⁵. Непохитно дотримуючись Його заповідей і довіряючи Йому, вони були благословенні. Якщо ми наслідуємо їхній приклад, то також благословляємося в цей день і цей час. Кожен стає взірцем.

Усім нам подобається прекрасна історія зі Святої Біблії про Авраама та Ісака. Наскільки важко, мабуть, було Авраамові, слухаючись Божого наказу, взяти улюбленого сина Ісака до землі Морія, щоб там віддати його у жертву всеспалення. Можете собі уявити, що робилося в його серці, коли він збирав хмиз для вогнища і йшов до призначеного місця? Безсумнівно, біль роздирав його тіло та мучив душу, коли він «зв’язував Ісака, клав його на хмиз на олтарі й замахувався ножем, щоб вбити власного сина». Яким славетним було це проголошення і яким довгоочікуваним воно було! «Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого»⁶.

Авраам може бути взірцем безсумнівної слухняності.

Якщо комусь із нас здається, що він не в силах витримати свої випробування, нехай почитає про Йова. Це принесе почуття, що якщо Йов зміг витерпіти й подолати їх, то і я зможу.

Йов був чоловік «невинний та праведний», який «Бога боявся, а від злого втікав»⁷. Набожний в житті, процвітаючи в ремеслі, Йов мав зустрітися з випробуванням, що могло зневірити будь-кого. Залишившись без майна, знехтуваний друзями, стражденний, розбитий втратою сім’ї він спонукався «прокляти Бога—і померти»⁸. Він встояв перед цією спокусою і з глибин благородної душі виголосив: «Бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті»⁹. «Та я знаю, що мій Викупитель живий»¹⁰.

Йов став взірцем безмежного терпіння. Навіть сьогодні ми говоримо про довготерпіння людей—«Йовове терпіння». Він приклад, який можемо наслідувати.

Він «був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях», «з Богом ходив»¹¹—це про пророка Ноя. Висвячений у священство в ранньому віці, «він став проповідником праведності й проголошував євангелію Ісуса Христа, навчаючи вірі, покаянню, хрищенню й отриманню Святого Духа»¹². Він попереджав, що якщо до нього не прислухаються, хлинуть повені на тих, хто чув його, і все ж вони не сприймали його слова.

Ной прислухався до Божого наказу побудувати ковчег, щоб разом з сім’єю врятуватися від знищення. Він дотримався Божих настанов зібрати в ковчегу кожної тварини по парі, щоб вони також могли врятуватися від вод повені.

Президент Спенсер В. Кімбол говорив: «Тоді ще не було й натяку на дощ і повінь. Попередження Ноя здавалися безглуздими. Як безглуздо було будувати на піску ковчег під палючим сонцем й за нормального плину життя! Але вийшов час. Стався потоп. І неслухняні потонули. Диво ковчега було наслідком прояву віри під час його побудови»¹³.

Ной з непохитною вірою дотримувався Божих заповідей. Давайте завжди робити те ж саме. Пам’ятаймо, що мудрість Бога часто здається безглуздою для людей, але найвеличніший урок у цьому житті такий, що якщо Бог говорить, а ми слухаємося, то завжди будемо праві.

Взірцем ідеальної жіночності є Рут. Співчуваючи своїй свекрові Ноомі, яка переживала втрату двох своїх прекрасних синів, відчуваючи, мабуть, її розпач та самотність, які охопили всю душу Ноомі, Рут сказала слова, які стали класикою виявлення відданості: «Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій—мій Бог»¹⁴. Вчинки Рут продемонстрували щирість її слів.

Через свою невідступну відданість Ноомі Рут одружилася з Боазом, завдяки чому—іноземка й моавітянська навернена—стала прабабусею Давида, а отже, й предком нашого Спасителя Ісуса Христа.

Тепер я звертаюся до великого пророка Книги Мормона—Нефія, сина Легія та Сарії. Він був відданим і слухняним Богові, мужнім і сміливим. Коли йому доручили непросте завдання—дістати латунні пластини у Лавана, він не ремствував, а сказав: «Я піду і зроблю те, що Господь наказав, бо я знаю, що Господь не дає заповідей дітям людським без того, щоб не приготувати шлях для них, аби вони могли виконати те, що він наказав їм»¹⁵. Мабуть, саме цей мужній вчинок надихнув на написання вірша з гімну «The Iron Rod» (Жезл із заліза):

Нефій був уособленням непохитної рішучості.

Перелік взірців, на які ми можемо дивитися, не був би повним без Джозефа Сміта, першого пророка цього розподілу. Коли йому було лише чотирнадцять років, цей відважний юнак пішов у гай, який потім стане зватися священним, й отримав відповідь на свою щиру молитву.

Коли Джозеф став розповідати іншим про славне видіння, яке він побачив у гаю, його стали безжалісно переслідувати. І хоч з нього глузували і знущалися, він залишався стійким. Він говорив: «Я бачив видіння, я знаю це, і я знаю, що Бог це знає, і я не можу та й не смію зрікатися цього»¹⁷.

Крок за кроком, зустрічаючи протистояння буквально на кожному кроці, завжди ведений рукою Господа Джозеф організував Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Він довів свою відвагу в усьому, що робив.

