Рукопокладання

Рукопокладання є процедурою, яку відкрив Господь для виконання багатьох обрядів священства, таких як конфірмація, висвячення, призначення служити в покликаннях, благословення хворих і надання інших благословень священства (див. УЗ 42:44; Уложення віри 1:4–5). Ті, хто мають належну владу, кладуть свої руки на голову тієї особи, яка отримує обряд. Чинячи так, вони служать засобом, через який Господь благословляє своїх дітей (див. УЗ 36:2).

Ця процедура завжди застосовувалася носіями священства. Адам висвятив своїх праведних нащадків чоловічої статі через рукопокладання (див. УЗ 107:40–50). Коли Яків благословляв Єфрема і Манасію, він поклав свої руки на їхні голови (див. Буття 48:14–19). Алма “висвятив священиків і старійшин покладенням своїх рук згідно з чином Бога” (Алма 6:1). Апостоли Петро та Іван дарували Святого Духа через рукопокладання (див. Дії 8:14–17). У цьому розподілі Іван Христитель дарував Ааронове священство Джозефу Сміту і Оліверу Каудері через рукопокладання (див. Джозеф Сміт—Історія 1:68–69).