Спокута Ісуса Христа

Усі люди як нащадки Адама і Єви успадковують наслідки Падіння. Усі ми, будучи відсіченими від присутності Бога, зазнаємо духовної смерті і всі ми підвладні фізичній смерті, яка є смертю фізичного тіла (див. Алма 42:6–9; УЗ 29:41–42).

У своєму павшому стані ми підвладні опору і спокусі. Коли ми піддаємося спокусі, ми віддаляємося від Бога і не відповідаємо Його славі (див. Римлянам 3:23).

Вічна справедливість вимагає, щоб наслідки Падіння залишалися і ми були покарані за свої власні гріхи. Без спокути духовна і фізична смерть утворили б між нами і Богом нездоланну перешкоду. Оскільки ми не можемо спасти себе самі від Падіння чи від власних гріхів, ми назавжди залишилися б відділеними від нашого Небесного Батька, бо “ніщо нечисте не може перебувати… в Його присутності” (Мойсей 6:57).

Єдиний спосіб для нас бути спасенними—це якщо хтось інший нас спасе. Нам потрібен хтось, хто задовольнить вимоги справедливості—стоячи на нашому місці, візьме на себе тягар Падіння і заплатить за наші гріхи. Ісус Христос завжди був єдиним, здатним здійснити таку жертву.

Ще з часів до сотворіння землі Спаситель був нашою єдиною надією на “мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде” (див. УЗ 59:23).

Тільки Він мав владу віддати Своє життя і знову прийняти його. Від Своєї смертної матері, Марії, Він успадкував здатність вмирати. Від Свого безсмертного Батька Він успадкував силу подолати смерть. Він заявив: “Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі” (Іван 5:26).

Тільки Він міг викупити нас від наших гріхів. Бог Батько дав Йому таку владу (див. Геламан 5:11). Спаситель міг отримати цю владу і здійснити спокуту, бо Він утримувався від гріха: “Він перестраждав спокуси, але не звертав уваги на них” (УЗ 20:22). Живучи досконалим, безгрішним життям, Він був вільний від вимог справедливості. Він міг сплатити борг за тих, хто покаявся, бо Він мав владу викуплення і не мав боргів перед справедливістю. Він може сказати:

“Батьку, подивись на страждання і смерть Того, Хто не вчинив ніякого гріха, Кого Ти так уподобав; подивись на кров Твого Сина, яку було пролито, кров Того, Кого Ти віддав, щоб Тебе було прославлено;

Отже, Батьку, помилуй цих Моїх братів, які вірять у Моє ім’я, щоб вони могли прийти до Мене і мати вічне життя” (УЗ 45:4–5).

Дійсно, “не буде дано ніяке інше ім’я або іншу путь, чи засіб, якими спасіння може прийти до дітей людських, тільки в імені Христа, Господа Вседержителя, і через нього” (Мосія 3:17).

Спокутна жертва Ісуса відбулася в Гефсиманському саду і на хресті Голгофи. У Гефсиманії Він підкорився волі Батька і почав брати на Себе гріхи всіх людей. Він відкрив дещо з того, що Йому довелося відчути, коли Він платив за наші гріхи:

“Я, Бог, вистраждав це за всіх, щоб їм не страждати, якщо покаються;

Але якщо вони не покаються, вони повинні страждати саме так, як Я;

Таким стражданням, яке примусило Мене, самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою, та страждати і тілом, і духом—і Я хотів, щоб Я міг не пити з цієї гіркої чаші і відсахнутися—

Проте, слава нехай буде Батькові, і Я скуштував і закінчив Свої приготування для дітей людських” (УЗ 19:16–19; див. також Лука 22:44; Мосія 3:7).

Дозволивши розіп’яти Себе, Спаситель продовжував страждати за наші гріхи—“піднят[ий] на хресті і вбит[ий] за гріхи світу” (1 Нефій 11:33).

Він дозволив Собі померти на хресті. Тоді Його тіло поклали в могилу, доки Він не воскрес і не став “первіст[ком] серед покійних” (1 Коринтянам 15:20). Через Свою смерть і воскресіння Він подолав фізичну смерть для всіх нас. Пізніше Він казав:

“Я прийшов у світ виконати волю Мого Батька, тому що Мій Батько послав Мене.

І Мій Батько послав Мене, щоб Мене було піднято на хресті; і після того як Мене було піднято на хресті, щоб я Міг привести всіх людей до Себе, щоб так як Мене було піднято людьми, так і людей буде піднято Батьком, щоб вони стали переді Мною, щоб бути судженими за свої діяння, чи то вони добрі, чи то вони злі—

І з цієї причини Мене було піднято; отже, згідно з силою Батька Я приведу всіх людей до Себе, щоб їх було суджено згідно з їхніми діяннями.

І станеться, що кожний, хто покається і буде хрищений в Моє ім’я, буде сповнений; і якщо він витерпить до кінця, ось того Я вважатиму невинним перед Моїм Батьком того дня, коли Я стану судити світ” (3 Нефій 27:13–16).