Наприкінці свого життя, коли його з його братом Гайрумом вели до Картеджської в’язниці, він сміливо зустрів свою долю, про яку знав напевне, і запечатав власне свідчення своєю кров’ю.

Проходячи життєві випробування, давайте завжди наслідувати таку мужність, яку проявив пророк Джозеф Сміт.

З нами нині є ще один пророк Божий, наш дорогий Президент Гордон Б. Хінклі. Він очолює Церкву в добу її найбільшого в історії зростання—і кількісного, і географічного. Він перетинав кордони, які до нього ніхто не перетинав, і зустрічався з урядовцями і членами Церкви в усьому світі. Його любов до людей долає всі мовні та культурні бар’єри.

Своїм пророчим баченням він заснував Постійний фонд освіти, який перериває цикл бідності для членів Церкви в багатьох частинах світу і дає навчання й освіту, що готують юнаків і дівчат до прибуткового працевлаштування. Цей натхненний план запалив світло надії в очах людей, які відчували себе приреченими на сірість, але тепер мають можливість сподіватися на краще.

Президент Хінклі не покладаючи рук працював, щоб принести членам Церкви усього світу священні благословення, будуючи храми на досяжній від усіх відстані. У нього є здатність підносити на новий щабель життя людей з усіх прошарків суспільства, незалежно від того, яку віру вони сповідують. Він є взірцем невичерпного оптимізму, і ми схиляємося перед ним як пророком, провидцем і одкровителем.

Унікальні якості, якими володіють чоловіки й жінки, про яких я згадував, можуть стати нам у великій пригоді, коли зіткнемося з проблемами й випробуваннями, що попереду. Дозвольте проілюструвати це розповіддю про сім’ю Джерома Кеннета Полларда з Оукленда, штат Каліфорнія.

Минулого травня, коли старійшина Таавілі Джозеф Сем’юел Поллард наприкінці своєї місії в Зімбабве їхав до офісу місії, автомобіль втратив управління і врізався в дерево. Перехожий зміг врятувати напарника старійшини Полларда, але сам хлопець, знепритомнівши, був притиснутий в машині, яка взялася полум’ям. Старійшина Поллард загинув. Вісім років до того померла його матір, і відтоді батько сам виховував сім’ю. Брат служив на місії на островах Вест-Індії.

Коли звістка про смерть старійшини Полларда долетіла до його батька, цей смиренний чоловік, який вже втратив дружину, зателефонував синові, що служив на вест-індійських островах і повідомив про це. По різні боки цієї довгої телефонної лінії брат Поллард із сином, безсумнівно вражені горем, разом співали: «Я Божеє дитя»¹⁸. Перед тим, як покласти слухавку, батько помолився Небесному Батькові, дякуючи за Його благословення й просячи втіхи з небес.

Потім брат Поллард казав, що знав, з його сім’єю все буде гаразд, бо в них було міцне свідчення про євангелію та план спасіння.

Мої брати і сестри, подорожуючи земним життям і зустрічаючись з випробуваннями й викликами майбутнього в цей дивовижний розподіл повноти часів, пам’ятаймо про взірці, про які я розповідав цього ранку. Нехай у нас буде невдаване смирення, як у Іоанна Христителя, безсумнівна слухняність, як у Авраама, безмежне терпіння, як у Йова, непохитна віра, як у Ноя, невідступна відданість, як у Рут, непорушна рішучість, як у Нефія, надзвичайна відвага, як у пророка Джозефа Сміта та невичерпний оптимізм, як у Президента Хінклі. Це буде нашою фортецею на все життя.

Давайте завжди йти за найвищим Взірцем, так, сином Марії, Спасителем Ісусом Христом, чиє життя є для нас довершеним прикладом для наслідування.

Народжений в хліву, сповитий у яслах, Він зійшов з небес, щоб прожити на землі як смертна людина і встановити царство Боже. Під час служіння на землі Він учив людей вищому закону. Його славетна євангелія змінила світогляд цілого світу. Він благословляв хворих, давав кульгавим ходити, сліпим—бачити, глухим—чути. Він навіть повертав померлих до життя.

Якою була відповідь на Його послання милості, слова мудрості, Його уроки життя? Було дуже небагато тих, хто міг оцінити Його. Вони мили Йому ноги. Вони вчилися Його слову. Вони наслідували його приклад.

А були такі, які зневажали Його. Коли Пилат запитав: «А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?»¹⁹, вони закричали: «Розіпни Його!»²⁰ Вони глузували з Нього. Вони давали Йому пити оцет. Вони паплюжили Його. Вони били Його різкою. Вони плювали на Нього. Вони розіп’яли Його.

Цілі покоління Ісусове послання залишалося незмінним. Петру й Андрію на березі прекрасного Галілейського моря Він сказав: «Ідіть за мною»²¹. Пилипу в давнину Він говорив: «Іди за Мною»²². До левита, який сидів і збирав податки, він промовив: «Іди за Мною»²³. І нам з вами, якщо тільки прислухатимемося, прийде все те ж саме запрошення: «Ідіть за Мною».

Я молюся, щоб так ми і зробили. У святе ім’я Ісуса Христа, амінь.