Через спокуту Ісус Христос викупляє усіх людей від наслідків Падіння. Усі люди, які будь-коли жили на землі і які будь-коли житимуть на ній, будуть воскрешені і повернуться у присутність Бога на суд (див. 2 Нефій 2:5–10; Геламан 14:15–17). Завдяки принесеному Спасителем дару милості і викупної благодаті ми всі отримаємо дар безсмертя і вічно житимемо в прославлених, воскреслих тілах.

Хоча всі ми безумовно викуплені від загальних наслідків Падіння, ми відповідаємо за свої власні гріхи. Але ми можемо бути прощені й очищені від плями гріха, якщо “приклад[аємо] спокутуючу кров Христа” (Мосія 4:2). Ми мусимо виявляти віру в Ісуса Христа, каятися, христитися для відпущення гріхів і отримати дар Святого Духа… Алма радив:

“Ви повинні покаятися, і народитися знову; бо Дух каже, що якщо ви не народитеся знову, ви не зможете успадкувати царство небесне; тому приходьте і христіться на покаяння, щоб ви могли омитися від ваших гріхів, щоб ви могли мати віру в Агнця Божого, Який забирає гріхи світу, Який має силу спасати й очищати від усякої неправедності” (Алма 7:14).

Спаситель проголосив, що вічне життя—“найвеличніший з усіх дарів Бога ” (УЗ 14:7). Отримати вічне життя означає бути гідним перебувати в присутності Бога, успадкувавши місце у вищому ступені Целестіального царства. Цей дар можливий тільки завдяки спокуті Ісуса Христа. Мормон сказав: “І що це таке, на що ви маєте надіятися? Ось, я кажу вам, що ви матимете надію, через спокуту Христа і силу Його воскресіння, воскреснути до життя вічного, і це через вашу віру в Нього згідно з Його обіцянням” (Мороній 7:41).

Аби отримати цей дар, ми повинні відповідати певним умовам. Ми маємо вірити в Ісуса Христа, покаятися у своїх гріхах і з вірої витерпіти до кінця. Ми маємо виконати обряди спасіння: хрищення, отримання дару Святого Духа, висвячення в Мелхиседекове священство (для чоловіків), отримання храмового ендаументу і запечатання свого шлюбу. Виконавши ці обряди і дотримуючись відповідних завітів, ми прийдемо до Христа і, зрештою, отримаємо дар вічного життя (див. Уложення віри 1:3).

У своїй нескінченній справедливості і милості Господь дає також вічне життя “усі[м], хто померли, не пізнавши цієї євангелії, хто прийняв би її, якби їм було дозволено залишитися” і “діт[ям], які померли до того, як досягли років підзвітності” (УЗ 137:7, 10).

Спаситель запрошує усіх нас отримати вічне життя: “Він посилає запрошення всім людям, бо руки милості простерті до них, і Він каже: Покайтеся, і Я прийму вас. Дійсно, Він каже: Прийдіть до Мене, і ви скуштуєте плоду дерева життя; так, ви будете їсти і пити хліб і воду життя вільно” (Алма 5:33–34).

Благословення спокути Спасителя поширюються через вічність, але вони приходять також у це життя. Коли ви прийдете до Христа, ви знатимете радість буття чистим перед Господом. Ви зможете повторити слова Алми, який після багатьох гріхів і бунту зазнав болісного, але зцілюючого процесу покаяння. Після того, як його було прощено, він свідчив:

“Я не пам’ятаю більше болю; так, мене більше не мучила згадка про мої гріхи.

І ох, яка радість, і яке дивне світло я побачив; так, мою душу сповнила радість, така ж надзвичайна, якою була й моя мука!

…Не може бути нічого такого гострого і такого гіркого, якими були мої муки… з іншого боку, не може бути нічого такого гострого і солодкого, якою була моя радість” (Алма 36:19–21).

Крім викуплення від гріховних страждань Спаситель пропонує спокій у часи випробувань. Як частину Своєї спокути Спаситель узяв на Себе муки, хвороби і недуги усіх людей (див. Алма 7:11–12). Він розуміє ваші страждання, бо Він відчув їх. Маючи таке досконале розуміння, Він знає як допомогти вам. Ви можете покласти “на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами” (1 Петра 5:7).

Через вашу віру і праведність і завдяки Його спокутній жертві можуть бути скомпенсовані і врегульовані належним чином усі несправедливості, образи і муки цього життя. Благословення, в яких відмовлено в цьому житті, будуть надані у вічності. І хоча зараз Він не може полегшити всіх ваших страждань, Він благословить вас спокоєм і розумінням, і силою “щоб [ви] могли зносити свої тягарі з легкістю” (Мосія 24:15).

“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—сказав Спаситель,—і Я вас заспокою!” (Матвій 11:28). З іншої нагоди Він знову пообіцяв Свій спокій, сказавши: “Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!” (Іван 16:33). Такі обіцяння спокути у цьому житті і у вічності.